20 липня 2023 року Справа № 160/8435/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
24.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень від 05.05.2023, просить:
- визнати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 12031400000607 від 13 березня 2023 року за підписом заступника начальника ГУ ДМС України в Дніпропетровській області Ірини Жарікової про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 протиправним та скасувати його;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо знищення оформленої на підставі рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 19 грудня 2022 року, посвідки № НОМЕР_1 на тимчасове проживання ОСОБА_1 , терміном дії до 19.12.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати посвідку на тимчасове проживання на підставі заяви-анкети №105132477, поданої ОСОБА_1 06 грудня 2022 року та доданих до неї документів в термін, що не перевищує 15 днів з моменту набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 23.09.2021 він отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 зі строком дії до 10.08.2022. 14.07.2022 звернувся до Слобожанського відділу ДМС за телефоном, зазначеним на офіційному сайті ДМС України, з питання запису на прийом для отримання реквізитів для оплати та уточнення переліку документів для обміну посвідки на тимчасове проживання. В телефонній розмові було роз'яснено, що будь-яких заяв від громадян країни-агресора жодні підрозділи Міграційної служби України, прийому не ведуть. 19.07.2022 та 20.07.2022 позивач направив до Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області та Державної міграційної служби України звернення із проханням надати роз'яснення, як він може виконати вимоги закону щодо зміни посвідки. 15.08.2022 та 22.08.2022 позивач зазначає, що отримав відповідь від вказаних органів про те, до прийняття рішення Верховною Радою України та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, ДМС тимчасово припинено прийом заяв від громадян російської федерації, зокрема, про обмін посвідки на тимчасове проживання. Таким чином, на переконання позивача, він отримав офіційне підтвердження неможливості вчинення ним дій по заміні посвідки на тимчасове проживання. 29.10.2022 відносно позивача посадовою особою Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДН №004309, на підставі якого було винесено постанову ПН МДН №004301 про накладення на позивача адміністративного стягнення відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700грн., а також затверджено рішення №9 про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Зазначені постанова про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення були оскаржені позивачем до суду. За результатами розгляду справи №206/3406/22 (2-а/206/37/22) Самарський районний суд м. Дніпропетровська виніс рішення від 16.11.2022, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та скасував постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МНД №004301 від 29.10.2022 та визнав протиправним та скасував рішення про примусове повернення №9 від 29.10.2022. Позивач зазначає, що в подальшому 06.12.2022 він звернувся до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою-анкетою щодо в оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання, спираючись рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська, яке набрало законної сили, за результатами розгляду якої відповідачем 19.12.2022 прийнято рішення щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання. Водночас, 14.03.2023 на електронну пошту позивача надійшло повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. У судовому засіданні по справі №206/3406/22 ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 було зобов'язано відповідача надати суду копію посвідки на тимчасове проживання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , яка оформлена в грудні 2022 року та документи на підставі яких видана така посвідка. На виконання ухвали суду представник Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 20.04.2023 надав суду копію рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 13.04.2023 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, доповідну записку від 18.04.2023 та акт про знищення посвідок від 31.03.2023. Позивач категорично не погоджується з такими діями відповідача, вважає, що рішення від 13 березня 2023 року про відмову оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він не порушував вимоги закону, вчинив усі можливі дії щодо вчасного подання документів на оформлення посвідки. Крім того, дії відповідача по знищенню оформленої 19.12.2022 посвідки є незаконними, оскільки знищенню оформленої посвідки повинно передувати визнання посвідки недійсною, зокрема, на підставі її скасування або на підставі проведеної службової перевірки та наказу ДМС. За таких обставин, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
05.05.2023 позивачем усунено недоліки позову, подано уточнений адміністративний позов.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 прийнято адміністративний позов (уточнений) до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8435/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у відповідача докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування підстав прийняття рішення, що оскаржується.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
16.05.2023 відповідачем подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій.
30.05.2023 від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на адміністративний позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач не звертався офіційно до органів ДМС для оформлення заяви-анкети про обмін посвідки на тимчасове проживання, таким чином по закінченню терміну дії посвідки позивач втратив тимчасово надані законні підстави для проживання в Україні і мав знятись з реєстрації місце проживання виїхати в семиденний строк за межі території України, при цьому здати посвідку до органів ДМС, як передбачено пунктом 67 Порядку №322. Відповідач звернув увагу, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 160/13566/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023, встановлено, що ОСОБА_1 з відповідним пакетом документів до територіального органу/територіального підрозділу ДМС не звертався та відповідно працівником не формувалась заява-анкета для здійснення обміну посвідки. Позивач звернувся до відповідача з заявою в довільній формі, в якій просив надати йому роз'яснення, відповідно цю заяву було розглянуто відповідачем в порядку розгляду звернень громадян та надано відповідь. 29.10.2022 співробітником Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДН №004309 про те, що ним порушено правила перебування іноземців на території України, а саме: після закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання ухилявся від виїзду з України. Постановою ПН МДН №004301 на позивача накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700грн. Рішенням від 29.10.2022 вирішено примусово повернути до країни походження громадянина рф ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України до 27.11.2022. Щодо посилань позивача в обґрунтування позову на те, що рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22 набрало законної сили, а міграційною службою пропущено строк на апеляційне оскарження, а отже дії по знищенню посвідки на тимчасове проживання незаконні, відповідачем зазначено, що враховуючи той факт, що останній день оскарження Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 по справі №206/3406/22 припадав на вихідний, то в силу норм ч.6 ст. 120 КАС України останнім днем оскарження є наступний робочий день, тобто 28.11.2022. За таких обставин, враховуючи, що фактичною підставою для прийняття рішення щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання є надання позивачем рішення Самарською районного суду міста Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №.206/3406/22, проте не набрало законної сили, тому оскаржуване рішення про примусове повернення до країни походження №9 від 29.10.2022 є чинним та не виконаним позивачем. Рішення № 12031400000607 від 13.03.2023 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання видане громадянину російської федерації ОСОБА_1 було прийнято на підставі підпункту 2 пункту 61 Порядку №322. В даному випадку щодо позивача діє невиконане рішення Самарського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, та перебування на території України з порушенням встановленого строку перебування. З огляду па викладене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки па тимчасове проживання відносно гр. російської федерації ОСОБА_1 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені законодавством України, та з урахуванням усіх обставин необхідних для прийняття відповідного рішення.
Разом із відзивом відповідачем подано заяву про розгляд справи за обов'язкової участі представника.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про розгляд справи з обов'язковим викликом представника відмовлено.
30.05.2023 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином громадянин російської федерації, що підтверджується паспортом громадянина російської федерації НОМЕР_3 , виданого 07.04.2021, який дійсний до 07.04.2026 (а.с.78).
10.08.2021 між громадянином російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, що вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 та про що 10.08.2021 зроблено відповідний актовий запис №181 Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 27).
23.09.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримано посвідку на тимчасове проживання в України № НОМЕР_2 (строк дії до 10.08.2022 року).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 з 19.10.2021 по 10.08.2021 (а.с.79).
29.10.2022 відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.10.2022 №ПР МДН №004309.
Згідно із вказаним протоколом він складений про те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив порушення правил перебування іноземців на території України, а саме: після закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання ухилився від виїзду з України, таким чином порушивши вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та вимоги постанови КМУ від 25.04.2018 року, що є порушенням ч. 1,3 ст. 3 та ч.3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та порушено п.67 постанови КМУ №322.
В поясненнях, зазначених в протоколі, позивачем вказано, що 23.07.2022 він звертався до ДМС з питання оформлення посвідки на тимчасове проживання, однак йому відмовлено.
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області винесено постанову ПН МДН №004301 від 29.10.2022 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
29.10.2022 відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 було прийнято рішення №9 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, іноземця або особи без громадянства.
Із змісту рішення № 9 від 29.10.2022 установлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , видана 23.09.2021, терміном дії до 10.08.2022 року. Після закінчення терміну дії посвідки в семиденний строк не виїхав за межі України, таким чином порушив строки перебування в Україні. З метою забезпечення виконання положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов'язано його покинути територію України у термін до 27.11.2022 (а.с. 30-33).
Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення та рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни, іноземця або особи без громадянства, позивач звернувся до суду.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22 (провадження 2-а/206/37/22) позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення, серія ПН МДН №004301 від 29.10.2022, винесену посадовою особою Державної міграційної служби України, завідувачем сектору Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України Виноградовою Катериною Юріївною, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП, ухвалено провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Визнано протиправним та скасовано рішення №9 від 29.10.2022, винесене та затверджене в.о. начальника Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Виноградовою Катериною Юріївною, про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документованого посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
29.11.2022 Самарським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 витребувано з Самарського районного суду м. Дніпропетровська матеріали адміністративної справи №206/3406/22 (2-а/206/37/22).
06.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою-анкетою №105132477 про обмін посвідки на тимчасове проживання (а.с. 26).
19.12.2022 Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 (посвідка № НОМЕР_1 , терміном дії до 19.12.2023).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 поновлено Самарському відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області строк апеляційного оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 в адміністративній справі №206/3406/22(2-а/206/37/22) та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 в адміністративній справі №206/3406/22(2-а/206/37/22).
10.03.2023 позивач звернувся до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив видати посвідку на тимчасове проживання, яка була персоналізована та відправлена до підрозділу міграційної служби 21.12.2022 та готова до видачі 10.02.2023 (а.с. 31).
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області (Управління у справах іноземців та осіб без громадянства) від 13.03.2023 № 12031400000607 було відмовлено громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 2 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 (а.с.36).
У Примітці до вказаного рішення вказано, що іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися за оформлення посвідки на тимчасове проживання в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків звернення.
Супровідним листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області від 14.03.2023 №1201.3.1-5356/12.3-23 рішення 13.03.2023 № 12031400000607 надіслано позивачу.
Також, листом від 14.03.2023 №Л-162/6/1201-23/1201.3/5394-23 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області повідомило позивача на його звернення щодо видачі посвідки про прийняття рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 13.03.2023 № НОМЕР_5 (а.с. 34).
31.03.2023 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області у складі голови комісії С.В. Мартинової, членів комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , С.В. Геря, І.С. Маркіна, К.В. Білодід, С.Г. Данильченко, Ю.В. Рудь, О.О. Пронько, Є.В. Євтушенко складено Акт про знищення недійсних посвідок на тимчасове проживання з безконтактним електронним носієм №3 (а.с. 37-44), за змістом якого цей акт про те, що 05.04.2023 анульовано та знищено шляхом подрібнення та спалення анульовані посвідки на тимчасове проживання з безконтактним носієм за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, зокрема (п.66) посвідку №800295249, оформлену на ім'я ОСОБА_1 , органом №1203, з причин відмови у видачі документів.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №206/3406/22 апеляційну скаргу Самарського відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задоволено.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року у справі № 206/3406/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення - скасовано.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Самарського відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.06.2023 по справі №206/3406/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Наталії Леонідівни на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №206/3406/22 за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення.
Вважаючи протиправними рішення про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 13.03.2023 та дії відповідача щодо знищення оформленої на підставі рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 19.12.2022 посвідки №800295249, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 серпня 2011 року №3773-VІ (далі - Закон №3773-VІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Частиною третьою статті 3 Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положення статті 1 Закону №3773-VI визначають, серед іншого, такі терміни:
іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;
іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом;
посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Частиною 15 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною п'ятнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування та документ, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім'ї особи, зазначеної в частинах другій - тринадцятій статті 4 цього Закону. Документ, що підтверджує належність до членів сім'ї, визнається дійсним в Україні у разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України (частина 15 статті 15 цього Закону).
Відповідно до частини 21 статті 5 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Відповідно до пункту 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 322 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.
Посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом (пункт 4 Порядку №322).
Відповідно до пункту 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання.
Пункту 9 Порядку №322 визначено, що оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).
За змістом пунктів 10 - 12 Порядку №322 порядок взаємодії ДМС з Центром встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про захист персональних даних». Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС. Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.
Згідно із пунктом 16 Порядку №322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до пункту 19 Порядку №322, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Пунктом 20 Порядку №322 визначено, що керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет та видачі посвідки, і працівників, які виконують функції з оформлення посвідки (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення).
Відповідно до пункту 21 Порядку №322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
Відповідно до пункту 42 Порядку рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Згідно із пунктом 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
За умовами пункту 62 Порядку №322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
Пункт 77 Порядку №322 передбачає, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.
Отже, посвідка на тимчасове проживання є документом, який підтверджує законність перебування іноземця на території України. При цьому, в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання може бути відмовлено у випадку, якщо щодо іноземця або особи без громадянства діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.10.2022 відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 було прийнято рішення № 9 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, іноземця або особи без громадянства, яким зобов'язано його покинути територію України у термін до 27.11.2022.
Згідно із відміткою у рішенні, позивач ознайомлений з вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку, у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22 визнано протиправним та скасовано рішення № 9 від 29 жовтня 2022 року, винесене та затверджене в.о. начальника Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Виноградовою Катериною Юріївною, про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документованого посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
06.12.2022 позивач звернувся із заявою-анкетою №105132477 від 06.12.2022 про обмін посвідки на тимчасове проживання, долучивши рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22 з відміткою про набрання законної сили 29.11.2022, та 19.12.2022 було прийнято рішення щодо оформлення йому посвідки на тимчасове проживання (посвідка № НОМЕР_1 , терміном дії до 19.12.2023).
Водночас, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22 оскаржено Самарським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в апеляційному порядку та згідно з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2022 апеляційну скаргу апелянтом подало до суду 29.11.2022.
Відповідно до положень статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, в силу положень статті 255 КАС України рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22 не є таким, що набрало законної сили з поданням апеляційної скарги.
За таких обставин, станом на час звернення позивача до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №105132477 від 06.12.2022 про обмін посвідки на тимчасове проживання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22 не набрало законної сили, а відтак діяло невиконане рішення про примусове повернення від 29.10.2022 №9, яким зобов'язано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покинути територію України у термін до 27.11.2022.
Згідно з підпунктом 2 пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки у разі, коли іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду.
За змістом частини 7 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянство», у разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні.
З огляду на конструкцію вказаної норми, у особи, щодо якої прийнято рішення про примусове повернення, не можуть існувати/бути документи, що підтверджують законні підстави перебування на території України, інакше такі б документи підлягали вилученню. Надання посвідки на тимчасове проживання особі, щодо якої діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, було б прямим порушенням частини 7 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянство».
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи, що відносно позивача діяло невиконане рішення про примусове повернення від 29.10.2022 №9, суд доходить висновку, що рішення №12031400000607 від 13.03.2023 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 прийнято відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, що визначений чинним законодавством.
А відтак, дії відповідача по знищенню посвідки №800295249 терміном дії до 19.12.2023, оформленої за результатом розгляду заяви-анкети позивача від 06.12.2022, цілком узгоджуються положеннями пунктами 71-72, 74-75 Порядку №322, оскільки у особи, щодо якої прийнято рішення про примусове повернення, не можуть існувати документи, що підтверджують законні підстави перебування на території України (в тому числі такий документ як посвідка на тимчасове проживання).
Представник позивача, обґрунтовуючи позов, помилково порівнює підстави та наслідки відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, адже остання фактично легалізує перебування іноземця, особи без громадянства в Україні, і така легалізація повністю має відповідати положенням чинного законодавства.
Кабінетом Міністрів України у постанові від 25.04.2018 №322 прямо визначено перелік обставин, у разі настання яких підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки. Чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців або осіб без громадянства правил перебування на території України і не звільнено вказані категорії осіб від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України.
Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі 343/2242/16.
Водночас, позивач, будучи обізнаним щодо строку дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 23.09.2021 (строк дії до 10.08.2022 року), не здійснив дій у строк, передбачений законодавством України для легалізації свого перебування на території України.
Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що позивач упродовж липня - серпня 2022 року неодноразово звертався до територіального підрозділу ДМС України та до Головного управління ДМС в Дніпропетровській області із заявами з проханням надати роз'яснення на підставі, яких нормативних актів, він може виконати вимоги закону стосовно заміни посвідки на тимчасове проживання та яким чином йому діяти у даному випадку, та отримував відмови, оскільки такі рішення не є предметом спору у цій справі та не можуть оцінюватись судом в рамках цієї справи.
Поряд з цим, судом враховано, що позивачем в окремому судовому провадженні оскаржувалась бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті заяви на обмін посвідки на тимчасове проживання на території України та документуванні його посвідкою на тимчасове проживання (адміністративна справа №160/13566/22).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №160/13566/22, яке набрало законної сили 24.01.2023, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У вказаному рішенні судом встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України для здійснення обміну посвідки у зв'язку з закінченням строку її дії необхідно особисто подати пакет документів до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. ОСОБА_1 з відповідним пакетом документів до територіального органу/територіального підрозділу ДМС не звертався та відповідно працівником відповідача не формувалась заява-анкета для здійснення обміну посвідки, докази зворотного матеріали справи не містять. Позивач звернувся до відповідача з заявою в довільній формі, в якій просив надати йому роз'яснення. Відповідно цю заяву було розглянуто відповідачем в порядку розгляду звернень громадян та надано відповідну відповідь викладену в листі від 03.08.2022 року №Л-1938/6/1201-22/1201.3.1/9237-22. Відтак, в даному випадку відповідач діяв у спосіб, визначений законом, а тому така його поведінка є правомірною.
За таких обставин, доводи представника позивача про те, що позивачем не порушувались вимоги міграційного законодавства необґрунтовані та не доведені.
Посилання представника позивача на те, що відповідачем про пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі №206/3406/22, не прийнятні з огляду на те, що такі обставини вже вирішено судом в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023, якою поновлено Самарському відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області строк апеляційного оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 в адміністративній справі №206/3406/22(2-а/206/37/22), набрала законної сили 20.02.2023, доказів її оскарження позивачем не надано, матеріали справи не містять.
Доводи представника позивача про те, що відповідачем порушено процедуру знищення оформленої посвідки від 19.12.2022, оскільки знищенню посвідки передує визнання її недійсною або проведення службової перевірки, не враховують спірних відносин. Актом №3 від 31.03.2023 підтверджено знищення недійсних посвідок, зокрема, (п.66) посвідки №800295249, оформленої на ім'я ОСОБА_1 .
За викладених обставин, суд не вбачає підстав для висновку про порушенням відповідачем правил та процедур, тобто процедурних порушень, які б впливали юридичну силу оскаржуваного рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що абзацом 3 пункту 62 Порядку № 322 передбачено, що іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку, про що також повідомлено позивачу у примітці до оскаржуваного рішення.
Водночас, станом на час розгляду справи доказів скасування рішення №9 від 29.10.2022 про примусове повернення, яке фактично стало підставою прийняття рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 13.03.2023 та в подальшому знищення 31.03.2023 оформленої посвідки на тимчасове проживання від 19.12.2022, позивачем не надано.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №206/3406/22 рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 у справі № 206/3406/22 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Самарського відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення про примусове повернення відмовлено.
Наведені обставини додатково засвідчують правомірність дій відповідача у спірних правовідносинах.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість, підстави, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, спростовуються матеріалами, а інших підстав для визнання неправомірності рішення та дій відповідача у спірних правовідносинах судом не встановлено.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 37806243, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд.7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова