ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2023Справа № 910/7010/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін за позовом Корпорації "ТСМ ГРУП" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72) до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3) про стягнення 1 288 516,88 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
04.05.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Корпорації "ТСМ ГРУП" до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 1 288 516,88 грн та була передана 05.05.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.01.2022 Господарський суд м. Києва виніс рішення по справі № 910/17556/21, яким вирішив стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" заборгованість у розмірі 9 367 059,40 грн. (дев'ять мільйонів триста шістдесят сім тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп., інфляційні витрати в розмірі 1 310 658,22 (один мільйон триста десять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 962 012,17 (дев'ятсот шістдесят дві тисячі дванадцять) грн. 17 коп.
30.11.2022 Рішення № 910/17556/21 набрало законної сили на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022, якою Рішення № 910/17556/21 залишено без змін.
Рішення № 910/17556/21 з боку Відповідача було виконане у повному обсязі тільки 31.01.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 113 від 31.01.2023.
Враховуючи вищевикладене позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 148333,16 грн та інфляційні нарахування у розмірі 1140185,72 грн.
Ухвалою суду від 09.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
31.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до вищевказаного відзиву, відповідач просить відмовити у задоволенні позову зокрема з тих підстав, що сума основної заборгованості в загальному розмірі 1 561 176,56 грн. було списано з рахунків ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС 27.01.2023 року, тому Позивачем невірно визначено дату сплати боргу за рішенням суду № 910/17556/21 від 20.01.2022, а отже на думку відповідача невірно здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.
Окрім того представник відповідача просив прийняти до уваги, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а відтак відповідач посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також на ст. 233 ГК України просить зменшити розмір штрафних санкцій.
26.06.2023 від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат відповідно до якого останній вказує, що докази щодо розміру понесених витрат пов'язаних з розглядом справи №910/7010/23, позивач надасть до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду по даній справі.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
26.02.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник) та Корпорацією "ТСМ ГРУП" (далі - генеральний підрядник) укладено договір №02/19 на виконання комплексу робіт (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: "ВП Южно-Українська АЕС. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Технічне переоснащення КПП-3. Будівельно-монтажні роботи. III етап" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного договору.
Згідно Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - ДКПП) дані роботи відносяться до коду 43.21 "Роботи електромонтажні" та коду 43.29 "Роботи будівельно-монтажні, інші" (пункт 1.2 договору).
У відповідності до п. 2.1. договору, у редакції, викладеній у додатковій угоді №5 від 01.07.2020, договірна ціна робіт складає 50 455 069, 30 грн у т.ч. ПДВ 20% - 8 352 142, 79 грн.
При цьому, згідно з пунктом 2.2. договору договірна ціна договору є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".
Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат Генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у договорі (пункт 2.3 договору).
Оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання стороні ми довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів (пункт 4.1 договору).
Остаточний розрахунок за виконані роботи генеральним підрядником здійснюється після здачі об'єкта в експлуатацію. Замовник має право затримати кінцевий розрахунок за виконані роботи до усунення недоліків та дефектів, які виявлені при прийнятті об'єкту в експлуатацію (пункт 4.6. договору).
Договір набуває чинності з дати підписання договору сторонами та скріплення його печатками і діє до 15 березня 2020 року (пункт 15.6. договору).
Як встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 № 910/17556/21 до договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання додаткових угод до нього, зокрема додатковими угодами №1 від 27.06.2019, №2 від 21.10.2019, №3 від 04.12.2019, №4 від 10.04.2019, №5 від 01.07.2019 змінено договірну ціну, викладено у нових редакціях "Протокол угоди про договірну ціну (додаток №1 до договору), "Графік виконання робіт" (додаток №2 до договору), "Договірну ціну з додатками" (додаток №3 до договору), "Відомість обсягів робіт" (додаток №4 до договору).
На виконання умов укладеного договору, позивачем виконано, а відповідачем прийняті погоджені роботи загальною вартістю 50 455 069, 30 грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3):
за квітень 2019 від 26.04.2019 на суму 28 239 891, 36 грн, за травень 2019 від 16.05.2019 на суму 2 482 382, 18 грн та від 30.05.2019 на суму 1 165 516, 86 грн, за серпень 2019 від 20.08.2019 на суму 8 500 219, 50 грн, за листопад 2019 від 29.11.2019 на суму 3 380 064, 14 грн , за грудень 2019 від 26.12.2019 на суму 4 002 343, 28 грн, за червень 2020 від 30.06.2020 на суму 2 342 439, 42 грн, з липень 2020 від 31.07.2019 на суму 342 212, 56 грн., а також актами виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2): №1 від 26.04.2019 на суму 2 696 811, 06 грн, №2 від 26.04.2019 на суму 5 283 332, 44 грн, №3 від 26.04.2019 на суму 1 665 668, 56 грн, №4 від 26.04.2019 на суму 2 446 714, 07 грн, №5 від 26.04.2019 на суму 8 896 796, 60 грн, №6 від 26.04.2019 на суму 193 492, 24 грн, №7 від 26.04.2019 на суму 123 965, 76 грн, №8 від 26.04.2019 на суму 889 317, 11 грн, №9 від 26.04.2019 на суму 65 719, 32 грн, №10 від 26.04.2019 на суму 39 463, 82 грн, №11 від 26.04.2019 на суму 43 171, 66 грн, №12 від 26.04.2019 на суму 2 541 722, 31 грн, № 13 від 26.04.2019 на суму 3 353 715, 92 грн, №15 від 16.05.2019 на суму 160 137, 94 грн, №16 від 16.05.2019 на суму 32 208, 44 грн, №17 від 16.05.2019 на суму 2 197 126, 20 грн, №18 від 16.05.2019 на суму 35 727, 74 грн, №19 від 16.05.2019 на суму 23 206, 60 грн, №20 від 16.05.2019 на суму 9 650, 84 грн, №21 від 16.05.2019 на суму 24 324, 44 грн, №22 від 30.05.2019 на суму 708 500, 59 грн, №23 від 30.05.2019 на суму 82 730, 58 грн, №24 від 30.05.2019 на суму 42 578, 04 грн, №25 від 30.05.2019 на суму 331 707, 65 грн, №26 від 20.08.2019 на суму 2 754 313, 58 грн, №27 від 20.08.2019 на суму 686 302, 51 грн, №28 від 20.08.2019 на суму 732 407, 77 грн, №29 від 20.08.2019 на суму 426 984, 10 грн, №30 від 20.08.2019 на суму 2 554 315, 38 грн, №31 від 20.08.2019 на суму 178 085, 80 грн, №32 від 20.08.2019 на суму 1 167 810, 80 грн, №33 від 29.11.2019 на суму 81 934, 64 грн, №34 від 29.11.2019 на суму 11 085, 14 грн, №35 від 29.11.2019 на суму 2 169, 44 грн, №36 від 29.11.2019 на суму 3 225 784, 12 грн, №37 від 29.11.2019 на суму 59 090, 80 грн, №38 від 26.12.2019 на суму 765 621, 24 грн, №39 від 26.12.2019 на суму 550 994, 66 грн, №40 від 26.12.2019 на суму 2 685 727, 38 грн, №41 від 30.06.2020 на суму 2 342 439, 42 грн, №42 від 31.07.2020 на суму 20 849, 64 грн, №43 від 31.07.2020 на суму 26 932, 44 грн, №44 від 31.07.2020 на суму 294 430, 48 грн.
Вказані довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2В підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.
Відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати виконаних робіт належним чином не здійснив, сплативши лише 41 088 009, 90 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №УКС/767 від 16.12.2019 на суму 9 725 172, 10 грн, №УКС/1 від 03.01.2020 на суму 5 000 000, 00 грн, №УКС/8 від 09.01.2020 на суму 3 000 000, 00 грн, №УКС/29 від 14.01.2020 на суму 10 514 719, 26 грн, №УКС/27 від 14.01.2020 на суму 2 020 158, 64 грн, №УКС/28 від 14.01.2020 на суму 462 223, 54 грн, №УКС/83 від 23.01.2020 на суму 1 165 516, 86 грн, №УКС/197 від 19.03.2020 на суму 600 000, 00 грн, №УКС/203 від 20.03.2020 на суму 5 000 000, 00 грн, №УКС/259 від 30.04.2020 на суму 2 900 219, 50 грн, №УКС/126 від 13.04.2021 на суму 700 000, 00 грн, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 367 059, 40 грн, що також відображено в акті звірки взаєморозрахунків за договором станом на 31.12.2020.
29.09.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо сплати заборгованості №190 від 20.09.2021, яка була вручена 23.09.2021.
Листом №51/17758 від 11.10.2021 у відповідь на претензію, відповідач визнав вимоги позивача обґрунтованими та повідомив про наявність істотних труднощів у зв'язку з нестачею фінансування, зазначивши, що після надходження фінансових коштів заборгованість буде сплачена у повному обсязі.
21.03.2022 між Позивачем та ПрАТ "ЮЖЕНЕРГОБУД» (надалі Новий кредитор) був укладений договір № 02/19-ЮЕБ/П про відступлення права вимоги (далі Договір відступлення) відповідно до якого Новий кредитор набув право вимоги належне Позивачу у відповідності з Договором № 02/19 від 26.02.20219 укладеного між Позивачем та Відповідачем (п. 1.1. Договору відступлення).
Пунктом 2.1 Договору відступлення передбачено, що право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 7 805 882,84 грн.
Також матеріали справи містять акт звірки за період з 04.03.2022 - 21.03.2022 підписаного між представниками Позивача та Відповідача на суму 1 561 176,56 грн.
Таким чином станом на 21.03.2022 у Відповідача перед Позивачем обліковується сума основного боргу за Договором № 02/19 від 26.02.20219 у розмірі 1 561 176, 56 грн.
07.03.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату інфляційних витрат та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором.
Оскільки станом на дату подання Позивачем даної позовної заяви до суду, інфляційні витрати та три відсотка річних за весь час прострочення відповідачем не були сплачені, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 148333,16 грн та інфляційні нарахування у розмірі 1140185,72 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 року у справі № 910/17556/21 позовні вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП" задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" основну заборгованість у розмірі 9 367 059 (дев'ять мільйонів триста шістдесят сім тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 962 012 (дев'ятсот шістдесят дві тисячі дванадцять) грн, 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 310 658 (один мільйон триста десять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн 22 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 139 676 (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 75 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі № №910/17556/21.
Вказане рішення було прийняте в наслідок порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язань зазначені у ст.ст. 599 - 609 Цивільного кодексу України.
Зокрема, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, Корпорації "ТСМ ГРУП" зазначило, що рішення № 910/17556/21 з боку Відповідача було виконане у повному обсязі тільки 31.01.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 113 від 31.01.2023.
Враховуючи вищевикладене позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 148333,16 грн за період з 01.11.2021 по 30.01.2023 та інфляційні нарахування у розмірі 1140185,72 грн. за період з 01.11.2021 по 30.01.2023.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 року по справі № 910/17556/21 було встановлено наступне:
«Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 962 012, 17 грн за загальний період прострочення з 08.07.2019 по 27.10.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1 310 658, 22 грн за загальний період прострочення з 06.08.2019 по 30.09.2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства».
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 148333,16 грн за період з 01.11.2021 по 30.01.2023 (нарахованих на суму 9 367 059,40 грн, період з 01.11.2021 по 20.03.2022 - до 21.03.2022, дати укладення договору про відступлення права вимоги та з 21.03.2022 по 30.01.2023 нарахованих на суму 1 561 176,56 грн (різниця між сумою заборгованості 9 367 059,40 грн - 7 805 882,84 грн сума відступлення) та інфляційні нарахування у розмірі 1140185,72 грн. (нарахованих на суму 9 367 059,40 грн, період з 01.11.2021 по 20.03.2022 - до 21.03.2022, дати укладення договору про відступлення права вимоги та з 01.04.2022 по 30.01.2023 нарахованих на суму 1 561 176,56 грн (різниця між сумою заборгованості 9 367 059,40 грн - 7 805 882,84 грн сума відступлення).
Заперечуючи стосовно позовних вимог, відповідач зазначає, що сума основної заборгованості в загальному розмірі 1 561 176,56 грн. було списано з рахунків ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС 27.01.2023 року, тому Позивачем невірно визначено дату сплати боргу за рішенням суду № 910/17556/21 від 20.01.2022, а отже на думку відповідача невірно здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.
Окрім того представник відповідача просив прийняти до уваги, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а відтак відповідач посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також на ст. 233 ГК України просить зменшити розмір штрафних санкцій.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а відтак позивачем правомірно заявлено вимогу стосовно нарахування останніх.
В частині твердження відповідача про невірне нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з тим, що з рахунків ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС грошові кошти було списано 27.01.2023 року, а відтак позивачем невірно визначено дату сплати боргу за рішенням суду № 910/17556/21 від 20.01.2022, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 47 Закон України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавач платіжних послуг платника зобов'язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.
У разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування.
До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.
Надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача.
Як вбачається з платіжної інструкції №113 від 31.01.2023 датою валютування є 31.01.2023, а відтак зарахування суми коштів за вищевказаною платіжною операцією на рахунок отримувача (Корпорації "ТСМ ГРУП) надійшли 31.01.2023.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 148333,16 грн - 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі 1140185,72 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72, код ЄДРПОУ 37034171) 3% річних у розмірі 148333 (сто сорок вісім тисяч триста тридцять три) грн. 16 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 1140185 (один мільйон сто сорок тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 19327 (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 75 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2023
Суддя Владислав ДЕМИДОВ