ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.07.2023Справа № 910/7873/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31, ідентифікаційний код юридичної особи 31650052)
до проПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д, ідентифікаційний код юридичної особи 00034186) стягнення страхового відшкодування у розмірі 12 860 грн. 58 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 12 860 грн. 58 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №18234571-02-14-04 від 18.10.2021 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Хюндайі», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/000382883, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/7873/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
30.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли відомості з ЄЦБД МТСБУ.
05.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про стягнення судових витрат в порядку ч.3 ст. 130 ГПК України.
08.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.05.2023 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 30.05.2023 року уповноваженим особам Сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.10.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №18234571-02-14-04, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску. (а.с. 14-21)
Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2022 року по вул. Стефаника, 32 у м. Стрий відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою №3022151683592886 про дорожньо - транспортну пригоду. (а.с. 26-29)
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль марки «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.12.2022 року у справі №456/1683/22 ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. (а.с. 30-36)
Товариством з обмеженою відповідальністю «Радар-Сервіс» виставлено рахунок-фактуру №0000001117 від 01.06.2022 року на ремонт транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 15 524 грн. 76 коп. (а.с.39)
Згідно з Актом виконаних робіт №3HRS02332 від 15.07.2022 року, вартість ремонтних робіт транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 15 524 грн. 76 коп. (а.с.56-57)
Звітом про визначення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу №33229 від 27.12.2022 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Ассистанс», визначено, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 дорівнює 0,57. (а.с.58-73)
Відповідно до Страхового акту №2239680-1 від 10.06.2022 року (а.с. 74) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 13 525 грн. 17 коп., що підтверджується платіжним дорученням №16586 від 10.06.2022 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно акту №2239680-1 від 10.06.2022, ОСОБА_1 ». (а.с. 75)
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/000382883 цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн., розмір ліміту за шкоду по майну - 130 000 грн. 00 коп. (а.с.92-93)
14.07.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача заяву №1841 про відшкодування суми у розмірі 13525 грн. 17 коп., що підтверджується інформацією з електронної пошти Позивача. (а.с.77-78)
Відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" №1989 від 30.05.2023 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» 23.05.2023 року здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 12 860 грн. 58 коп. із зазначенням призначення платежу: «страх.відшк.зг.регр.вимоги №1753 від 15.05.2023».(а.с.97)
Відповідно до платіжної інструкції №26295 від 23.05.2023 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування у розмірі 12 860 грн. 58 коп. (а.с.101)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 12 860 грн. 58 коп. відповідно до встановлених Полісом № АТ/000382883 лімітів відшкодування по майну та франшизи.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що до моменту відкриття провадження у справі №910/7873/23 ним було відшкодовано на користь Позивача суму страхового відшкодування у розмірі 12 860 грн. 58 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту №18234571-02-14-04 від 18.10.2021 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, було відшкодовано на користь Страхувальника 13 525 грн. 17 коп.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.12.2022 року у справі №456/1683/22, якою ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. (а.с. 30-36)
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Радар-Сервіс» виставлено рахунок-фактуру №0000001117 від 01.06.2022 року на ремонт транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 15 524 грн. 76 коп. (а.с.39)
Згідно з Актом виконаних робіт №3HRS02332 від 15.07.2022 року, вартість ремонтних робіт транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 15 524 грн. 76 коп. (а.с.56-57)
Звітом про визначення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу №33229 від 27.12.2022 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Ассистанс», визначено, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 дорівнює 0,57. (а.с.58-73)
Відповідно до Страхового акту №2239680-1 від 10.06.2022 року (а.с. 74) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 13 525 грн. 17 коп., що підтверджується платіжним дорученням №16586 від 10.06.2022 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно акту №2239680-1 від 10.06.2022, ОСОБА_1 ». (а.с. 75)
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2014, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (29.05.2022 року) строк експлуатації означеного автомобіля перевищував сім років.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.
Звітом про визначення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу №33229 від 27.12.2022 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Ассистанс», визначено, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 дорівнює 0,57. (а.с.58-73)
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Товариством з обмеженою відповідальністю «Радар-Сервіс») * коефіцієнт пропорційної відповідальності страховика за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Радар-Сервіс» №0000001117 від 01.06.2022 року, Акт виконаних робіт №3HRS02332 від 15.07.2022 року, платіжне доручення №16586 від 10.06.2022 року, Звіт про визначення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу №33229 від 27.12.2022 р. визнаються Судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/000382883 цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн., розмір ліміту за шкоду по майну - 130 000 грн. 00 коп. (а.с.92-93)
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/000382883 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 12 860 грн. 58 коп. (13 525 грн. 17 коп. виплачена сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,57 - 0 грн. франшизи)
В той же час, Судом встановлено, що до відкриття провадження у справі №910/7873/23 від 24.05.2023 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування у розмірі 12 860 грн. 58 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №26295 від 23.05.2023 року із зазначенням призначення платежу: «страх.відшк.зг.регр.вимоги №1753 від 15.05.2023».
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» грошових коштів Позивачу в розмірі 12 860 грн. 58 коп. до відкриття провадження у даній справі, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 12 860 грн. 58 коп. задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем. За таких підстав, заява Позивача про стягнення судових витрат в порядку ч.3 ст. 130 ГПК України не підлягає задоволенню з урахуванням того, що Позивач не відмовлявся від позову внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а Судом ухвалюється рішення по суті позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 12 860 грн. 58 коп. - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 липня 2023 року
Суддя О.В. Чинчин