ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2023Справа № 910/6405/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ-УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЄК"
про стягнення 4 845 524,76 грн
За участі представників учасників справи:
від позивача Гамей В.В.
від відповідача Коваль А.К.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ-УКРАЇНА" (далі - позивач, заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЄК" (далі - відповідач) про стягнення 4 845 524,76 грн, з яких 3 237 745,30 грн - основний борг, 641 108,51 грн - пеня, 852 737,35 грн - втрати від інфляції, 113 933,60 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 18/11/21-07 від 18.11.2021 в частині оплати товару у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/6405/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 01.06.2023, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
31.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилені з посиланням на обставини непереборної сили (форс-мажор).
Ухвалою суду від 01.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 15.06.2023.
14.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.
15.06.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останнім зазначається про можливість вирішення даного спору між сторонами шляхом проведення переговорів та укладення мирової угоди.
Ухвалою суду від 15.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.06.2023.
26.06.2023 відповідачем подані письмові пояснення, примірники яких були надані представнику позивача та долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 26.06.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2023.
У судовому засіданні 10.07.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених учасниками справи в заявах по суті.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд даної справи та наявність в матеріалах справи доказів достатніх для розгляду даної справи, в судовому засіданні 10.07.2023, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
18.11.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 18/11/21-07, за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) на умовах договору готову продукцію, аксесуари та запасні частини (далі - товар), який попередньо замовлений покупцем з наявного у постачальника товару, у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити такий товар на умовах і у порядку, визначених договором (п. 1.1 договору).
Предметом поставки є товар, визначений у видатковій накладній (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору асортимент, кількість та ціну товару, що поставляється на підставі договору, визначається сторонами та вказується у видатковій накладній.
Згідно з п. 2.3 договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2010), місце поставки - склад покупця: Київська обл., с. Стоянка, Житомирське шосе 21-й кілометр, секція Д складу № 2 літери Н, або розташований за іншою адресою, яку вкаже покупець. Адресу складу покупець узгоджує при замовленні. Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару за підписаними уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару.
Поставка товару може здійснюватись також на умовах EXW склад продавця (Інкотермс-2010), що узгоджується при замовленні покупця. Товар буде доставлено транспортом покупця або третьої особи за рахунок покупця. Право власності на товар (відвантажений) зі складу постачальника переходить до покупця в момент завантаження товару в транспортний засіб (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 2.5 договору відвантаження товару здійснюється постачальником покупцеві за адресами: 25014, м. Кропивницький, вул. Родникова, 86, або 08322, с. Проліски, вул. Промислова, 9, Київська обл., Бориспільський р-н.
Згідно з п. 3.5 покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Вказаний договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) та скріплення печатками й діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань відповідно до договору.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем у період з 31.01.2023 по 03.02.2022 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 721 061,00 грн.
Крім того, 25.08.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 295 565,00 грн.
Як вбачається з платіжних доручень та платіжних інструкцій, відповідачем у період з 06.05.2022 по 14.02.2023 здійснювалась часткова оплата позивачу товару.
Відповідно до підписаного між сторонами в електронному вигляді акту звірки станом на 30.11.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 297 002,00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за поставлений товар становить 3 237 745,30 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на дію обставин непереборної сили (форс-мажору), зокрема, як вказує відповідач, товар, поставлений позивачем, знаходився на орендованому ним складі за адресою: Київська обл., с. Стоянка, Житомирське шосе 21-й кілометр, який (склад), у свою чергу, 03.03.2022 було знищено в результаті танкових боїв та пожежі на складі, внаслідок якої знищено будівлю складу разом з усім розташованим там майном.
З метою відшкодування шкоди, відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до російської федерації про стягнення збитків.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2022 у справі № 911/1231/22 вищевказаний позов задоволено, проте, як вказується відповідачем, на момент подання відзиву на позов вказане рішення суду не виконано.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на обставини непереборної сили, зокрема, знищення майна, яке було передано йому позивачем.
Стосовно посилань відповідача на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), та відповідно наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі, суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до пунктів 6,1-6,2 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за договором в разі настання обставин непереборної сили, а саме, пожежі, стихійного лиха, збройного конфлікту, перекриття шляхів руху транспорту внаслідок страйку, рішень Уряду або інших обставин, які перебувають поза контролем сторін.
Сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили, має протягом 14 календарних днів повідомити письмово про це другу сторону. Факт наявності та термін дії форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловою палатою України або вповноваженим органом.
Судом встановлено, що в зв'язку з військовою агресією проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який був затверджений Законом України від вказаної дати "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на всій території України введено воєнний стан.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено також і станом на момент розгляду даної справи та прийняття рішення.
Частиною 1 статті 14-№ Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Проте, у порушення приписів чинного законодавства, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач надав не сертифікат Торгово-промислової палати України, а копію її листа від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.
Таким чином, наданий відповідачем лист не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили.
Також судом встановлено, що, всупереч пункту 6.2 договору, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.
Крім того, суд зазначає, що оскільки цей договір було укладено після введення на всій території України воєнного стану, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджували б факт настання для відповідача обставин непереборної сили, доводи про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання основного зобов'язання є необґрунтованими.
При цьому суд зазначає, що за приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від самого зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Крім того, судом під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачем часткові оплати здійснювались вже після вказаних ним обставин, а саме: знищення майна, переданого позивачем та прийнятого відповідачем, при цьому право власності на товар перейшло до відповідача з моменту передачі йому товару, а саме 31.01.2022 та 03.02.2022, тобто до введення на території України 24.02.2022 воєнного стану.
Також суд зазначає, що відповідачем в межах справи № 911/1231/22 заявлено вимоги про стягнення збитків, до складу яких включено також і збитки у розмірі вартості майна, переданого відповідачу позивачем.
За вказаних обставин, судом не беруться до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов.
Таким чином, оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 3 237 745,30 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, та відповідачем на момент прийняття рішення не надано доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення цієї суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 852 737,35 грн, а також 3% річних в розмірі 113 933,60 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що такі розрахунки здійснено арифметично вірно, а відтак вимоги позивача про стягнення 852 737,35 грн інфляційних, а також 3% річних в розмірі 113 933,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 641 108,51 грн пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.3 договору сторонами погоджено, що за прострочення в оплаті покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені, за кожний день прострочення, але не більше вартості партії товару, платіж за який прострочено.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що такий розрахунок є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 641 108,51 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача в розмірі 72 682,87 грн.
Крім того, позивачем вказано про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.
Водночас, станом на момент винесення рішення суду у даній справі позивачем не надано доказів понесення таких витрат, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для розподілення таких витрат між сторонами у справі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЄК" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 26/26, код 36216684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ-УКРАЇНА" (25014, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Родникова, будинок 86, код 39940230) 3 237 745,30 грн (три мільйони двісті тридцять сім тисяч сімсот сорок п'ять грн 30 коп.) основного боргу, 641 108,51 грн (шістсот сорок одну тисячу сто вісім грн 51 коп.) пені, 852 737,35 грн (вісімсот п'ятдесят дві тисячі сімсот тридцять сім грн 35 коп.) втрат від інфляції, 113 933,60 грн (сто тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять три грн 60 коп.) 3% річних, а також 72 682,87 грн (сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят дві грн 87 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023.
Суддя О.Г. Удалова