Справа № 465/465/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/686/23 Доповідач: ОСОБА_2
18 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 5 липня 2023 року про продовження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Республіки Грузія, без постійного місця проживання, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмову у задоволенні клопотання про зміну обраного запобіжного заходу,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
вищезазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну обраного запобіжного заходу.
Клопотання прокурора задоволено та продовжено застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіки Грузія, грузина, громадянина Грузії, без постійного місця проживання, останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 2 вересня 2023 року включно.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суд вважав за доцільне не призначати обвинуваченому заставу.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 5 липня 2023 року скасувати та винести нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що з оскаржуваним рішенням не згодна; вважає, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, а висновки суду не відповідають викладеним в ухвалі фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування ухвали.
Як зазначає захисник, обвинувачений повністю заперечує свою вину у вчиненні інкримінованого злочину; під час судового розгляду було допитано ряд свідків, які не були очевидцями події та не вказували, що саме обвинувачений причетний до цього злочину; потерпілий теж повідомив суду, що не бачив, хто саме наносив йому удари, відеозаписи, котрі сторона обвинувачення надає суду як доказ вини обвинуваченого навпаки спростовує його участь в інкримінованому злочині, відтак у сторони захисту наявні сумніви в обґрунтованості підозри ОСОБА_6 .
Вказує, що відсутні зазначені прокурором ризики, оскільки обвинувачений раніше не судимий, жодних спроб втечі не робив; на цей час допитані майже всі свідки у справі; усі можливі докази зібрано та обвинувальний акт скеровано до суду, що унеможливлює знищення, спотворення та переховування речових доказів ОСОБА_6 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не відповідають вимогам закону.
Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №12021141370000289 від 27 жовтня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2021 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії якого неодноразово було продовжено, востаннє - ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 5 липня 2023 року.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може: переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, такий перебуває в Україні без постійного місця проживання на підставі паспорта громадянина Грузії, на облік у правоохоронні та державні органи України не ставав; може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, про що просить сторона захисту, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Покликання сторони захисту на те, що прокурором не надано доказів, які обґрунтовують обвинувачення ОСОБА_6 не береться до уваги колегією суддів, оскільки питання доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, яка ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах, вирішується в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку у справі, а не на стадії її розгляду, зокрема і під час вирішення питання про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, на цій стадії колегією суддів не може бути надана оцінка і тому факту, що ОСОБА_6 повністю заперечує вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки ставлення обвинуваченого до вчиненого є обставиною, яка враховується судом, що розглядає справу, при призначенні покарання. Визнання чи невизнання обвинуваченим вини не належить до переліку обставин, які враховуються під час обрання запобіжного заходу чи продовженні строку його дії.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_6 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Аргументи апелянта про тривале перебування останнього під вартою є неспроможними, оскільки вказана обставина відповідно до вимог ст. 178 КПК України не враховуються при обранні обвинуваченому запобіжного заходу чи продовженні строку його дії.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, зазначені захисником у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 5 липня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження щодо останнього строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4