Провадження № 11-сс/803/1769/23 Справа № 202/12738/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №12023040000000664 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати як необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашньому арешту в нічний час доби.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України не підтверджуються жодними доказами, при цьому прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року було задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів по 29 серпня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, санкція за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до трьох років або без такого, наявні ризики, передбачені п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував особу підозрюваного, відсутність міцних соціальних зв'язків, який працевлаштований менеджером у ТОВ «Спартак Плюс», позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, з наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні прокурора дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі«Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема, показами свідків, а також іншими матеріалами клопотання у їх сукупності, що не оскаржується захисником в апеляційній скарзі.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, міцних соціальних зв'язків та власного житла не має, що свідчить про ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Також підозрюваний може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. До клопотання долучені покази свідків, а тому зазначене підтверджує наявність ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, слід зазначити, що посилання суду на ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в клопотанні про застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 вказаний ризик не зазначений.
Однак, оскільки встановлено ризики, що підтверджуються зазначеними обставинами, тому для їх запобігання необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні слідчого та встановлені в ухвалі слідчого судді.
При цьому посилання в апеляційній скарзі захисника на відсутність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є безпідставним, оскільки слідчим суддею вказаний ризик не встановлений, так як недоведений стороною обвинувачення.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, є особою молодого віку, має задовільний стан здоров'я, міцних соціальних зв'язків не має, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, власного житла не має, раніше не судимий, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, з чим погоджується колегія суддів.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки підозрюваного не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для дотримання підозрюваним процесуальних прав, оскільки 01.07.2023 року ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на відібрання біологічних зразків і лише після цього ОСОБА_8 пройшов огляд на стан сп'яніння.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно із ч.2 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Згідно із матеріалами провадження, ОСОБА_8 , в порядку ст.208 КПК України, був затриманий 30.06.2023 року о 22.30 годин, тобто строк тримання під вартою підозрюваного з урахуванням строку затримання закінчується 28.08.2023 року, однак слідчий суддя, в порушення вимог кримінального процесуального закону, перевищив цей строк, зазначивши строк тримання під вартою останнього до 29.08.2023 року, не взявши до уваги ч.5 ст.115 КПК України, що є підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 28 серпня 2023 року включно.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 серпня 2023 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4