Справа №:755/18170/21
Провадження № 2/755/663/23
"21" липня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
Позивач, ЖБК «Слово-2», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.02.2017 по 31.10.2021 в розмірі 7 787,45 грн. по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 344,28 грн. по внесках за ремонт ліфтів, 1 036,40 грн. - втрати від інфляції, 471,45 гри. - 3 % річних; 2 270,00 грн. - судові витрати по оплаті судового збору та 3 500,00 грн. - судові витрати на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачка ОСОБА_1 є власником і фактично проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,3 м.кв. Відповідач є членом ЖБК «Слово-2», повністю сплатила вартість паю за вказану квартиру, що доводиться довідкою про повну виплату паю від 15.09.2021р. №140, виданою ЖБК «Слово-2». В той же час відповідач не зареєструвала право власності на неї у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Особовий рахунок на цю квартиру відкритий позивачем на відповідачку. Власником та балансоутримувачем зазначеного багатоквартирного жилого будинку є позивач ЖБК «Слово-2», що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту, затвердженого рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 30.11.1971 № 1912/13. Відповідно до ст.24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб. Розмір щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території, на капітальний ремонт ліфтів, затверджені рішенням загальних зборів та рішеннями правління ЖБК «Слово-2»:
з 01.09.2016 до 31.12.2017 - у розмірі 4,50 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 20.09.2019;
з 01.01.2018 - у розмірі 6,40 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 03.12.2017;
з 01.08.2018 до 30.11.2018 - у розмірі 1,9 грн/м.кв. на капітальний ремонт ліфтів, на чотири місяці на. підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 27.08.2018;
з 20.05.2021 - у розмірі 8,51 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» № 1/21 від 20.05.2021.
ЖБК «Слово-2» управляє та утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, затвердив штатні розклади, відповідно до яких та на умовах окремих трудових договорів оплачує працю робітників, уклав та виконує умови договорів з виробниками житлово-комунальних послуг: на постачання електроенергії, про технічне обслуговування систем електропостачання, на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, на послуги системи центрального опалення, на послуги з водопостачання водовідведення, про співпрацю з виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, тощо, а відповідачка отримує ці послуги та зобов'язаний вчасно щомісяця сплачувати за це кошти згідно ст.ст.24, 67-69, 145, 151 Житлового Кодексу України, п.5 ч.2 ст.7, п.2 ч.І ст.8, ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 12 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572 (зі змінами).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Неоплачена заборгованість відповідачки перед позивачем за період з 01.02.2017 по 31.10.2021 складає 9 639,57 грн., в т.ч. 7 787,45 грн. по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 344,28 грн. по внесках за ремонт ліфтів, 1 036,40 грн. - втрати від інфляції, 471,45 грн. - 3 % річних.
22.06.2022 ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримала 05.10.2022.
20.10.2022 до суду надійшов відзив на позову заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що сума позову визначена з порушенням законодавства, а саме: строк позовної давності 3 роки (от.257 ЦК України); скорочений строк позовної давності 1 рік (щодо штрафів та пені). Позовні вимоги базуються на протоколі про підвищення тарифів на оплату прибудинкової території від 03.12.2017. Форма протоколу-скелетна та не відображає причин підвищення тарифу на 1,90 грн/м2, відсутнє обґрунтування та калькуляція видатків. Також не відображено жодних виступів: докладу доповідача; дискусії «за», «проти» підвищення тарифу. Також в будинку на 252 квартири приймати життєво важливе рішення 47 голосами не може вважатись легітимним. Цей протокол нікчемний по формі та змісту з точки зору законодавства. 18.12.2016 переходячи на індивідуальні договори з ПАТ «Київенерго», керівництво ЖБК «Слово-2» підписало договір реструктуризації боргу за постачання теплоенергії мешканцям будинку на суму 689 335,16 грн. Борг складається з суми боргів мешканців квартир, які вчасно не сплатили за отриману послугу з теплопостачання на опалення. За січень-лютий 2017 мешканці сплатили 265 654,63 грн. Сплата отриманих коштів була достатньою для оплати реструктуризації за 14 міс. (265 654,63грн/19 100грн. за графіком = 13,9міс). Потреби на той час в піднятті тарифу не було. В грудні 2017 року на рахунок ЖБК від КМДА була перерахована субвенція за 2011-2014 рр в сумі 196 475,51 грн, якої було достатньо щоб сплатити реструктуризацію ще за 10 міс. (196 475,51/19 100 = 10,29 міс.). Навіть сума відрахувань на реструктуризацію обрахована із завищенням суми на 30 787,94 грн/рік. (1.90 грн/м2*11402,98м2 опал.пл. = 21 665,66грн/міс.*12міс.=259 987,91 гр., а за графіком реструктуризації 19 100грн*12міс. = 229 200 грн). Мав бути створений реєстр боржників та суми до виплат згідно відомості про сплату. Заявлені на зборах зауваження з цього приводу та пропозиція підписати індивідуальні договори з боржниками були проігноровані, на голосування не винесені та в протоколі не зафіксовані. Такі дії фактично є дискримінаційними по відношенню до мешканців, які вчасно сплачували за отриману послугу постачальнику. Це порушує майнові інтереси не боржників та спричиняє додаткове нарахування на одну й ту ж саму послугу. Тобто ошукали усіх мешканців будинку. Доказів з боку керівництва правління щодо існування боргу по квартирі 4 немає. Отже, свої зобов'язання перед постачальником нею виконані в повному обсязі. Згідно довідки, манє сплачувались кошти тільки за отримані послуги. Тому коригування виконано самостійно. 03.08.2021 правлінню надано лист за №25 з вимогою коригування платежів. В коригуванні відмовлено. Платежі за договором реструктуризації закінчили у травні 2019 року та мали зняти додаткове навантаження з придомової території. А вже в серпні 2019 року надійшла вимога від «Київенерго» на сплату 184 155,02 грн. З липня 2018 року по травень 2019 року реструктуризація не виплачувалась, а кошти зараховували на депозит. В постанові КМ України №712 від 05.09.2018 чітко регламентовано, яким чином можна накопичувати кошти на різні програми. В першу чергу - це кошторис, прийняття рішення на загальних зборах, окремий рахунок та окрема строка в платіжці. В перелік послуг депозит не включено. ЖБК є неприбутковим і бюджет формується виключно на послуги забезпечення життєдіяльності будинка. Правління на системній основі маніпулює звітами, коштами, проведенням зборів, кількістю присутніх на зборах, протоколами і т.д. Блокують доступ до документів, їх діяльність непрозора та сумнівна. 3 часу утворення ЖБК «Слово-2» в 1971 році, мешканці 1-го поверху за ліфти не сплачували. Ця «послуга» була введена з вересня 2018 р. Мешканці 1-го поверху не повинні сплачувати за послугу в якій не має потреби. Але власників 12 квартир першого поверху змушують сплачувати за ненадану послугу, порушуючи наші права споживачів. Постановою КМ України від 05.06.2019 № 482 п. 3 - зазначено що у разі ненадання послуги споживачам не нараховується плата за послугу. Наприклад: керуюча компанія «MDL» яка керує 12 млн. житлової площі, плату за ліфти з мешканців 1-го поверху не взимає, посилаючись на постанову КМУ № 869 від 01.06.2011. В зборі коштів на ремонт ліфтів також не було потреби, якби правління спрямовувало кошти за призначенням, а не на депозит. Протизаконно нараховані кошти не визначаються як борги. Із наведеного вбачається, що дії керівництва правління не відповідають умовам законності та обґрунтованості. Звіти, які надавались в різний час за той самий період істотно відрізняються між собою. Відтак, претензії підлягають скасуванню.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно п.35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою ЖБК «Слово-2» від 07.09.2021, оскільки повністю внесла пайовий внесок в грудні 1985 року, є членом ЖБК «Слово-2» з 1971 року.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
За правилами ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
Відповідно до статуту ЖБК «Слово-2» створений для управління, утримання, обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території.
Балансоутримувачем багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_3 є ЖБК «Слово-2», що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту, затвердженого рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 30.11.1971 № 1912/13.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.
Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.
Згідно із ст. 12 цього ж Закону основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Розмір щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території, на капітальний ремонт ліфтів, затверджені рішенням загальних зборів та рішеннями правління ЖБК «Слово-2»:
1.протокол загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 20.09.2019: з 01.09.2016 до 31.12.2017 - у розмірі 4,50 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території;
2.протокол загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 03.12.2017: з 01.01.2018 - у розмірі 6,40 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території;
3.протокол загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 27.08.2018: з 01.08.2018 до 30.11.2018 - у розмірі 1,9 грн/м.кв. на капітальний ремонт ліфтів, на чотири місяці;
4.протокол загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» № 1/21 від 20.05.2021: з 20.05.2021 - у розмірі 8,51 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість за період з 01.02.2017 по 31.10.2021 в сумі 9 639,57 грн, яка складається: 7 787,45 грн - по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 344,28 грн - по внесках за ремонт ліфтів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилається в загальному на те, що прийняті рішення ЖБК «Слово-2», на її думку є неправомірними та необґрунтованими.
В той же час, доказів про визнання таких рішень незаконними, їх скасування відповідач не надала, а тому як член ЖБК має виконувати рішення зборів/правління, навіть у разі якщо не погоджується з ними, за відсутності доказів їх скасування/визнання недійсними.
Щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить із наступного.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України), а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки спірні правовідносини встановлюють обов'язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення споживачем житлово-комунальних послуг терміну внесення чергового платежу, виконавець в свою чергу має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення позивача до суду щомісячні платежі підлягають стягненню в межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 22.10.2021. При цьому заборгованість відповідача по внесках на утримання будинку та прибудинкової території нарахована позивачем за період з 01.02.2017 по 31.10.2021, а заборгованість по внесках за ремонт ліфтів за період з серпня 2018 року по листопад 2018 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19», з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин, який був діючим і на момент звернення позивача до суду.
Відповідно до п. 12 прикінцевих та перехідних положеннь Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 3 прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач не звертався до суду з заявою про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, а тому суд доходить до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, та вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні заборгованості по внесках на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.02.2017 по вересень 2018 та заборгованості по внесках за ремонт ліфтів за серпень-вересень 2018 року.
При цьому, судом при визначені заборгованості враховується, що у жовтні 2018, серпні 2019, лютому та серпні 2020, та в серпні 2021 у відповідача була відсутня заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території за період жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, з урахуванням проведених відповідачем у цей період сплат, в сумі 5 572,45 грн, та заборгованості по внесках за ремонт ліфтів за жовтень-листопад 2018 року в сумі 172,14 грн.
При цьому суд зауважує, що бере до уваги надану позивачем довідку про заборгованість в частині розміру нарахувань та сплат здійснених відповідачем за відповідні періоди, оскільки в цій частині відповідач жодним чином не спростувала вимоги позивача.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на правовідносини, що склалися між сторонами на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Застосування індексу інфляції за прострочення зобов'язання виплатити суму боргу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Такі висновки викладені і у постанові від 14.01.2020 Верховного Суду у справі № 924/532/19.
Таким чином, інфляційні втрати за період прострочення, нараховані на прострочену суму заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, у кожному поточному місяці у загальному розмірі становить 797,32 грн.
Щодо стягнення трьох процентів річних, то останні розраховуються за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році].
Відповідно да даної формули: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України; [Кількість днів] - різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Таким чином, три проценти річних за весь період прострочення, нарахований на прострочену суму у кожному поточному місяці становить 374 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 628,73 грн, та становить 71,75% від розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заявлених позивачем до стягненню з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.
20.09.2021 між ЖБК «Слово-2» та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги № 20/09/2021, за умовами якого бюро зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу стосовно складання, підготовки до подачі і подачі в Дніпровський районний суд м. Києва позовної заяви клієнта до ОСОБА_1 про стягнення на користь клієнта боргу за житлово-комунальні послуги, втрат від інфляції і 3% річних, представництва клієнта у судах усіх інстанцій, в тому числі але не виключено в Дніпровському районному суді м. Києва, в Київському апеляційному суді, в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у цивільній справі за цим позовом, та щодо представництва клієнта в органах і перед особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 20.09.2021, бюро надало клієнту послугу - складання та підготовку до подачі і подачі до Дніпровського районного суду м. Києва позовної заяви клієнта до ОСОБА_1 про стягнення на користь клієнта боргу за житлово-комунальні послуги, вартість якої становить 3 500 грн.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 143 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, вказана позиція сформована у постановах Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на викладене, з огляду на долучений представником позивача обсяг доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомога, за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 253, 257, 267, 319, 322, 526, 610, 612, 625 ЦК України, Законом України «Про кооперацію», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» (код ЄДРПОУ: 22932780, м. Київ вул. Русанівська набережна, 6) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в загальному розмірі 6 915,91 грн, витрати на правову допомогу в сумі 3 500 грн та судовий збір в сумі 1 628,73 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: