Справа № 953/17750/20
н/п 2/953/216/23
27 червня 2023 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Афанасьєва К.Р.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ПАТ «Комерційний Банк «Надра»,
відповідач - ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макарова Ольга Петрівна,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова Алла Валентинівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний Банк «Надра», ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макарова Ольга Петрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова Алла Валентинівна про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати недійсним Договір № GL3N217214 про відступлення прав вимоги від 29.04.2020, укладеного між ПАТ КБ "Надра" та ТОВ "ФК "ФІНРАЙТ", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. 29.04.2020, серія та номер: 90, № 12/05, в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/352 від 11.04.2008 та договором іпотеки за № 6/4/2008/980-І/353 від 11.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бакумовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №1133, які укладені між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи.
Директором ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» через канцелярію Київського районного суду м. Харкова подано відзив на уточнену позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відповідно до уточненої позовної заяви щодо визнання недійсним Договір №GL3N217214 про відступлення прав вимоги від 29.04.2020 року, укладеного між ПАТ КБ «НАДРА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П.. 29.04.2020 року, серія та номер: 90, 12/05, в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/352 від 11 квітня 2008 року, та договором іпотеки за № 6/4/2008/840-К/352 від 11 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бакумовою А.В., зареєстровано в реєстрі за № 1133, які укладені між ПАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 повному обсязі.
Рух справи.
Ухвалою суду від 06.11.2020 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023 справу передано цьому складу суду.
У судове засідання позивач та його представник належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, не з'явились.
Представник відповідача ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» в судове засідання не прибула, звернулась до суду з заявою в якій просила проводити розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позову просила відмовити.
У судове засідання відповідач ПАТ «КБ «Надра», належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, не з'явився.
Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макарова Ольга Петрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова Алла Валентинівна, в судове засідання не прибули про день та час слухання справи повідомлялись належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їхній сукупності та надавши їм належну правову оцінку, приходить до наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Матеріали справи свідчать, що між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (повним правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», далі за текстом - ПАТ «КБ «НАДРА») та ОСОБА_1 (далі за текстом - Позичальник) 11 квітня 2008 року було укладено Кредитний договір № 6/4/2008/840-К/352 (далі за текстом - Кредитний договір) з наступними змінами та доповненнями (за умови наявності), відповідно до умов якого банк надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 198000.17 (сто дев'яносто вісім тисяч) доларів США 17 центів, а Позичальник зобов'язався на умовах, визначених Кредитним договором, повернути отримані грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними в строки та розмірах, передбачених Кредитним договором.
29 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» (надалі - Первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНРАЙТ» (Новий кредитор) було укладено договір № GL3N217214 про відступлення прав вимоги, за яким Первісний кредитор 29 квітня 2020 року передав Новому кредитору, а Новий кредитор прийняв у власність права вимоги до позичальника за Кредитним договором.
До Нового кредитора перейшли права вимоги до Позичальника та Іпотекодавця у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав вимоги та згідно ст. 512 Цивільного Кодексу України ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНРАЙТ» є Новим кредитором у зазначеному зобов'язанні.
Відповідно до статті 1 Договору № GL3N217214 від 29 квітня 2020 року Новий кредитор набув усі права за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржником зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок, передачі предме тів забезпечення і рахунок виконання зобов'язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією (якщо така видавалася). Права кредитора за Основними договорами перейшли до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане банку відповідно до умов Основних договорів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником і виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора і його заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року N 6-122цс 13.
Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» набуло прав кредитора за наступним договором, укладеним між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 (кредитний договір № 6/4/2008/840-К/352 від 11 квітня 2008 року).
Відповідно до п. 12 Банк зобов'язується сприяти Новому кредитору/Іпотекодержателю у внесенні змін до відповідних державних реєстрів у зв'язку з укладанням цього Договору.
Відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакумовою А.В. внесено запис до державного реєстру іпотек, що новим іпотекодержателем за іпотечним договором № 6/4/2008/980-1/353 від 11.04.2008 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт». Підставою реєстрації змін іподекодержателя є Договір відступлення права вимоги № GL3N217214, серія та номер: 90, виданий 29.04.2020 видавник Макарова О.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.12.2012 року по справі № 2035/9889/2012 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 767 109 грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 219 грн. 00 коп.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода па обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В порушення п. 5 статті 177 ЦПК України позивачем не додано доказів виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.12.2012 року по справі № 2035/9889/2012, яким позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 767 109 грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 219 грн. 00 коп.
Позивач вважає, що оспорюваний правочин, а саме договір № GL3N217214 про відступлення прав вимоги від 29 квітня 2020 року, є договором факторингу, проте, з цим погодитись не можна. Договір № 0014217214 про відступлення прав вимоги від 29 квітня 2020 року с правочином з відступлення права вимоги (цесія).
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до п. 2 Договору Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених Основними договорами, права передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги.
Сторони домовились відповідно до п. 4 Договору, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до умов цього Договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором/Іпотекодержателем Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 15 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) переможцем яких став Новий кредитор/Іпотекодержатель.
Відповідно до п. 3 Договору № GL3N217214 від 29 квітня 2020 року Новий кредитор/іпотекодержатель зобов'язаний повідомити Боржників про відступлення прав вимоги за Основними договорами протягом 5 (п'яти) днів з дня набрання чинності цим Договором (щодо відступлених Прав вимоги за договорами іпотеки (іпотечними договорами) та кредитними договорами, які забезпечені іпотекою) у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним Основним договором. Банк повідомляє про укладення цього Договору шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на веб-сайті Первісного кредитора із дотриманням вимог законодавства України з питань захисту інформації, яка містить банківську таємницю, та захисту персональних даних. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв'язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням Боржників про відступлення Прав вимоги за Основними договорами на підставі цього Договору, у зв'язку із чим виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами на користь Первісного кредитора, у тому числі надходження на користь Первісного кредитора грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, до моменту повідомлення відповідного із Боржників про відступлення Прав вимоги на підставі цього Договору вважається належним виконанням відповідним із Боржників зобов'язань за Основними договорами.
05.05.2020 новим кредитором/іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Фінрайт») на адресу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 направлено повідомлення № 30/04-167 від 30.04.2020 року про відступлення права вимоги. (п. 15 Списку № 972 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Харків-3, відправлення № 26100352781904. Повідомлення направлено за адресою реєстрації/мешкания боржника/іпотекодавця ОСОБА_2 відповідно до умов кредитного договору та договору іпотеки).
Банк, відповідно до умов п. 3 Договору, також повідомив про укладення цього Договору шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на веб-сайті Банку із дотриманням вимог законодавства України з питань захисту інформації, яка містить банківську таємницю, та захисту персональних даних.
11 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 6/4/2008/840-К/352. Згідно п.п.1.1-1.4 Кредитного договору Позивачу надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти, на придбання у власність нерухомого майна за програмою «Нове житло», у сумі 198 000 долари 17 центів США, які позивач зобов'язався повернути до 10 квітня 2028 року і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13,49 % річних.
Відповідно до п.п. 3.3.1, 3.3.3 Кредитного договору позивач повинен вносити чергові мінімальні платежі по кредиту в розмірі 2 418 доларів 15 центів США щомісяця до 10 числа поточного місяця.
Банком прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором було виконано в повному обсязі, надано відповідачу кредит в сумі 198 000.17 дол. США.
З метою погашення кредиту, сплати процентів, комісії та інших платежів за кредитним договором відповідно до умов договору було встановлено графік платежів, згідно до якого позичальник мав забезпечити перерахування коштів на рахунок банку в розмірі, достатньому для погашення заборгованості, не пізніше дати, встановленої графіком (тобто 10 числа кожного місяця).
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, утворилася заборгованість за кредитним договором, яка на час звернення до суду з позовом становила: заборгованість за кредитом -1 571 286,00 гри., заборгованість за процентами - 906 161,80 грн., пені - 131 397,73 грн., штрафу 158 261,56 грн., всього -2 767 107,09 грн.
Згідно п. 5.2 кредитного договору за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Сума пені за пропуск платежів па день звернення до суду склала 131 397,73 грн.
Згідно п. 5.3 кредитного договору у разі порушення відповідачем п. 4.3 за виключенням п.п. 4.3.3, 4.3.4 кредитного договору відповідач сплачує штраф 10% суми кредиту, визначеної у п. 1.1 кредитного договору, за кожен випадок. Сума штрафу на день звернення до суду склала 158 261,56 грн.
Відповідно до п.4.3.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку комісію та проценти.
Згідно з пунктами 5.2 кредитного договору за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з пунктами 5.3 кредитного договору у разі порушення відповідачем п. 4.3 за виключенням п.п. 4.3.3, 4.3.4 кредитного договору відповідач сплачує штраф 10% суми кредиту, визначеної у п. 1.1 кредитного договору, за кожен випадок.
Згідно умов п. 4.2.4 Кредитного договору банк має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі.
Відповідно умов до п.п. 5.2, 5.3 Кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню Кредиту, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк визначений умовами Кредитного договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, позичальник повинен сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Боржник, користуючись можливістю уникнути виконання судового рішення, подає позов щодо визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, договору відступлення прав вимоги.
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення і в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13.07.2021 року по справі № 2035/9889/2012: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» задоволено. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну сторони позивача та стягувача по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Змінено Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» у цивільній справі № 2035/9889/2012 (провадження № 2/2035/2839/2012) та стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» у виконанні заочного рішення суду у цивільній справі № 2035/9889/2012 (провадження № 2/2035/2839/2012).
29 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» укладено договір № № GL3N217214 про відступлення прав вимоги, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 01 квітня 2020 року, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору/ іпотекодержателю належні банку, а новий кредитор/іпотекодержатєль набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків /до них згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор/іпотекодержатєль сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 2 цього договору за цим договором новий кредитор/іпотекодержатель в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі, щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувану в погашення боргу після укладення цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора/іпотекодержателя за основними договорами переходять до нового кредитора/іпотекодержателя у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлепня права вимоги за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
Згідно пункту 4 цього договору сторони домовились, що за відступлепня права вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор/іпотекодержатель сплачує банку грошові кошти в сумі 10568814,38 гри без ПДВ. Ціна договору сплачується новим кредитором/іпотекодержателем банку в повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 15 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор/іпотекодержатель.
Пунктом 15 цього договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення.
З реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/поручителів/заставодавців/іпотекодавців/дебіторів за такими договорами, що є додатком № 1 до договору № №GL3N217214 про відступлення прав вимоги від 29 квітня 2020 року вбачається, що банк відступив право вимоги, зокрема, і за кредитним договором № 6/4/200/840-К/352 від 11 квітня 2008 року.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої статті 442ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Аналогічні приписи містяться у частині п'ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442ЦПК України та статті 15 3акону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 3акону України «Про виконавче провадження» з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі, бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувана.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України,' викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, а також у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 711/10368/2012 від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувана відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду. При цьому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувана у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61 -26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св 18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св 18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2- 2180/11 (провадження № 61-4475св20), від 03 листопада 2020 року у справі № 436/7574/12 (провадження № 61-4667св20).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. У пункті 9 статі 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувана у виконавчому провадженні, оскільки повий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св 18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 1 5 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2- 2180/11 (провадження № 61 -4475св20).
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг. Договір № GL3N217214 про відступлення права вимоги, зокрема, і за кредитним договором № 6/4/200/840-К/352 від 11 квітня 2008 року є чинним.
Підпунктом 1 пункту 1 статті Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено: «Протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно».
Дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи: А зобов'язання Позивача перед ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» підпадає під дію саме пп. 3 п. 1 цього Закону, оскільки було реалізоване під час процедури виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що відомо та не заперечується Позивачем.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Приймаючи дане рішення, суд виходить з диспозитивності та рівності сторін процесу, що сторони користуються рівними правами на власний розсуд. Кожна сторона зобов'язана довести перед судом ті обставини на які вона покликається.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, частиною першою статті 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Із змісту частини 3 статті 49 ЦПК України вбачається, що позивач до закінчення підготовчого засідання має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Загальні положення ЦПК України вказують, що підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують,кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.
З системного аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Позовна заява в частині зміни предмету та підстав позову не відповідає вимогам ст. 49 ЦПК України, оскільки позивач змінює не тільки предмет, але й підстави позову і її слід розглядати як новий позов з новими позовними вимогами, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України.
Подання заяви про одночасну зміну предмету та підстав позову судами не допускається, оскільки фактично у цьому випадку мова йде про новий позов, який необхідно подати до суду зі сплатою відповідного судового збору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є; необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє Презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є правомірним правочином. Договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16).
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а; провадження № 11- 1081апгі18).
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлені договором.
Статтями 526. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк їх виконання.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, статтями 610, 611 ЦК України передбачено сплату неустойки як правовий наслідок порушення чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених укладеним договором.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними при укладенні договору та визначенні його умов.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
В судовій практиці (Постанова Верховного суду від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18) Верховний Суд неодноразово звертає увагу на те. що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Горіха прози Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Гарантії Статті б § 1 є вчинення операцій із доказами на процесуальному рівні. Прийнятність доказів або спосіб їх оцінки за обставинами справи, у першу чергу - питання національних судів, чиїм завданням є оцінка доказів у процесі слухання справи (рішення ЄСПЛ у справі "Farange S.A. v. France" ("Фаранж проти Франції").
Відтак, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо судових витрат
За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний Банк «Надра», ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макарова Ольга Петрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова Алла Валентинівна про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2
Відповідач - ПАТ «Комерційний Банк «Надра» місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15,
Відповідач - ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» місце знаходження: 61183, м. Харків, вул. Дружби Народів, 228 Б,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макарова Ольга Петрівна місце знаходження: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 11 оф. 1,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова Алла Валентинівна місце знаходження: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено і підписано 30.06.2023.
Суддя - Ю.Ю. Власова