Справа № 344/12701/23
Провадження № 2/344/2788/23
20 липня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р, вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
12.07.2023 позивач звернулася до Івано-Франківського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу.
У такій позовній заяві позивачем зазначено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції та підсудності.
За ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За змістом ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь - кого з них.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Зі змісту поданого позову не вбачаються обставини, що дозволяють позивачеві обрати підсудність справи, адже позивач зазначила, що спільних дітей з відповідачем від шлюбу -немає. Не вбачається, що між сторонами досягнуто домовленість щодо розгляду справи про розірвання шлюбу за місцем проживання позивача.
Позивачем зазначено, що є пенсіонером та по своєму віку і стану здоров'я не взмозі виїхати до місця проживання відповідача.
Разом з тим, позивачем до позовної заяви не долучено доказів не можливості за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати для розгляду справи за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача. При цьому необхідно зауважити про те, що позивач має можливість приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, або подати заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відтак відсутні підстави для застосування правил виключної підсудності справи за місцем проживання позивача.
Згідно з відомостями ГУДМС в Одеській області ВОМІР від 19.07.2023, наданих на запит суду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 19.06.2019 за адресою: АДРЕСА_1 .
За наведених обставин, враховуючи, що останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача - АДРЕСА_1 - не є територією, на яку поширюється юрисдикція Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, справу слід передати до Роздільнянського районного суду Одеської області (вул.Європейська 37, м. Роздільна, Одеська область), за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Не дотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).
За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п.24 рішення від 20.07.2006; заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 30, 31 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, передати за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області (вул.Європейська 37, м. Роздільна, Одеська область).
Передачу справи здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.