Справа № 308/10107/22
1-кп/308/563/23
20 липня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що було заявлене в рамках розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12022070000000096 від 10.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України,-
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває вказане кримінальне провадження.
13 липня 2023 року прокурором через канцелярію суду подано клопотання відповідно до ч. 1,3 ст. 331 КПК України про продовження тримання під вартою ОСОБА_4 . На думку прокурора, наразі продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Позиції сторони захисту та сторони обвинувачення з приводу заявлених клопотань.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що клопотання являється формальним, наведені прокурором ризики не є обґрунтованими. Просила змінити її підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Додала до матеріалів справи довідку Закарпатської міської медичної частини № 9 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально виконавчої служби» У Чернівецькій, Івано - Франківській, Закарпатській та Тернопольській областях від 03.07.2023.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Пояснив, що подальше його утримання в умовах ізоляції перешкоджає йому в отриманні кваліфікованої медичної допомоги. Намірів переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, немає. Просив суд обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши клопотання прокурора, клопотання сторони захисту, думку обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України. Даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, щодо ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування, а також під час підготовчого судового засідання було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Підставою обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості щодо особистості ОСОБА_4 .
Відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження. Бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Також, на думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів.
Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду потреб судового провадження.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відноситься до тяжких (ч. 3 ст. 332 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, беручи до уваги, що злочин вчинено у сфері охорони недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих та свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому ризик впливати на експерта, спеціаліста є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення прізвища таких понятих, спеціаліста, експерта не конкретизовані; до клопотання не додано відомостей, що у даному кримінальному провадженні призначалися експертизи, залучалися спеціалісти. Отже, даний ризик в частині впливу на експерта, спеціаліста прокурором не підтверджений.
В частині продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, їх специфіку, корисливий характер, те що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, згідно даних вимоги про наявність судимостей кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.332 КК України розглядається в Берегівському районному суді Закарпатської області, у зв'язку з чим існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.
Підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: впливати на інших осіб, які на даний час не встановлені, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, у суду відсутні. Ризик щодо перешкоджанню кримінального провадження іншим чином, на думку суду, може полягати лише в діях, які не охоплені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, на думку суду, враховуючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наразі існують підстави для продовження запобіжного заходу. Також суд наголошує, що наразі саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає особистості обвинуваченого та встановленим обставинам - наявності ризиків, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством. Приймаючи таке рішення, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України також перевірив характеризуючи відомості щодо особистості обвинуваченого.
Даючи оцінку доводам сторони захисту, зокрема щодо відсутності ризиків, суд звертає увагу сторони захисту, що ризиками є будь-які фактичні дані. При цьому, такі фактичні дані не можуть бути обмеженими тими, які визначені в ст. 84 КПК України. Оскільки такі дані, на думку суду, повинні свідчити лише про можливості існування певних підозр, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжником яких є запобіжний захід. А отже, судом наведено існування саме тих достатніх підстав відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом в силу вимог кримінально - процесуального закону та в рамках заявлених клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленому ризику, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд враховує те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов'язання є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики не забезпечать належне виконання обвинуваченим обов'язків.
З поданої в судовому засіданні довідки Закарпатської міської медичної частини № 9 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально виконавчої служби» У Чернівецькій, Івано - Франківській, Закарпатській та Тернопольській областях від 03.07.2023 вбачається, що ОСОБА_4 за час перебування в установі неодноразово звертався за медичною допомогою до працівників Закарпатської ММЧ №9. Перебуває на обліку у лікарів фтизіатра та терапевта з діагнозом: Хронічний гастрит у стадії нестійкої ремісії. Залишкові зміни перенесеного туберкульозу у виді фіброзу та щільних вогнищ після клінічно вилікуваного туберкульозу легень. Двобічний хронічний мезотимпаніт. 24.05.2023р. повторно консультований лікарем отоларингологом КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня ім.А.Новака». За результатами клініко- акуметричних даних у ОСОБА_4 : Правобічний хронічний середній гнійний отит з грануляціями, не виключено внутрішньочерепним ускладненням. Лівобічний хронічний мезотимпаніт в стані ремісії. Для вирішення питання і тактики подальшого лікування (в тому числі оперативного) рекомендовано проведення спіральної комп'ютерної томографії голови. Після до обстеження - повторний огляд ЛОРа. 19.06.2023р. проведено мультиспіральну комп'ютерну томографію головного мозку. Висновок: КТ-ознаки правобічного середнього отиту. Правобічний мастоїдит? Відповідно до повторної консультації лікаря отоларинголога, діагноз: Хронічний правобічний середній отит. Рекомендовано динамічний нагляд у лікаря отоларинголога та лікування в періоди загострення.
Разом з тим, жодних доказів, які б вказували на неможливість утримання ОСОБА_4 в слідчому ізоляторі у зв'язку із погіршенням стану його здоров'я стороною захисту суду не надано. Із медичної документації, долученої стороною захисту до клопотання, не вбачається, що обвинувачений хворіє на таку хворобу, яка унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2.5-2.8 Розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту за № 212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012, консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини. Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обов'язковому порядку вносяться медичним персоналом СІЗО до відповідних форм первинної облікової документації. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Усі висновки медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем-фахівцем в обов'язковому порядку вносяться до відповідних форм первинної облікової документації. Відшкодування витрат, пов'язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 має можливість отримати належне медичне обслуговування та пройти всі необхідні обстеження, у тому числі використовуючи з цією метою непідпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я.
Відомості, які враховуються судом при визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави.
В частині визначення розміру застави суд зазначає, що враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, майновий стан останнього, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що обраний ухвалою суду від 31.03.2023 розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого під загрозою звернення застави в дохід держави та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків у випадку її внесення.
Керуючись статтями 7, 27, 177-178, 182-183, 193-194, 199, 201, 331, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 17.09.2023 року включно.
Визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680,00 грн.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Ужгород), без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду закордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну).
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків визначити до 17.09.2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1