233 Справа № 233/3581/23
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
про залишення позовної заяви без руху
19.07.2023
Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Бєлостоцька О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» про зміну формулювання звільнення, стягнення невиплаченої та недорахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПрАТ «Завод обважнювачів», в якій позивач просить:
-визнати неправомірним складання табелів обліку робочого часу за березень - червень 2023 року по ОСОБА_1 з урахуванням наказу № 13/к від 24.02.23р про зміну істотних умов праці з 1.03.23року та зобов?язати Приватне акціонерне товариство «Завод обважнювачів» виправити табелі обліку робочого часу за березень - червень 2023року по ОСОБА_1 без урахування наказу № 13/к від 24.02.23р про зміну істотних умов праці з 1.03.23року, донарахувати 40234,62грн заробітної плати ОСОБА_1 згідно виправлених табелів обліку робочого часу за березень -червень 2023року.
-визнати формулювання причин звільнення ОСОБА_1 згідно статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням неправильним та зобов?язати Приватне акціонерне товариство «Завод обважнювачів» змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 у наказі №33/к від 28.06.23р про звільнення з роботи з 30.06.23р., вказавши «звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням, згідно пункту 3 статті 38 Кодексу законів про працю України».
-зобов?язати Приватне акціонерне товариство «Завод обважнювачів» протягом 5-ти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з посади радника директора заводоуправління з 30 червня 2023 року за п. 3 ст. 38 К3пП України.
-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» на користь ОСОБА_1 суму тримісячної вихідної допомоги у розмірі 63360,29грн.
-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 73827,61грн та суму компенсації за невикористані 20 днів відпустки у розмірі 13925,27грн, всього 87752,88грн.
-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, яка на день подання позовної заяви складає 10805,63грн.
-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 9642 грн.
-допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ЦПК України.
Вимоги до позовної заяви, що подається до суду, визначені в ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності із ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п.1) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019 року, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі N 910/4518/16(провадження N 12-301гс18).
Позивачем судовий збір не сплачений.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому одночасно заявлено декілька вимог немайного характеру та вимоги майнового характеру, зокрема про:
-визнання неправомірним складання табелів обліку робочого часу,
-зобов?язання відповідача виправити табелі обліку робочого часу
-зобов?язання відповідача донарахувати 40234,62грн заробітної плати ОСОБА_1 згідно виправлених табелів обліку робочого часу,
-визнати формулювання причин звільнення ОСОБА_1 згідно статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням неправильним та зобов?язати відповідача змінити формулювання причин звільнення,
-зобов'язати відповідача протягом 5-ти календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 ,
-стягнення з відповідача на його користь суми тримісячної вихідної допомоги у розмірі 63360,29грн.
-стягнення з відповідача на його користь суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 73827,61грн та суми компенсації за невикористані 20 днів відпустки у розмірі 13925,27грн, всього 87752,88грн.
-стягнення з відповідача на його користь суми середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, яка на день подання позовної заяви складає 10805,63грн.
-стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 9642 грн.
На позовні вимоги про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 73827,61грн та суми компенсації за невикористані 20 днів відпустки у розмірі 13925,27грн, всього 87752,88грн розповсюджуються приписи п.1) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» про звільнення позивача від сплати судового збору.
В той же час, за інші перераховані вище заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги має бути сплачений у передбаченому діючому діючим законодавством порядку та розмірі судовий збір, в тому числі, і за позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні, яка відповідно до п.3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, не включена до фонду оплати праці.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684 грн 00 коп.
Згідно пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073 грн 60коп).
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлена ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073 грн 60коп) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420 грн 00коп).
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у зазначеному вище розмірі за кожну заявлену ним позовну вимогу майнового та немайнового характеру.
Судовий збір має бути сплачений на такі реквізити: «UA438999980313151206000005692, Отримувач коштів - Донецьке ГУК/Костянтинів. МТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, Банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.податків), Код класифікації доходів бюджету - 22030101».
Згідно ч.2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позивач подав до суду позовну заяву із додатками шляхом направлення на електронну пошту Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
Пунктом 113 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи передбачено, що документи, що надійшли до суду в електронній формі, роздруковуються за наявності такої можливості в суді та приєднуються до матеріалів паперової справи.
Проте, суд зауважує, що ОСОБА_1 подав позовну заяву із додатками, які є великими за обсягом, не через підсистему «Електронний суд».
Враховуючи наведене вище та відсутність у Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області технічної можливості роздрукувати позов ОСОБА_1 із додатками, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача надати примірник позовної заяви з додатками в паперовому вигляді.
Частиною 5 ст.177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається з положень ч.ч.2, 4 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Також, в силу ч.ч.5, 6 ст.95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Додані до позовної заяви копії письмових доказів зазначеним вимогам ЦПК України не відповідають, зважаючи на що позивачу слід усунути ці недоліки.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, оскільки встановлено, що позовну заяву подано з порушенням наведених вище вимог ЦПК України, вважаю за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» про зміну формулювання звільнення, стягнення невиплаченої та недорахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди залишити без руху, повідомивши про це позивача та надати строк для усунення вищезазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» про зміну формулювання звільнення, стягнення невиплаченої та недорахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви у строк, що не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя