03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6185/2023
03 липня 2023 року м. Київ
Справа № 761/758/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», яка подана представником Серпеліновою Наталією Олександрівною, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року, постановлену у складі судді Притули Н.Г.,
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Кредобанк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса,
встановив:
27.12.2022 ТОВ заявник «ФК «Приватні Інвестиції» звернувся до суду із заявою, в якій просить замінити стягувача у виконавчому проваджені по виконанню виконавчого напису №41 від 10.01.2020, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., про стягнення заборгованості по Договору про надання споживчого кредиту №014/ZВЗIХW/3/001 від 17.07.2012 з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк», що складається з: суми заборгованості за кредитом - 10 788,78 грн.; суми заборгованості за відсотками - 18 663,92 грн., суми заборгованості за комісіями - 0,00 грн., пені - 10 543,58 грн., а всього: 39 996,28 грн., з АТ «Кредобанк» (код ЄДРПОУ: 09807862), його правонаступником ТОВ «ФінансоваКомпанія «Приватні Інвестиції» (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаева, буд,7,ЄДРПОУ: 37356981), про що винести ухвалу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» - Серпелінова Н.О. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 25 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та АТ «Кредобанк» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 відповідно до умов якого АТ «Кредобанк» відступило право вимоги до гр. ОСОБА_1 , що виникло по Договору про надання споживчого кредиту від 17.07.2012 року, а відтак право вимоги перейшло до нового кредитора, а саме - ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції».
Виконавчим написом, що вчинений 10.01.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. за реєстровим № 41, про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк», заборгованості, що виникла по Договору про надання споживчого кредиту від 17.07.2012 року, стягнуто з боржника на користь АТ «Кредобанк» заборгованість в загальному розмірі 39 996,28 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. 15.01.2020 при примусовому виконанні зазначеного вище виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 60982030. Стягувачем у виконавчому провадженні № 60982030 є АТ «Кредобанк».
При цьому, з моменту відступлення АТ «Кредобанк» прав вимоги до гр. ОСОБА_1 - ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» набуло статусу нового кредитора по відношенню до боржника.
Направляючи заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконавчому напису нотаріуса до Шевченківського районного суду м. Києва у порядку цивільного судочинства, ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» не оскаржувало дії чи бездіяльність виконавця чи посадових осіб органів державної виконавчої служби, а просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні, посилаючись на той факт, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі, виконавчих написів нотаріусів, зокрема, питання заміни сторони виконавчого провадження, вирішуються судом за нормами ЦПК України за місцем виконання відповідного рішення, тобто підлягають вирішенню у порядку вимог визначених статтями 442, 446 ЦПК України та не підлягають розгляду адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства.
Стверджує, що лише в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, тому можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 12.10.2022 року у справі № 183/4196/21. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20 та від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18, про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Учасники справи в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» в його апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасників справи, явка яких до апеляційного суду є необов'язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з'явились в судове засідання, відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За змістом ст. 512 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 2-3627/09.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2022 року ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 41 від 10.01.2020, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., про стягнення заборгованості, що виникла по Договору про надання споживчого кредиту № 014/ZB3JXW/3/001 від 17.07.2012 з гр. ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк», що складається з: суми заборгованості за кредитом - 10 788,78 грн.; суми заборгованості за відсотками - 18 663,92 грн.; суми заборгованості за комісіями - 0,00 грн.; пені - 10 543,58 грн.; а всього - 39 996,28 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. 15.01.2020 при примусовому виконанні зазначеного вище виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 60982030. Стягувачем у виконавчому провадженні № 60982030 є АТ «Кредобанк».
21 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та АТ «Кредобанк» укладено Договір факторингу про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договорами № 250621/1 у відповідності до умов якого АТ «Кредобанк» відступило право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло по Договору про надання споживчого кредиту
№ 014/ZB3JXW/3/001 від 17.07.2012, а відтак право вимоги перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції».
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції застосував ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби), оскільки як вважав, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. З огляду на що, прийшов до висновку, що заява ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (ч.1 ст. 19 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України).
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення (ч. 2 ст. 446 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Згідно з ч. 5, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції послався, зокрема, на правову позицію Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 22.07.2019 у справі № 822/1659/18.
Однак, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22) Велика Палата відступила від вказаного висновку і вказала, що:
«з позицій цивільно-процесуального регулювання відносин щодо підсудності справ, які виникають з виконавчого провадження принципово значення набуває факт встановлення: рішення суду чи іншого органу перебуває на виконанні, суду першої інстанції, який розглянув цивільну справу та місця виконання судового рішення.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення. Велика Палата Верховного Суду при розгляді питання про розмежування юрисдикції чітко визначає, що онтологічні основи його вирішення полягають у критеріях розмежування судової юрисдикції, тобто передбачених законом умовах, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, якими є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20).
Оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження. За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20 (провадження № К/9901/32676/20) та від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18 (провадження № К/9901/63678/18), про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства».
Також у вказаній постанові зазначено: «заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону № 1404-VIIІ. Імперативними приписами частини п'ятої статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у разі виникнення потреби у заміні боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, яким у системному розумінні з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIIІ є виконавчий документ, виданий судом у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, ухвалених у цивільних справах, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону № 1404-VIIІ, який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб'єктом та процедурою видання, отже, положення частини п'ятої статті 442 ЦПК України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито».
У справі, що переглядається, суд першої інстанції не звернув уваги, що тільки в ЦПК України ( ч. 2 ст. 446 ЦПК) врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, тому заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд зробив неправильний висновок про відмову у відкритті провадження, а тому оскаржувану ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва належить скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374 - 379, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», яка подана представником Серпеліновою Наталією Олександрівною, - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Ратнікова В.М.