Справа № 761/18810/22 Провадження № 11-кп/824/3174/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
19 червня 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року, постановити нову, якою обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, або визначити заставу в значно меншому розмірі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою до 10 червня 2023 року включно, із визначенням розміру застави.
Таке рішення суду вмотивовано тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, не має стійких соціальних зв'язків, не має стабільного джерела прибутку, також судом враховано те, що обвинувачений обізнаний про свідків у кримінальному провадженні, які ще не були допитані у суді, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
В доводах апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив наявні ризики з урахуванням особливостей кримінального провадження та особи обвинуваченого.
Вважає, що у суду були підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Крім того, вказує на те, що визначений судом розмір застави є занадто суворим та є непомірно великою сумою для обвинуваченого.
Захисник зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що матеріальна шкода кримінальним правопорушенням завдана не була, а обвинувачений є особою, яка раніше не судима, одружений, має на утриманні сина 2002 року народження, який є інвалідом з дитинства, малолітню доньку 2008 року народження, а також батьків пенсіонерів.
Поряд з цим, апелянт вважає, що прокурором не було доведено існування жодного із вказаних ним ризиків.
При цьому, захисник вказує на те, що ОСОБА_7 не має наміру переховуватись від органів слідства та суду, оскільки він розуміє, що у такому разі він сам собі нашкодить.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то апелянт вважає це лише припущенням, яке не підтверджено жодним доказом.
Крім того, захисник зазначає, що визначення обвинуваченому застави у розмірі 260 прожиткових мінімумів доходів громадян є надмірним як для ОСОБА_7 , який понад один рік тримається під вартою, так і для його родини.
В суд апеляційної інстанції учасники провадження не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний розгляд відбувався без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, не має стійких соціальних зв'язків, не має стабільного джерела прибутку, також судом враховано те, що обвинувачений обізнаний про свідків у кримінальному провадженні, які ще не були допитані у суді, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що, як вважає захисник, свідчить про їх необґрунтованість, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні ризиків кримінальний процесуальний закон не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза будь-яким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали суд обґрунтував існування наведених ризиків.
Щодо твердження апелянта про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має на утриманні сина 2002 року народження, який є інвалідом з дитинства, малолітню доньку 2008 року народження, а також батьків пенсіонерів, то вони не можуть слугувати обставинами, які б спростовували ризики, на які посилається суд в ухвалі.
Оскаржуючи ухвалу суду, захисник також не погоджується із визначеним судом розміром застави, у зв'язку з чим, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду про застосування до обвинуваченого застави під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, не може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Так, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином усі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою до 10 червня 2023 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4