20 липня 2023 року
м. Київ
справа №480/7229/21
адміністративне провадження № К/990/20600/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №480/7229/21 за адміністративним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Краматорськ, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Краматорськ, третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, у якому просять суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання публічної інформації на запит від 13 березня 2021 року;
- зобов'язати відповідача надати публічну інформацію на запит від 13 березня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Краматорськ, викладене у акті визначення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом № 212 від 24 лютого 2021 року;
- зобов'язати відповідача припинити зловживання своїми дискреційними правами під час проведення повторного розгляду питання встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням пневмоконіоз з 28 липня 2017 року;
- зобов'язати відповідача повторно провести розгляд матеріалів, що стосуються визначення наявності причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням з 28 липня 2017 року та прийняти рішення з урахуванням висновку експерта 48/2018 від 14 січня 2019 року, причини смерті, визначеної рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 червня 2019 року, а також висновків суду, викладених у мотивувальних частинах рішень Сумського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року і від 08 лютого 2021 року;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000, 00 грн. та на користь ОСОБА_2 - моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року, у справі №480/7229/21 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Краматорськ щодо ненадання публічної інформації на запит ОСОБА_2 від 13 березня 2021 року. Зобов'язано Обласний центр медико-соціальної експертизи м. Краматорськ надати ОСОБА_2 публічну інформацію на запит від 13 березня 2021 року. Визнано протиправним та скасовано рішення обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Краматорськ, викладене у акті визначення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом № 212 від 24 лютого 2021 року. Зобов'язано Обласний центр медико-соціальної експертизи м. Краматорськ повторно провести розгляд матеріалів, що стосуються визначення наявності причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням з 28 липня 2017 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для такого строку та надання відповідних доказів, а також документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
22 червня 2023 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №480/7229/21.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Загороднюка А.Г. (наказ від 06.06.23 №99-кв), судді Єресько Л.О. (наказ від 15.06.23 №52-к) та судді Соколова В.М. (наказ від 05.06.23 №44-к) питання про можливість відкриття касаційного провадження, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, вирішується по виходу суддів з відпустки.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В уточненій касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано статті 23, 1173 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 22 січня 2020 року у справі №560/798/16-а та від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
У цій справі, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачами не доведено, що діями чи бездіяльністю відповідача їм заподіяно моральну шкоду, а саме не надано належних доказів заподіяння моральної шкоди, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їм шкоди, з яких міркувань вони виходять, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду висловлені у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 22 січня 2020 року у справі №560/798/16-а та від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17, у яких зазначені висновки щодо стягнення моральної шкоди, оскільки питання щодо стягнення моральної шкоди у кожному випадку підлягає індивідуальному вирішенню із врахуванням критерію співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, а також наданими належних доказів заподіяння моральної шкоди.
При цьому, Суд зазначає, що скаржник фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 341 КАС України.
Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник також вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 2, 5 КАС України в поєднанні з статтями 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України крізь призму обраного способу захисту порушених прав.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача припинити зловживання своїми дискреційними правами під час проведення повторного розгляду питання встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням пневмоконіоз з 28 липня 2017 року, суди обох інстанцій виходили з того, що предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства можуть бути конкретно визначені дії суб'єкта владних повноважень, а не абстрактна поведінка останнього. Суди зауважили, що доказів такої протиправної поведінки, позивачами не надано.
Натомість скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій зазначає про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування положень статей 2, 5 КАС України в поєднанні з статтями 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України крізь призму обраного способу захисту порушених прав.
Водночас необхідно враховувати, що вирішуючи такі спори, суди застосовують положення статті в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 05 травня 2023 року про повернення касаційної скарги скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржницею не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 12 червня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №480/7229/21 за адміністративним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Краматорськ, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
М.В. Білак А.Г. Загороднюк