19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 520/1390/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Другого апеляційного адміністративного суду
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року (головуючий суддя Севастьяненко К.О.)
в адміністративній справі №520/1390/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Другого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 19.01.2022 до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Другого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021;
- зобов'язати Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум;
Також просив негайно виконати рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за спірний період, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102грн є протиправними. Позивач вважає, що розмір суддівської винагороди, яку він отримувала за спірний період, повинен обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб величиною 2270 грн. Застосування відповідачем спеціального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є неправомірним та суперечить Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про прожитковий мінімум», які не передбачають встановлення окремого розміру прожиткового мінімуму для обчислення суддівської винагороди.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Зобов'язано Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102грн) у січні - грудні 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» є неправомірною. Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону №1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 складає 2270 грн. Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 та зобов'язав Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з цим суд першої інстанції вказав, що рішення суду в даній справі носить зобов'язальний характер щодо донарахування та виплати суддівської винагороди, а тому відсутні правові підстави для допущення до негайного виконання рішення суду в частині вимоги про зобов'язання виплатити суддівську винагороди у межах стягнення за один місяць.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Другим апеляційним адміністративним судом (відповідачем-1) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що Другий апеляційний адміністративний суд має повноваження тільки у нарахуванні та виплаті коштів, які є у рамках бюджетного року, та не приймає рішення щодо визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн., а тому позбавлений можливості здійснювати перерахунок суддівської винагороди позивачу з 01.01.2021 по 31.12.2021, оскільки головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності апеляційних судів є Державна судова адміністрація України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року адміністративну справу №520/1390/22 передано до Верховного Суду для визначення підсудності.
Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 року визначено підсудність справи №520/1390/22 - Третьому апеляційному адміністративному суду. Повернуто справу №520/1390/22 до Другого апеляційного адміністративного суду для передачі її за підсудністю.
Вищезазначена апеляційна скарга та матеріали адміністративної справи №520/1390/22 надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 16.05.2023.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 року відкрито апеляційне провадження у с праві та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження на 19.07.2023.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Державною судовою адміністрацією (відповідачем-2) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що Другий апеляційний адміністративний суд, як розпорядник коштів нижчого рівня повинен нараховувати та виплачувати за 2021 рік суддівську винагороду із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн., встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , Указом Президента України від 02.06.2007 №485/2007 призначений строком на п'ять років на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду та з 14.07.2008 року переведений до Харківського окружного адміністративного суду.
Позивач 31.07.2012 року зарахований до штату Харківського апеляційного адміністративного суду згідно постанови Верховної ради України «Про обрання суддів» №5121/УІ від 05.07.2012.
В подальшому позивача переведено на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду.
Позивач вважає, що виплата йому суддівської винагороди починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 здійснюється не в повному обсязі, оскільки при нарахуванні суддівської винагороди застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в сумі 2102грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», що не відповідає положенню статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року», та який станом на 01 січня 2021 року становить 2270грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX, Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
В силу частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, частиною 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною 3 цієї статті, додатково застосовується зокрема регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі:
за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків,
більше 5 років - 20 відсотків,
більше 10 років - 30 відсотків,
більше 15 років - 40 відсотків,
більше 20 років - 50 відсотків,
більше 25 років - 60 відсотків,
більше 30 років - 70 відсотків,
більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Крім того, частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Положеннями Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX установлено, що
у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні,
а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень;
працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Водночас, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» додатково встановлено наступні розміри прожиткового мінімуму для:
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді:
з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами:
з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури:
з 1 січня - 1600 гривень.
Отже, законодавцем фактично розширено перелік основних соціальних і демографічних груп населення та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
При цьому, розмір прожиткового мінімуму для вказаних категорій осіб встановлено у розмірі меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з огляду на наступне.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11.03.2020 року в справі №4-р/2020, з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 01.12.2004 року №19-рп/2004, від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 18.06.2007 року №4-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп/2008, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, від 19.11.2013 року №10-рп/2013, від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, від 04.12.2018 року №11 -р/2018, від 18.02.2020 року №2-р/2020.
Зокрема, Конституційний Суд України послідовно вказував:
однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів;
встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм;
конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання);
гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом;
суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу;
зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу 3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24.06.1999 року №6-рп/99, перше речення абзацу 6 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03.06.2013 року №3-рп/2013, друге речення абзацу 6 підпункту 3.2., абзаци 27, 33, 34 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 року №11-р/2018).
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.
За таких обставин, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди слід керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та Законом України «Про прожитковий мінімум», які не передбачають встановлення окремого розміру прожиткового мінімуму для суддів, при цьому застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2021 року розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні прямо суперечить статті 130 Конституції України.
При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені частиною 2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами); стаття 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій); ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (встановлює перелік до основних соціальних і демографічних груп населення).
Відтак, неможливо розглядати положення абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2021 року розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні, як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що була неправомірною заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102грн) у січні - грудні 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються із практикою Верховного Суду, що викладені у постановах від 10.11.2021 в справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі №360/503/21.
Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 складає 2270 грн.
Поряд із тим, згідно зі ст. 149 вказаного Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.
Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» Державній судовій адміністрації України затверджена бюджетна програма КПКВК «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Отже, виплата суддівської винагороди позивачу у спірний період здійснювалася в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
При цьому, відповідач-1, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затверджує у його кошторисі на 2021 рік.
Таким чином, нарахування та виплату суддівської винагороди здійснює Другий апеляційний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 та зобов'язати Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум, що, зокрема, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Другого апеляційного адміністративного суду - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 19.07.2023 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова