19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/1563/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року (суддя Горбалінській В.В.) в справі № 160/1563/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 105 647,47 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року позов задоволено, стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 105 647,47 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що судом першої інстанції порушено його процесуальні права, адже не розглянуто його клопотання про зобов'язання відповідача надати йому для ознайомлення оригінали усіх документів, які долучені до позовної заяви.
Контролюючим органом пропущене строк звернення до суду ще у 2018 році, тому вважає, що будь-яке податкове зобов'язання у відповідача відсутнє.
Контролюючим органом не надано доказів направлення йому податкових повідомлень-рішень.
Вважає, що контролюючим органом порушено процедуру прийняття податкових повідомлень-рішень.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Податковий борг ОСОБА_1 виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0019931304 від 12 грудня 2017 року на суму 61 366,34 грн., податкового повідомлення-рішення №0019941304 від 12 грудня 2017 року на суму 170,00 грн., а також через нарахування пені на загальну суму 44 111,13 грн.; сума податкового боргу, яка заявлена позивачем до стягнення, складає 105 647,47 грн.
Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень та нарахованої пені, доказів сплати податкову боргу відповідачем суду не надано, тому суд першої інстанції вважав, що вказана сума податкового боргу набрала статусу узгодженої.
Врахувавши дотримання контролюючим органом порядку погашення податкового боргу, встановленого Податковим кодексом України, а також відсутність доказів погашення позивачем податкового боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу в сумі 105 647,47 грн.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно з інтегрованою карткою платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 105 647,47 грн. (а.с. 5 зв.), який складається з податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 49 093,07 грн. та штрафних санкцій в розмірі 12 273,27 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням № 0019931304 від 12 грудня 2017 року (а.с. 15), штрафних санкцій в розмірі 170 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням № 0019941304 від 12 грудня 2017 року (а.с. 15 зв.), пені, нарахованої контролюючим органом на суму податкового боргу, в розмірі 44 111,13 грн. (а.с. 6).
Контролюючим органом 15 лютого 2018 року сформовано податкову вимогу № 20365-17 на суму податкового боргу в розмірі 105 647,47 грн. (а.с. 7), яка направлена за податковою адресою відповідача ( АДРЕСА_1 ), проте повернута за закінченням терміну зберігання, тому вважається врученою відповідачу у розумінні статті 58 Податкового кодексу України.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
За приписами ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Не є спірним питання дотримання контролюючим органом процедури погашення податкового боргу.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Зважаючи на доведеність несплати відповідачем узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені Податковим кодексом України, на такі суми нарахована пеня та такі суми набули статусу податкового боргу, який стягується з платника податків в судовому порядку.
За позицією відповідача контролюючим органом пропущений строк звернення до суду ще у 2018 році, тому будь-яке податкове зобов'язання у відповідача відсутнє; контролюючим органом не надано доказів направлення йому податкових повідомлень-рішень та порушено процедуру прийняття податкових повідомлень-рішень.
Стосовно питання направлення контролюючим органом відповідачу податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, узгодження суми податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, відповідно, набуття такими сумами статусу податкового боргу суд зазначає таке.
Матеріали справи містять належні докази направлення відповідачу як платнику податків за його податковою адресою податкових повідомлень-рішень. Проте усі рекомендовані відправлення повернуті контролюючому органу із відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Статтею 56 Податкового кодексу встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання регулюється статтею 58 Податкового кодексу України та визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За приписами першого абзацу пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Аналогічно пунктом 3.8 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, (далі - Порядок № 1236) встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.
Пунктом 3.11 Порядку № 1236 визначено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.
В цьому випадку контролюючим органом дотримано приведений порядок, тому вважається, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вручені платнику податку.
Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення не оскаржені відповідачем у строк, встановлений ПК України, тому податкове зобов'язання та суми штрафних санкцій, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженими.
Відтак, доводи апелянта в цій частині є неприйнятними.
Посилання апелянта на те, що він не запрошувався контролюючим органом для складення акту перевірки не стосуються предмету доказування в цій справі, позаяк предметом доказування не є питання дотримання контролюючим органом процедури проведення податкової перевірки.
Стосовно аргументу апелянта про пропуск контролюючим органом строку звернення до суду (строку позовної давності) ще у 2018 році, тому будь-яке податкове зобов'язання у відповідача відсутнє, суд зазначає таке.
Судом першої інстанції розглянуто заяву позивача про застосування строків позовної давності та ухвалою від 28 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви.
Апелянтом не приведено в апеляційній скарзі заперечень про цієї ухвали та не спростовано висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що контролюючим органом пропущено строк, встановлений пунктом 102.4 статті 102 ПК України.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 лютого 2020 року в справі №1340/5767/18, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Відтак, строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з боржника - платника податків.
Cума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та нарахованої, але не погашеної пені є податковим боргом (пп. 14.1.175 ПК України).
Посилання апелянта на виникнення податкового боргу у 2014 році, який є предметом стягнення в межах цієї справи, є незмістовними, позаяк вище встановлено, що податковий борг виник внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими контролюючим органом 12 грудня 2017 року, та нарахованої на ці суми пені.
У поясненнях, поданих суду 19 липня 2023 року, відповідачем вказано, що позивач намагається стягнути з нього кошти за прощеним боргом.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 303 КАС України встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Враховуючи, що доводи апелянта, викладені у поясненнях від 19 липня 2023 року, не були доводами апеляційної скарги, пояснення подані поза межами строку на апеляційне оскарження, судом не надається правова оцінки таким доводам.
Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що зважаючи на доведеність несплати відповідачем узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені ПК України, такі суми набули статусу податкового боргу, який обґрунтовано стягнуто судом першої інстанції з платника податків.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 160/1563/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 160/1563/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 липня 2023 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складене 19 липня 2023 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко