19 липня 2023 року справа № 580/3240/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
01.05.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо перерахування пенсії позивача без обмеження максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та здійснити виплату.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач після перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 обмежив її розмір десятьма розмірами мінімальних пенсій за віком. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром, проте відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром. Позивач вважає, що має право на пенсію без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, тому дії відповідача щодо обмеження розміру його пенсії є протиправними.
Відповідач проти позову заперечив. 24.05.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України скасовані положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які встановлювали обмеження розміру пенсій, проте інші положення Закону №2262-ХІІ та Закон №3668-VI, який встановив таке обмеження, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими для застосування. Також у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії з 01.04.2019, оскільки він звернувся до суду з пропуском строку, встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. З вказаних підстав просив у задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою судді від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №580/1693/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, зазначених у довідці Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФР35333 від 11 березня 2021 року, у відповідності до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 01 квітня 2019 року.
Згідно розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі №ФР35333 розмір пенсії позивача складає 30 117 грн 60 коп, проте з урахування обмеження максимального розміру пенсія виплачується позивачу у розмірі 20 930 грн.
13.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Відповідач листом №2814-3173/Ю-03/8-2300/23 від 21.03.2023 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку його пенсії без обмеження максимальним розміром.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон України №2262-ХІІ).
Обчислення пенсії врегульовано розділом V цього Закону.
01 жовтня 2011 року набув чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі- Закон України №3668-VI).
Стаття 2 цього Закону передбачає, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 8 пункту 6 цього розділу частину 5 статті 43 Закону України №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»
У зв'язку з внесенням змін до статті 43 Закону №2262-Х11 частина п'ята стала вважатися частиною сьомою.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIІІ частину сьому статті 43 Закону №2262-Х11 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону України №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.
Враховуючи викладене, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Посилання відповідача на Закон №3668-VI, який встановив обмеження розміру пенсії, і діє на даний час, є необгрунтованим з таких підстав.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-V1 зі змінами, внесеними згідно із Законами України від 24.12.2015 р. N 911-VIII, від 06.12.2016 р. N 1774-VIII максимальний розмір пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати 10740 гривень.
У зв'язку з прийняттям Закону №3668-V1 та внесенням до нього змін згідно із Законами України від 24.12.2015 р. N 911-VIII, від 06.12.2016 р. N 1774-VIII були внесені аналогічні зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-Х11.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню одних і тих самих спірних правових відносин щодо обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців та визнано, що таке обмеження не відповідає статті 17 Конституції України.
Отже враховуючи висновки Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсі військовослужбовців не застосовується.
Висновки щодо відсутності підстав для застосування частини першої статті 2 Закону №3668-VІ були викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 16.04.2020 у справі №620/1285/19.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Отже позовні вимоги про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо строку, з якого має бути здійснений перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №2814-3173/Ю-03/8-2300/23 від 21.03.2023 вбачається, що перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №580/1693/21 був здійснений 14.07.2021, а позивач звернувся до суду 01.05.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.05.2023 надано позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Позивач 26.06.2023 подав заяву, в якій зазначив, що у жовтні 2022 року дізнався про рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-Р(ІІ)2022 і вважав, що у зв'язку з його ухваленням органами Пенсійного фонду України буде здійснений автоматичний перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром. Оскільки такого перерахунку не відбулось, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, після чого отримав лист від 21.03.2023 про відмову у такому перерахунку. Таким чином, позивач дізнався про порушення своїх прав після отримання листа відповідача від 21.03.2023.
Надаючи оцінку вказаним доводам суд зазначає таке.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Зі змісту заяви позивача від 26.06.2023 вбачається, що він був обізнаний про обмеження розміру його пенсії, проте сподівався на її автоматичний перерахунок на виконання Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-Р(ІІ)2022.
Вказаним Рішенням були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року та передбачено, що вони втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Також було визначено Верховній Раді України привести нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Проте вказані норми не передбачали автоматичного перерахунку пенсій, а довільне їх тлумачення позивачем та сподівання на автоматичний перерахунок пенсії не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ч. 8 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що позов залишається без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Зважаючи на ту обставину, що порушення, допущені відповідачем при перерахунку пенсії позивача, є триваючими, і залишення позову без розгляду призводить до їх легітимізації, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в межах строку звернення до суду, тобто з 01.11.2022, а за період з 01.04.2019 по 30.10.2022 залишити без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до задоволених вимог.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. (1073 грн. 60 коп. х 50%).
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 05 квітня 2019 року по 30 жовтня 2022 року залишити без розгляду.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 01 листопада 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром десять прожиткових мінімумумів для осіб, які втратили працездатність починаючи з 01 листопада 2022 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий Алла РУДЕНКО