Справа № 214/3235/23
4-с/214/33/23
11 липня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Козіною Наталією Володимирівною, на дії та бездіяльність державного виконавця щодо зняття арешту з майна, суд, -
До суду надійшла скарга від представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Козіної Н.В., в якій остання просить суд: зобов'язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 5380939, накладений постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області від 06.10.2011 року з оголошенням заборони на його відчуження, із реєстрацією обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за типом обтяження «арешт нерухомого майна» 06.10.2011 року за №11690278 Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України .
В обґрунтування скарги зазначає наступне. На праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 (Боржник) та ОСОБА_2 (син боржника) належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 30,2 кв.м, житлова площа 17,0 кв.м., розташована на 3 поверсі 5 поверхового житлового будинку, що підтверджується Копією Договору міни від 02.07.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за №3274 , Технічним паспортом на квартиру . Право власності зареєстровано в реєстрі 21.09.2004 року, реєстраційний номер майна №5380939, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №325494518 від 12.03.2023 року. Приводом звернення до суду зі скаргою стало виявлення наявності на всьому належному майні ОСОБА_1 , зокрема на частці спірної квартири обтяження у вигляду арешту із забороною його відчуження, накладені на підставі постанови державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ від 06.10.2021 року, номер виконавчого провадження №29092038, боржник ОСОБА_1 . У зв'язку із наявністю арешту на вказаному майні Боржник позбавлена можливості відчужувати та розпоряджатись вказаним майно, зокрема ОСОБА_1 мала намір у даруванні належної їй части своєму сину ОСОБА_2 , однак позбавлена можливості здійснити вказані дії. Факт наявності такого обтяження підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відомостями з реєстру заборон відчуження по суб'єкту ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 11690278, реєстратор - Дніпропетровська філія ДП «Інформаційний центр» МЮУ .У зв'язку, із наявністю обтяження представник боржника ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та отримала відповідь вказаного органу. Згідно відповіді Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) №28.16-34/24726 від 20.03.2023 року зазначено, що у період часу з 04.10.2011 року по 30.05.2012 року на виконанні перебував виконавчий лист №1-222 від 11.05.2011 року виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_1 на користь держави (ВП №29092038).В межах примусового виконання рішення суду державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка внесена до відповідних реєстрів при завершенні виконавчого провадження скасування арешту з майна боржника не передбачено. Надати більш детальну інформацію не має можливості, у зв'язку із тим, що виконавчі провадження, які перебували на примусовому виконанні у відділі ДВС до 2018 року включно, знищені відповідно до п.9.9 «Про затвердження правил органів діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах , в установах організаціях». Підставою накладення арешту став виконавчий лист виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 11.05.2011 року, яким було конфісковано майно боржника за вироком суду. ОСОБА_1 відбула покарання у вигляді позбавлення волі повністю. Відповідно до п.8 ч.1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;. Таким чином, на сьогоднішній день ОСОБА_1 є такою, що не має судимості. При цьому, під час винесення постанови про арешт майна боржника державний виконавець не пересвідчилась у тому, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності також і ОСОБА_2 , а отже взагалі не мав підстав для накладення арешту на всю вищезазначену квартиру. Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України, за положеннями якої під способами захисту суб'єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Відповідно до п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення; юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Стаття 12 ЦК України, передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права. Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне законодавство не містить визначення поняття «спосіб захисту цивільних прав та інтересів». За їх призначенням вони можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав (майнових, особистих немайнових) та інтересів, що приводяться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином, порушення прав, свобод чи інтересів особи повинне бути реальним, дійсним та існувати на момент її звернення до суду. Відповідно до п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Наявність обтяження на всьому нерухомому майні, зокрема квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та як власників належного їм майна обмежено в результаті накладення арешту на все її майно із забороною відчуження в рамках виконавчого провадження №29092038, яке перебувало на виконанні в Саксаганського відділі ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області в 2011 році. Виконавчий лист було повернуто, повторно протягом 12 років на виконання не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є рішення суду. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження», що відповідає висновку викладеному у постанові Верховного Суду у справі № 554/7908/17-ц (61-4357св19) від 23.12.2020 року, постанови Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18 (провадження № 61-12890св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 320/5432/18 (провадження № 61-9861св19). У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. Положеннями ч.1, ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», п.2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Арешт може бути знятий за рішенням суду. На підставі ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Крім того, відповідно до ст.17 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими, ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна. Згідно до ч.1,4 ст. 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Так як виконавче провадження, в межах якого накладався арешт, знищене, боржник не має можливості здійснити дії щодо зняття арешту з майна, тому арешт підлягає зняттю за рішенням суду.
На скаргу представником Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22.05.2023 року надано відзив на скаргу, в якому зазначено, що Саксаганський відділ ДВС категорично не погоджується з доводами скаржника, оскільки згідно Інформації з державного Реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 11690278 від 06.10.2011 року зареєстровано обтяження на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 29061409 від 06.10.2011 року. Станом на сьогоднішній день достовірно надати інформацію не представилось можливим у зв'язку з вимогами чинного законодавства , які полягають у тому що, після завершення виконавчі провадження в архіві відділу зберігаються три роки, після чого всі матеріали виконавчих проваджень знищується відповідно до вимог п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.20008 р. (на теперішній час знищено всі виконавчі провадження, які завершені до 2018 року включно. Підставами скасування арешту з майна боржника можуть бути обставини,які обумовлені ст.ст. 40,49 Закону України «про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень , затвердженої Наказом Міністерства юстиції №512/5 від 02.04.2012 року, проте скаржниця (Боржниця за виконавчим документом жодних доказів оплати у сумі 8125,09грн. виконавчого збору на користь держави та витрати виконавчого провадження не надала, у зв'язку із чим відмовити у задоволенні скарги.
06.07.2023 року представником скаржника надано відповідь на відзив, в якому зазначила, що Так, зі змісту відзиву вбачається, що достовірно надати інформацію не є можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження знищенні. При цьому, вказують про наявність начеб то боргу у сумі 8125,09 грн. При цьому, не зрозуміло звідки взявся зазначений у відзиві борг, враховуючи, що у період часу з 04.10.2011 року по 30.05.2012 року на виконанні перебував виконавчий лист №1-222 від 11.05.2011 року виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_1 на користь держави (ВП №29092038).В межах примусового виконання рішення суду державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Підставою накладення арешту став виконавчий лист виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 11.05.2011 року, яким було конфісковано майно боржника за вироком суду, однак жодного боргу ОСОБА_1 не мала. Виконавчий лист було повернуто, повторно протягом 12 років на виконання не надходив, тому і не зрозуміло , про який виконавчий збір та витрати виконавчого провадження йде мова. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, у порушення вказаних положень органом ДВС не надано жодного доказу в обґрунтування зазначеної у відзиві суми боргу, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору. Тобто, у даному випадку до відзиву не долучено жодного доказу щодо наявності бору, витрат з виконавчого провадження та виконавчого збору. З огляду на викладені обставини позовні вимоги заявника підлягають задоволенню.
Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник скаржника до суду подала заяву, в якій просить суд розглядати скаргу за її відсутності та відсутності скаржника, вимоги скарги підтримує, просить її задовольнити.
Представник Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення скарги заперечує.
Представник Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.06.2011 року було видано виконавчий лист №1-222/2011 про конфіскацію майна належного ОСОБА_1 в дохід держави (а.с. 21).
Виконавчий лист був виданий на підставі вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі №1-222/2011, яким ОСОБА_1 було засуджено за ст. ст. 307 ч.2, 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна (а.с. 189 -195 матеріалів кримінальної справи).
Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 04.10.2011 року було відкрито виконавче провадження №29092038 про конфіскацію майна ОСОБА_1 .
В межах виконавчого провадження, виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника від 06.10.2011 року якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (а.с.27).
Факт наявності такого обтяження підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відомостями з реєстру заборон відчуження по суб'єкту ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 11690278, реєстратор - Дніпропетровська філія ДП «Інформаційний центр» МЮУ (а.с. 26-30).
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Козіна Н.В. зверталась до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області із заявою від 14.03.2023 року про зняття арештів з майна ОСОБА_1 (а.с. 22).
Представник скаржника адвокат Козіна Н.В. отримала відповідь від 20.03.2023 № 28.16-34/24726 Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області , де зазначалось про відмову задоволення такої заяви та повідомлено, що в спірних відносинах арешти можуть бути зняті виключно за судовим рішенням (а.с. 23).
Згідно відповіді на адвокатський запит за №28.16-34/283558 від 04.04.2023 року повідомлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження №29092038 з 04.10.2011 року по 30.05.2012 року, виконавчий лист №1-222/2011 про конфіскацію майна ОСОБА_1 було повернуто постановою державного виконавця Замараєвою І.Ю. 30.05.2012 року на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали виконавчого провадження знищено зі сплином терміну зберігання, інших виконавчих проваджень за ОСОБА_1 не обліковується (а.с. 25).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувана про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У разі якщо в заяві стягувана зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувана зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Так, відповідно до норм ч. 1 - 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У відповідності до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи, що підставою накладення арешту став виконавчий лист, виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 11.05.2011 року, яким було конфісковано майно боржника за вироком суду. ОСОБА_1 відбула покарання у вигляді позбавлення волі повністю та є такою, що не має судимості, заборгованості не має та враховуючи, що під час винесення постанови про арешт майна боржника державний виконавець не пересвідчилась у тому, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності також і ОСОБА_2 , а отже взагалі не мав підстав для накладення арешту на всю вищезазначену квартиру. Однак арешти, що були накладені на майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження ВП №29092038 не зняті, тому подальше існування такого арешту майна ОСОБА_1 , грубо порушує її права в частині неможливості розпорядження своїм майном.
Суд, вважає, що державним виконавцем було встановлено факт відсутності заборгованості за виконавчим документом після отримання заяви представника ОСОБА_4 від 14.06.2023 року про зняття арешту у зв'язку із поверненням виконавчого документу, однак передбачених Законом, а саме частиною 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», дій, державним виконавцем не вчинено з посиланням на відсутність відповідного судового рішення про зняття арештів.
Таким чином, подальша наявність арешту майна порушує права ОСОБА_1 в частині неможливості розпорядження своїм майном.
Згідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як вбачається із п.1 ч.1 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) допустив бездіяльність, а саме відмовив у знятті арешту з майна ОСОБА_1 .
При цьому суд, керуючись положеннями ст. 12 ЦПК України щодо змагальності сторін та положеннями ст.13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, також враховує, що державний виконавець, хоча і надав відзив, однак доказів щодо необґрунтованість скарги та правомірності оскаржуваних дій, не подав.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд вважає скаргу обґрунтованою та приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_1 слід задовільнити повністю.
Керуючись ст.ст. 12, 55, 78, 81, 447-451 ЦПК України, суд.,
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця задовольнити.
Зобов'язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 5380939, накладений постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області від 06.10.2011 року з оголошенням заборони на його відчуження, із реєстрацією обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за типом обтяження «арешт нерухомого майна» 06.10.2011 року за №11690278 Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов