ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відмову у забезпеченні позову
"20" липня 2023 р. Справа № 903/244/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Василишин А.Р.
судді Бучинська Г.Б.
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову
при розгляді апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» на рішення Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 р. у справі №903/244/23, ухвалене суддею Якушевою І.О., повний текст рішення складено 22.05.2023 р.
за позовом ОСОБА_1 , м. Рівне
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база», м. Ковель
про стягнення 200 000 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 р. у справі №903/244/23 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022 року у справі №903/244/23 скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 р. у справі №903/244/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 р. у справі №903/244/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2023 р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "07" вересня 2023 р. о 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.
19.07.2023 р. через систему "Електронний суд" представник ОСОБА_1 подав до апеляційного господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить звільнити позивача від сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" в межах ціни позову в сумі 200 000,00 грн.
Обґрунтовуючи заяву, представник ОСОБА_1 акцентує увагу на те, що після винесення рішення суду у даній справі 17 травня 2023 року, відповідач 23 травня 2023 року змінює юридичну адресу Товариства з адреси: АДРЕСА_1 та адресу: АДРЕСА_2 .
Водночас, все наявне нерухоме майно відповідача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 липня 2023 року.
Також, директор та учасник товариства ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_3 . Інші двоє учасників товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в м. Луцьк Волинської області. Дані обставини підтверджуються інформацією, що міститься у Витязі з ЄДР від 18 липня 2023 року.
Таким чином, зміна юридичної адреси товариства в іншу область, яка значно віддалена від місця фактичного знаходження товариства та місця знаходження всього його майна свідчить про намагання ускладнити в майбутньому виконання рішення суду у даній справі.
Крім того, після винесення рішення суду у даній справі, 18 травня 2023 року ОСОБА_3 , який володіє значною часткою в статутному капіталі відповідача в розмірі 45 % та є представником відповідача у даній справі, звертається з позовом до Господарського суду Волинської області до відповідача про стягнення 232 532,69 грн, в тому числі 195960,44 грн. інфляційних втрат та 36572,25 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року у справі №903/511/23 стягнуто з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на користь ОСОБА_3 232532,69 грн, в тому числі 195960,44 грн. інфляційних втрат та 36572,25 грн. 3% річних. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та на сьогоднішній день набрало законної сили. ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" відзиву у справі №903/511/23 не подавало та проти позову не заперечувало.
Отже, створення боргових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій на користь учасника товариства також свідчить про намагання відповідача не допустити фактичне виконання рішення у даній справі.
Колегія суддів дослідивши заяву в частині звільнення позивача від сплати судового збору зазначає наступне.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Представником позивача до заяви про забезпечення позову додано копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.05.2020 р. серія 12 ААБ №684660, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.
Також, колегія суддів дослідивши матеріали заяви позивача про забезпечення позову зазначає наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст.55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Вивчивши подану представником ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову колегія суддів встановила, що підставою для необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно в межах ціни позову заявник зазначає зміну юридичної адреси товариства та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань нових даних про місцезнаходження юридичної особи в Полтавській області, що ускладнить, на думку заявника, виконання рішення, а також ухилення відповідача від виконання грошових зобов'язань за рішенням Господарського суду Волинської області від 22.06.2023 р. у справі №903/511/23.
Колегія суддів вважає, що такі доводи заявника/позивача для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно не є достатньо обґрунтованими за відсутності будь-яких відомостей про рух коштів та про наявність/відсутність іншого майна. Доводи заявника/позивача, що такі дії відповідача як зміна юридичної адреси товариства та невиконання рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2023 р. у справі №903/511/23 не мають належного обґрунтування, тому мають характер припущення.
Крім того враховано, що предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів. Адекватність певного заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, і за відсутності відомостей про наявність/відсутність коштів на рахунках боржника неможливо визначитись із адекватністю заявлених заходів про арешт грошових коштів та майна позовним вимогам про стягнення коштів.
Отже, в даному випадку колегія суддів не встановила достатньо обґрунтованих доводів для забезпечення позову як ефективного захисту інтересів позивача на стадії судового розгляду справи. При цьому посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи вчинення протиправних дій не можуть бути достатньою підставою для висновку про реальну необхідність забезпечення позову у даній справі.
Враховуючи норми ст.ст.73-74, 136, 137, 139, 140 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність обставин, які зумовлюють необхідність застосування заходів забезпечення позову, тому така заява позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у справі №903/244/23.
2. Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №903/244/23.
3. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження ухвали суду апеляційної інстанції встановлено статтями 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.