вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" липня 2023 р. Справа№ 927/148/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Мальченко А.О.
Агрикової О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2023
у справі № 927/148/23 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
до Фізичної особи - підприємця Мозгового Романа Олександровича,
про стягнення 110 741,24 грн,
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - позивач, АТ «Райффайзен Банк», скаржник) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Мозгового Р.О. (далі - відповідач, ФОП Мозговий Роман Олександрович) про стягнення 110 741,24 грн., з яких 100 000,00 грн. заборгованості за дозволеним овердрафтом та 10 741,24 грн. заборгованості за відсотками.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 011/9967/1155254 від 16.07.2021 в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 100 000,00 за дозволеним овердрафтом та у розмірі 10 741,24 грн. за відсотками.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2023 у справі № 927/148/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не доведено належними доказами права на дострокове погашення кредиту у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, у т. ч. у відповідному розмірі нарахованої заборгованості.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2023 у справі № 927/148/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в умовах «відсутності відповідних доказів» (на думку суду) з метою об'єктивного вирішення спору суд у відповідності до ст.250 ГПК України мав за власною ініціативою постановити відповідну ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та надати можливість позивачу надати відповідні пояснення, за необхідності надати потрібні докази, чого зроблено не було, внаслідок чого не було захищено порушені права та законні інтереси позивача, а судом не було вжито всіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Також скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем відповідними доказами (Правилами банківського обслуговування та Тарифами) порушення відповідачем умов кредитування по спірному Договору зроблений з порушенням положень ст.ст. 1050, 1048 ЦК України, п.п. 1.1, 1.3, 4.2. Договору, що призвело до винесення неправильного рішення по справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/148/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2023 у справі № 927/148/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.
02.05.2023 супровідним листом № 927/148/23/10-07/559/23 від 26.04.2023 матеріали справи № 927/148/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв'язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2023 прийнято справу № 927/148/23 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2023 у справі № 927/148/23. Справу № 927/148/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2023 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Щодо доданого до апеляційної скарги Витягу із Правил банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесі-фізичних осіб підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ «Райффайзен Банк Аваль», що набули чинності з 01.03.2021 та Тарифи для Карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування на умовах договору про надання кредиту, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
За таких обставин колегія суддів не приймає до розгляду Витяг із Правил банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесі-фізичних осіб підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ «Райффайзен Банк Аваль», що набули чинності з 01.03.2021 та Тарифи для Карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування на умовах договору про надання кредиту, а відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 20.02.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та Мозговим Романом Олександровичем було укладено угоду № СМDРЕ-910839 (далі - Угода), відповідно до умов якої Сторони погодили, що з підписанням Угоди Мозговий Р. О. приймає публічну пропозицію Банку про надання Послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах, та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами (а.с. 9-11).
Підписанням Угоди Сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Тарифи, Заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин Сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати підписання Сторонами Угоди та скріплення печатками Банку і Клієнта (за наявності) (п.2 Угоди).
Відповідно до п. 24.1 Угоди договір може бути розірвано за ініціативою банку, у тому числі з одночасним закриттям рахунку/рахунків, за наявності однієї з таких обставин, зокрема, порушення клієнтом своїх зобов'язань перед банком за договором чи іншими договорами. У випадку розірвання договору за ініціативою банку, банк припиняє надання послуг за договором з дати направлення повідомлення клієнту (або в інший строк, передбачений повідомленням).
Згідно з п. 27 Угоди якщо договором передбачено направлення банком повідомлень клієнту, такі повідомлення вважаються належним чином направленими банком та отриманими клієнтом, якщо їх направлено хоча б одним із зазначених способів: направлено банком засобами систем дистанційного обслуговування/електронного документообігу відповідно до визначеного договором порядку відправлення, отримання та підписання документів у відповідних системах; надано клієнту під особистий відпис під час звернення до відділення банку; направлено банком на поштову адресу клієнта або на адресу електронної пошти, або на номер мобільного телефону (у випадку направлення банком sms-повідомлень), що зазначені клієнтом в угоді, заявах чи іншим чином стали відомі банку під час обслуговування клієнта; направлено в інший спосіб, як що це прямо передбачено договором.
13.07.2021 ФОП Мозговий Р.О. звернувся до Банку із Заявою на відкриття Карткового рахунку та отримання кредиту в рамках продукту «Кредитна картка для підприємців» до Договору банківського обслуговування, укладеного підписанням Заяви про приєднання/Угоди СМDРЕ-910839 від 20.02.2020, де в графі «Інформація щодо кредитного ліміту» підтвердив намір отримати кредит, зазначивши суму кредитування - 100 000,00 грн.
13.07.2021 Мозговий Р. О. підписав заяву № CMDPI-1624321 про акцепт Публічної пропозиції/Угоду, відповідно до якої підписання цієї Заяви він прийняв/акцептував Публічну пропозицію АТ «Раффайзен Банк» про надання Послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Раййфайзен Банк», що оприлюдненні на сайті www.raiffeisen.ua (далі - Правила), та висловив повну та безумовну згоду з її умовами.
16.07.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - Банк) та Фізичною особою - підприємцем Мозговим Р. О. (далі - Клієнт) укладено Заяву про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/9967/1155254 до Договору банківського обслуговування (укладеного підписанням Заяви про приєднання/Угоди СМDРЕ-910839 від 20.02.2020) (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (Далі - Дата початку кредитування) Клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку № НОМЕР_2 (далі - КР) надати Клієнту в межах Поточного Ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування (далі - Проценти). Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом Договірного списання Банком коштів Кредиту з КР у випадках, визначених Договором. Метою Кредиту є фінансування господарської (підприємницької) діяльності Клієнта, та сплата Клієнтом страхового платежу згідно пункту 6 цієї Заяви у зв'язку із чим до відносин Сторін не застосовується Закон України «Про споживне кредитування».
У пункті 1.2 Договору сторони узгодили, що максимальний ліміт Кредиту складає 300000,00 грн (далі - Максимальний Ліміт), в межах якого встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт).
Розмір Поточного ліміту на дату підписання Заяви становить 100 000,00 грн та може бути змінений в порядку та на умовах, передбачених п. 2.1 Заяви (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору строк Кредиту - сукупність Періодів, протягом яких Банк визначає Поточний ліміт відповідно до пункту 2 Заяви. Строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування). Подовження строку кредиту є можливим згідно пункту 3 Заяви та підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 розділу 8 Правил.
Проценти за користування Кредитом - процентна ставка фіксована, 29,9% річних. Проценти за користування Недозволеним овердрафтом - процента ставка фіксована, 49% річних (п. 1.5, 1.6 Договору).
Відповідно до п. 1.8 Договору клієнт зобов'язаний забезпечити щомісячне надходження коштів на відкриті в банку поточні рахунки клієнта в розмірі не менше 5 % від поточного ліміту, що діяв у відповідному місяці, та підтримувати зазначений показник до повного виконання клієнтом зобов'язань за кредитом. При цьому, при визначенні обсягу безготівкових надходжень на всі відкриті в банку поточні рахунки клієнта не враховуються: кредитні кошти; кошти, отримані за рахунок надання/повернення фінансової допомоги; кошти, перераховані з вкладних рахунків клієнта в банку або інших банках; кошти, що надійшли на КР. Протягом трьох місяців від дати підписання заяви, штраф, передбачений підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 Заяви та інші наслідки невиконання цього зобов'язання не застосовуються.
Згідно із п. 2.1 Договору на дату підписання заяви поточний ліміт становить 100 000,00 грн. Датою початку кредитування є наступний робочий день, що слідує за датою підписання заяви. Банк повідомляє клієнта про розмір поточного ліміту в наступному періоді шляхом направлення клієнту sms-повідомлення на номер телефону, що наданий клієнтом при підписанні заяви або інший номер телефону, що наданий клієнтом в процесі обслуговування (далі - sms-повідомлення), згідно порядку, передбаченому підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 розділу 8 Правил.
Зобов'язання банку щодо видачі кредиту є відкличними. Банк в будь-який момент має безумовне право встановити обмеження на видаткові операції клієнта в розмірі поточного ліміту (тимчасове блокування поточного ліміту) або встановити поточний ліміт в розмірі нуль гривень (скасування лімітів), в порядку та на умовах, передбачених п. 2.4 статті 2 розділу 8 Правил (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору проценти нараховуються та сплачуються Клієнтом в порядку, визначеному підпунктами 2.5.2, 2.5.3 п. 2.5 Статті 2 Розділу 8 Правил.
Згідно з п. 4.2 Договору в порядку та на умовах, визначених підпунктами 2.5.5-2.5.6 п. 2.5 Статті 2 Розділу 8 Правил Клієнт зобов'язується сплачувати Банку обов'язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі 5 відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої Тарифами Банка на ведення та обслуговування Карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування, або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення іншої заборгованості за кредитом, в т. ч. Недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5 - 2.5.12 пункту 2.5 статті 2 розділу 8 Правил. Клієнт зобов'язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження в останній робочий день подовженого строку користування кредитом.
Відповідно до п. 4.3 Договору у визначений підпунктом 2.5.5 пункту 2.5 статті 2 розділу 8 Правил строк клієнт має забезпечити наявність коштів на КР або на рахунку, визначеному у п. 1.7 Заяви, а у випадку його відсутності/закриття - на будь-яких інших рахунках клієнта в банку (в тому числі - на рахунках клієнта як фізичної особи), для подальшого здійснення банком договірного списання коштів згідно з умовами, передбаченими п. 9 Угоди. Погашення заборгованості за кредитом, процентів, неустойок, комісійних винагород за обслуговування КР, процентів за недозволеним овердрафтом здійснюється шляхом здійснення банком договірного списання у визначеному п. 9 Угоди порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення клієнтом заборгованості за кредитом, погашення клієнтом заборгованості може бути здійснене клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим банком.
За умовами п. 6.1, 6.2 Договору Клієнт призначає Банк Вигодонабувачем для отримання страхових виплат за Договором добровільного страхування життя (укладеним між Клієнтом та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» підписанням Заяви на приєднання до Договору добровільного страхування життя № РБ1706 від 12.06.2020).
Клієнт надає Банку право кожного місяця, протягом перших десяти робочих днів поточного місяця (який є поточним періодом страхування) здійснювати Договірне списання коштів з КР в сумі страхової премії (платежу), що розраховується в порядку, визначеному Договором добровільного страхування життя, у тому числі за рахунок збільшення заборгованості за Кредитом в рамках встановленого Поточного ліміту, а за його відсутності/недостатності - за рахунок Недозволеного овердрафту. Банк має право на власний розсуд не здійснювати договірне списання коштів в сумі страхового платежу з КР за наявності двох умов: 1) наявність простроченої заборгованості клієнта за кредитом строком тридцять та більше календарних днів станом на перше число місяця, що відповідає даному періоду страхування; та 2) якщо за КР клієнта наявний недозволений овердрафт або списання коштів в сумі страхового платежу призведе до виникнення недозволеного овердрафту.
Інші умови надання Банком Кредиту, зокрема порядок нарахування Банком Процентів, умови виникнення та погашення Недозволеного овердрафту, черговість погашення заборгованості за Кредитом регламентується Правилами (пункт 9.1 Договору).
Згідно з п. 9.4 Договору належним доказом того, що клієнт повідомлений банком про обставини, передбачені п. 2.2, 3.1, 5.2 Заяви є запис в електронному реєстрі банку про здійснення з клієнтом комунікацій (із зазначенням в реєстрі реєстраційного номеру облікової картки платника податків клієнта, дати направлення клієнту sms-повідомлення).
Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини Сторін поширюються положення Договору, правил, в тому числі розділу 8 Правил (п. 10 Договору).
16.07.2021 відповідно до розписки відповідач отримав від Банку платіжну картку.
Позивач надав відповідачу кредит шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача на підтвердження чого надано банківську виписку про рух коштів на рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно з банківською випискою про рух коштів за період з 16.07.2021 по 18.10.2022 відповідач здійснював зняття готівки та безготівкові платежі. Крім того, відповідачу нараховано відсотки за користування дозволеним та недозволеним овердрафтами, а також проведена оплата страхових платежів.
Банк направив на адресу відповідача вимогу про виконання зобов'язань грошових за кредитним договором вих. № 114/5-К-262092 від 19.10.2022, у якій вимагав протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги здійснити погашення Кредиту у повному обсязі в сумі 110 741,24 грн у зв'язку порушенням сплати відповідачем кредиту в сумі 22 047,92 грн.
Позивачем надано трекінг відстеження на сайті «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором № 0600021409240 (вимога направлена банком відповідачу), в якому зазначено станом на 01.12.2020 - «Повернення за зворотньою адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання».
У розрахунку заборгованості по картковому кредиту відповідача зазначені деталі операцій за період з 23.07.2021 по 18.10.2022, а саме: зняття готівки у розмірі 86 000,00 грн; комісія за зняття готівки - 2 345,00 грн; безготівкові платежі - 89 249,13 грн; страховий платіж - 5 768,41 грн; нараховані відсотки за дозволеним овердрафтом - 26 214,28 грн; нараховані відсотки за недозволеним овердрафтом - 241,15 грн; зменшення заборгованості - 99 076,73 грн; усього заборгованість відповідача за Договором становить 110 741,24 грн, з яких: 100 000,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом та 10 741,24 грн - заборгованість за недозволеним овердрафтом.
Також у розрахунку позивачем зазначено заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску у розмірі 22 047,92 грн.
Доказів сплати коштів у розмірі 110 741,24 грн відповідач суду не надав.
Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 14.8 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
Вказані норми не встановлюють обов'язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, укладений між сторонами кредитний договір № 011/9967/1155254 від 16.07.2021 за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Угоди, Заяви та Правил.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У своїй претензії дострокове погашення кредиту банк обґрунтовує несплатою відповідачем обов'язкового щомісячного внеску.
Так, на момент виникнення спірних взаємовідносин п. 4.2 Договору було встановлено, що в порядку та на умовах, визначених підпунктами 2.5.5-2.5.6 п. 2.5 Статті 2 Розділу 8 Правил, клієнт зобов'язаний сплачувати Банку щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої Тарифами Банка на ведення та обслуговування Карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування, або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму.
У розрахунку заборгованості по картковому кредиту наведено суму простроченої заборгованості з обов'язкового щомісячного внеску - 22 047,92 грн.
Як вважає позивач, заборгованість відповідача за дозволеним овердрафтом станом на 18.10.2022 становить 100 000,00 грн.
Позивач просить також стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у сумі 10 741,24 грн.
При цьому, у розрахунку заборгованості по картковому кредиту відповідача зазначені деталі операцій за період з 23.07.2021 по 18.10.2022, а саме: зняття готівки у розмірі 86 000,00 грн; комісія за зняття готівки - 2 345,00 грн; безготівкові платежі - 89 249,13 грн; страховий платіж - 5 768,41 грн; нараховані відсотки за дозволеним овердрафтом - 26 214,28 грн; нараховані відсотки за недозволеним овердрафтом - 241,15 грн; зменшення заборгованості - 99 076,73 грн; усього заборгованість відповідача за Договором становить 110 741,24 грн, з яких: 100 000,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом та 10 741,24 грн - заборгованість за недозволеним овердрафтом.
Зі змісту п. 1.8 Договору вбачається, що клієнт зобов'язаний забезпечити щомісячне надходження коштів на відкриті в банку поточні рахунки клієнта в розмірі не менше 5 % від поточного ліміту, що діяв у відповідному місяці, та підтримувати зазначений показник до повного виконання клієнтом зобов'язань за кредитом.
Проаналізувавши вищевикладений пункт Договору, колегія суддів погоджується із судом першої інстацнії, що сторонами визначено забезпечення відповідачем щомісячного надходження коштів в розмірі не менше 5 % на всі відкриті в банку поточні рахунки, а не тільки на картковий рахунок № НОМЕР_2, який вказано у п. 1.1 Договору, від поточного ліміту.
Як вбачається з умов п. 1.2-1.4, 2.1 Договору поточний ліміт встановлюється на певний період (частину строку кредитування), може бути змінений в порядку та на умовах, визначених Договором і його розмір встановлюється банком шляхом направлення клієнту sms-повідомлення на номер телефону.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, належних доказів визначення розміру такого періоду, розміру поточного ліміту у відповідному періоді матеріали справи не містять.
Доказів належного повідомлення відповідача про встановлений розмір поточного ліміту в наступному періоді, у порядку п. 9.4 Договору позивачем суду також не надано.
Умови щодо безпосереднього погашення предмету кредитування визначені пунктом 4 Договору, згідно з якими порядок нарахування та сплати процентів здійснюється відповідно до підпункту 2.5.2, 2.5.3 пункту 2.5 статті 2 розділу 8 Правил (п. 4.1 Договору); порядок та умови погашення іншої заборгованості за кредитом, в т. ч. Недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5 - 2.5.12 пункту 2.5 статті 2 розділу 8 Правил (п. 4.2 Договору); погашення заборгованості за кредитом, процентів, неустойок, комісійних винагород за обслуговування КР, процентів за недозволеним овердрафтом здійснюється шляхом здійснення банком договірного списання у визначеному п. 9 Угоди та Правилами порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення клієнтом заборгованості за кредитом, погашення клієнтом заборгованості може бути здійснене клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим банком (п. 4.2, 9.1 Договору).
Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що позивачем не надано Правил банківського обслуговування, які б містили зазначені вище положення та з якими відповідач був ознайомлений під час укладення кредитного договору.
Водночас, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження Тарифів банку на ведення та обслуговування карткових рахунків.
За відсутності доказів щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитом, порядку та умов сплати щомісячного платежу за користування кредитом, порядку та умов погашення іншої заборгованості (в т.ч. недозволеного овердрафту), визначення строку забезпечення наявності коштів на рахунку відповідно до умов Правил банківського обслуговування, колегія суддів позбавлена можливості дійти беззаперечного висновку про дійсне порушення відповідачем умов кредитного договору щодо сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.
Крім того, матеріали справи не містять Тарифів банку на підтвердження розміру комісії за зняття готівки, яка сплачена відповідачем та відображена позивачем в розрахунку заборгованості.
Також позивач у розрахунку заборгованості зазначає про проведені відповідачем оплати страхових платежів.
За умовами п. 6.1, 6.2 Договору клієнт призначає банк вигодонабувачем для отримання страхових виплат за Договором добровільного страхування життя, укладеним між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка Життя» та надає право банку кожного місяця здійснювати договірне списання коштів з КР в сумі страхової премії (платежу), що розраховується в порядку визначеному Договором добровільного страхування життя.
Однак належних доказів як щодо розміру страхового платежу, так і самого договору, на підставі якого такі платежі розраховуються, позивачем до матеріалів справи не додано.
Отже без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Правила банківського обслуговування та Тарифи банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щомісячного платежу, погашення заборгованості, якщо ці умови чітко не визначені у кредитному договорі, підписаному відповідачем, неможливо достовірно перевірити вказані обставини.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивачем (скаржником) не доведено належними доказами порушення відповідачем умов кредитування по спірному Договору.
У свою чергу, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Слід також звернути увагу, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості 110 741,24 грн виникла внаслідок віднесення сплачених відповідачем платежів, зокрема, на комісію за зняття готівки, на страхові платежі, на погашення відсотків за дозволеним овердрафтом та відсотків за недозволеним овердрафтом на загальну суму 34 568,84 грн.
Однак, як вірно вказано судом першої інстанції, позивачем правомірність застосування такої черговості погашення заборгованості клієнта не доведена належними доказами, а відтак є неправомірним визначення такої заборгованості саме як тіла кредиту.
Як вбачається з наданої позивачем претензії № 114/5-К-262092 від 19.10.2022, останнім зазначено прострочену заборгованість за кредитом станом на 18.10.2022 у розмірі 22 047,92 грн, у зв'язку з чим позивач і вимагав достроково погасити кредит у повному обсязі в сумі 110 741,24 грн.
Разом з тим сума здійснених, але не доведених позивачем нарахувань (страхові платежі, відсотки за користування, відсотки за перевищення кредитного ліміту), як встановлено вище судом, складає 29 991,19 грн, тобто більша ніж розрахована заборгованість, що за таких обставин також знівельовує таку підставу дострокового погашення кредиту в повному обсязі.
Підсумовуючи все вищевикладене, оскільки позивачем не доведено належними доказами права на дострокове погашення кредиту у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, у т. ч. у відповідному розмірі нарахованої заборгованості, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, № 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2023 у справі № 927/148/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2023 у справі № 927/148/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №927/148/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді А.О. Мальченко
О.В. Агрикова