Справа № 127/21612/23
Провадження № 2-о/127/375/23
20.07.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Волошина С.В.,
за участі секретаря судового засідання Невмиваки Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку окремого провадження звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в м. Бердянську, Запорізької області.
Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бердянськ, Запорізької області, у віці 63 років, причина смерті: гостра серцева недостатність, атеросклеротичний коронарокардіосклероз.
Заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть її батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт його смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України заявнику необхідне для державної реєстрації смерті померлої особи, що має бути проведена державним органом України. Викладене стало підставою для звернення до суду з цією заявою.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2023 заяву прийнято до розгляду за правилами окремого провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява останньої, в якій вона просить розгляд справи проводити за її відсутності, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ)в судове засідання не з'явився, на електронну адресу суду 20.07.2023 надійшла заява начальника відділу Масної О.В., в якій остання просила судовий розгляд проводити без участі представника відділу, при вирішенні справи поклалася на розсуд суду.
З огляду на викладене суд вирішив проводити розгляд справи у відсутність учасників справи; фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України - не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України .
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.01.1988, виданого Відділом РАЦС Бердянського міськвиконкому Запорізької області, а тому заявник є належною особою для звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Згідно із ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Як вбачається із копії документу з назвою свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 05.11.2022, виданого Сімферопольським районним відділом РАЦС №3 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 63 років у м. Бердянськ, Запорізької області (а.с. 18).
Відповідно до довідки про смерть №С-02989 від 05.11.2022, причиною смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стало гостра серцева недостатність та атеросклеротичний коронарокардіосклероз (а.с. 17). Також даний факт підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №634 від 07.10.2022, що видане органами окупаційної влади (а.с. 13-14).
Згідно свідоцтва про поховання №262 від 08.10.2022 виданого КП «Ритуал», ОСОБА_2 похований 08.10.2022 на ділянці АДРЕСА_1 , про що в книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян зроблений відповідний запис 05.10.2022 за №262 (а.с.15).
Однак, отримати свідоцтво про смерть батька ОСОБА_2 у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), заявник не може, оскільки документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, не є підставою для державної реєстрації смерті, що стало причиною відмови відділу у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до розділу 2 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, м. Бердянськ Запорізької області тимчасово окупований російською федерацією.
Відповідно до ч. 1- 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створюють правових наслідків.
Отже, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 05.11.2022, видане невизнаною державою Україна організацією, яка перебуває на тимчасово окупованій території України, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 63 років у м. Бердянськ, Запорізької області, не створює правових наслідків, а тому не може бути прийняте будь-яким органом як документ, що підтверджує факт смерті батька заявниці.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує те, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав (в даному випадку спадкових прав).
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 встановленим.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись ст.ст. 81, 263-265, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, місце народження: м. Мар'їнка, Донецька обл., Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердянськ, Запорізька область, Україна, у віці 63 років.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасники судового розгляду:
Заявник:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Зацікавлена особа: Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 25497415, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Замостянська, 26а.
Суддя: