Дата документу 20.07.2023
Справа № 501/1950/21
2/501/643/23
12 липня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тимко М.Л.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Шульги Л.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу державної влади, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) в якому просить тягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну та матеріальну шкоду у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень, заподіяну Чорноморським міським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання своїх службових повноважень (т.1 а.с.1-2).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.02.2020 заступником начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Конько Світланою Михайлівною була винесена постанова №28/7139 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Під час дослідження підстав, позивачем було встановлено, що лист представника АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М. (за довіреністю) підроблено та сама постанова сфальсифікована. Тому, позивач вважає, що заступник начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Конько С.М. зловживає службовим положенням та підроблює документи.
Так, 07.02.20202 було винесено ще декілька постанов, а саме: Постанова №28/7128, ВП НОМЕР_3, Постанова №28/7141, ВП НОМЕР_2, Постанова №28/7131, ВП НОМЕР_3, Постанова №28/7144, ВП НОМЕР_2, Постанова №28/7126, ВП НОМЕР_3.
21.02.2020 наступні: Постанова №28/8621, ВП НОМЕР_4.
26.02.2020 наступні: Постанова №28/9187, ВП НОМЕР_4.
Позивач вважає дії фахівців Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у вигляді відкриття вищезазначених виконавчих проваджень від 07.02.2020, від 21.02.2020 року, від 26.02.2020 неправомірними.
Також, позивач звертає увагу, що три постанови №№ 28/7139, 28/7141, 28/7144 від 07.02.2020 мають однаковий номер виконавчого провадження. Постанова №28/8621, ВП НОМЕР_4 від 21.02.2020 та постанова №28/9187, ВП НОМЕР_4 від 26.02.2020 теж мають однакові номери.
На підставі неіснуючого листа представника за довіреністю АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М., неправомірними діями фахівців Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) позивачу було завдано моральну та матеріальну шкоду, яка полягла у блокуванні рахунків та зняття коштів з його рахунків в установах АТ КБ «Приватбанк». Відсутність можливості вести звичайний спосіб життя призвело до хвилювань та нервування.
Неправомірними діями фахівців Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 13.04.2020 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 про стягнення, за яким були заблоковані та зняті кошти з рахунків позивача в установах АТ КБ «Приватбанк», і цю постанову позивачу не було надано.
Позивач зазначає, що такими діями, при надзвичайній ситуації з приводу пандемії, його було позбавлено можливості розраховуватись банківськими картками, що значно більше наразило його до зараження на ковід. Вважає, що неправомірними діями заступника начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Конько Світлани Михайлівни йому було завдано моральну та матеріальну шкоду.
В судовому засіданні позивач підтримав в повному обсязі та просив задовольнити заявлені вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (т.1 а.с.55-61).
Від представника головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшли письмові пояснення на позовну заяву (т.1 а.с.64-71) в яких позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
06.02.2020 на адресу до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (далі - Відділ) надійшли заяви про прийняття виконавчого документу до виконання та примусове виконання рішення суду від представника АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М., що діє на підставі довіреності від 05.12.2019 року № 21-1-01/92660, разом з виконавчим листом №520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м. Одеси 19.08.2015 про: стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором 11315860000 від 18 березня 2008 року в загальному розмірі 220346,98 грн., в солідарному порядку, та виконавчим листом №520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м. Одеси 19.08.2015 про: стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі по 1131,10 грн. з кожного.
10.04.2020 на адресу Відділу надійшла заява представника АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М., що діє на підставі довіреності від 05.12.2019 №21-1-01/92660, разом з виконавчим листом Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2015 по справі №501/6414/2014-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору у розмірі 1668,79 грн.
Вищезазначені виконавчі листи пред'являються до Відділу повторно, оскільки вже перебували на виконанні, та були повернуті стягувачу у зв'язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.
Відповідно до приписів ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Принцип обов'язковості рішень суду закріплено також в п.9 ч.3 ст.129 Конституції України.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Ч.1 ст.18 Закону зазначає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч.1 ст.26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч.1 ст.15 Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Згідно ч.1 ст.16 Закону, сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто. Ч.4 ст.16 Закону встановлено, що представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Частиною 1 ст.3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до вимог Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Заяви про відкриття виконавчого провадження подані представником стягувача АТ «УкрСиббанк» Русіловим С.М., що діяв на підставі довіреності від 05.12.2019 №21-1-01/92660. Строк дії довіреності до 31.08.2020, тобто на момент подачі документів до Відділу строк довіреності не закінчився.
У заявах про відкриття виконавчого провадження представник АТ «УкрСиббанк» Русілов С.М. просив прийняти до виконання виконавчий лист №520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м. Одеси 19.08.2015 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором 11315860000 від 18 березня 2008 року в загальному розмірі 220346,98 грн., в солідарному порядку; виконавчий лист №520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м. Одеси 19.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору в розмірі по 1131,10 грн.; виконавчий лист Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2015 по справі №501/6414/2014-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору у розмірі 1668,79 грн.
В зазначених заявах представник стягувача просив стягнути кошти саме з ОСОБА_1 за вказаними виконавчими листами.
Частиною 3 ст.26 Закону передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, тобто законом передбачено право стягувача заначати у заяві про відкриття виконавчого провадження будь-яку інформацію, яку він вважає за необхідним повідомити.
Оскільки виконавчі листи №520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м.Одеси 19.08.2015 та виконавчий лист Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2015 по справі №501/6414/2014-ц відповідали вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», не закінчився строк пред'явлення таких документів до виконання та були пред'явлені до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби представником стягувача, що діє на підставі довіреності, якою передбачено право подавати заяву про відкриття виконавчого провадження, у відповідності до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, 07.02.2020 було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчих листів №520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м.Одеси 19.08.2015; 13.04.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2015 по справі № 501/6414/2014-ц.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
За приписами частини 1, абзаців 1, 3 частини 2, частини 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, державним виконавцем правомірно було накладено арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_1 у повній відповідності до вимог законодавства.
Таким чином, виконавчі провадження ВП № НОМЕР_6, ВП № НОМЕР_2 та ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчих листів № 520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м.Одеси 19.08.2015 та виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2015 по справі №501/6414/2014-ц здійснювались Чорноморським міським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що лист представника стягувача АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М. підроблено, але при цьому позивач посилається виключно на свої міркування, без будь-якого підтвердження.
Також, ОСОБА_1 безпідставно заявляє про підроблену постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 (вих. № 28/7139) без жодних підтвердження своїх міркувань.
Додані до позову постанови зазначені як постанови про відкриття виконавчого провадження, однак серед них є лише одна копія постанови про відкриття виконавчого провадження - ВП № НОМЕР_2 (вих. № 28/7139), а інші це: копія постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № НОМЕР_6(вих. № 28/7128), копія постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 (вих. № 28/7141), копія постанови про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_6 (вих. № 28/7131), копія постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП НОМЕР_2 (вих. № 28/7144), копія постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 (вих. № 28/7126), копія постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_7 (вих. № 28/8621), копія постанови про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_7 (вих. № 28/9187).
Щодо однакових номерів постанов, то відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, тобто всі постанови державного виконавця, що винесені при виконанні виконавчого провадження мають однаковий номер - номер цього провадження, а тому всі перелічені вище постанови мають номер того виконавчого провадження, по якому їх було винесено.
Твердження позивача про моральні страждання та нанесену моральну та матеріальну шкоду через блокування рахунків та зняття коштів з його рахунків в АТ КБ «Приватбанк» не знаходять свого підтвердження, оскільки з моменту прийняття судами рішень про стягнення коштів з ОСОБА_1 , на підставі яких були видані виконавчі листи по момент подання позову минуло вже понад 6 років, а боргові зобов'язання позивача так ним і не виконані.
Також, позивачем додано до позову копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_7, надіслану 21.02.2020 за вих. №28/8621 до ТОВ «РИБАК» за адресою 65031, Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, буд. 19, що свідчить про отримання вказаної постанови. При цьому, згідно інформації, що міститься в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «РИБАК» є боржник ОСОБА_1 .. Проте станом на теперішній час посадовими особами ТОВ «РИБАК» вимоги постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не виконуються, кошти із доходів боржника не стягуються.
Таким чином, позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджує викладені в позовній заяві обставини щодо неправомірності дій посадових осіб Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до частини першої статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Поряд з цим статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - постанова Пленуму ВСУ № 4), обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
З огляду на зазначене, позивач не довів не тільки протиправність дій відповідача, а і наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму ВСУ № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Також, згідно з пунктом 9 постанови Пленуму ВСУ №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд не має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи, що позивачем не доведено неправомірність дій чи бездіяльності посадових осіб Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час здійснення своїх обов'язків у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3, ВП НОМЕР_5 та ВП НОМЕР_4, не надано жодних належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, тощо, не надано відповідного обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди, то суд дійшов висновку що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.263,265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу державної влади, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 20 липня 2023 року.
Суддя