20.07.2023
Справа № 523/4160/23
Провадження № 2/497/514/23
20 липня 2023 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря - Деревенського І.Ю.,
без участі сторін,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач 06 березня 2023 року звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з зазначеною заявою про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.11.2015 року між ним та відповідачем у справі було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у подружжя є діти:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що з дружиною не бажає перебувати в зареєстрованому шлюбі, у подружжя відсутнє взаєморозуміння. Відповідач забрала дітей та виїхала в невідоме для нього місце, повідомила працівникам поліції, що перебуває в безпечному місці. На підставі викладеного позивач просить розірвати шлюб укладений між сторонами 07.11.2015 року, актовий запис №1922 (а.с.1-6).
Шлюбні відносини припинені, проживають окремо,? спільне господарство не ведуть, подальше спільне життя і збереження сім'ї, на думку позивача? не можливе, в зв'язку з чим просить позов задовольнити (а.с.1).
Зазначене стало приводом для звернення до суду.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси області від 10.04.2023 року справу надіслано за підсудністю за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 до Болградського районного суду Одеської області (а.с.19).
Фактично справа отримана судом поштовим листом 19.06.2023 року (а.с.22), та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена для розгляду судді Кодінцевій С.В. (а.с.37).
Ухвалою від 20.06.2023 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 20.07.2023 року о 09:00 годині (а.с.26), про що повідомлено сторін по справі (а.с.26).
Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз'яснено про необхідність подання в п'ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.
Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлялась відповідно до вимог чинного законодавства. Надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позовних вимог, строк для примирення просив не надавати (а.с.28).
Відповідач у судове засідання також не прибула, про час та місце проведення розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.26).
На електронну пошту суду надіслала заяву, в якій не заперечувала проти задоволення вимог позивача та просила розглянути справу без її присутності, не заперечувала проти розірвання шлюбу (а.с.27).
Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви позивачки, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з розірванням шлюбу.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 07.11.2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1922, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.3).
Від цього шлюбу у подружжя народилися діти:
-неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №666 (а.с.9);
-неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №11793 (а.с.10).
Позивач категорично миритися не бажає, наполягає на розірванні шлюбу, стверджуючи, що шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, наміру та бажання миритися з відповідачем не має (а.с.1, 28).
Відповідач позовні вимоги визнала цілком і беззаперечно (а.с.27).
Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Приписами ч.1 ст.110 Сімейного Кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу
Згідно зі ст.111 Сімейного кодексу України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Враховуючи однозначну позицію учасників справи, суд не вважає за можливе застосування будь-яких заходів щодо збереження шлюбу.
Положення ст. 24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява N 44647/98).
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судовим розглядом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені і відновлювати їх вони не мають наміру.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім'ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права та права їх дитини.
Враховуючи вищеназвані обставини, суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - існує формально, а тому підлягає розірванню.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.104 ч.2, 110, 112,113 СК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м. Одеса Одеської області, громадянином України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою с.Садове Арцизького (нині Болградського) району Одеської області, громадянкою України, зареєстрований 07.11.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1922.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Кодінцева