Справа № 495/7241/23
Номер провадження 1-кс/495/1481/2023
14 липня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянину України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
12.07.2023 року старший слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 12.07.2023, приблизно о 19 годині 30 хвилин, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи на п'ятому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 та використовуючи малозначний привід почав сваритися з гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час знаходився на сходовому майданчику біля своєї квартири АДРЕСА_3 вищезазначеного будинку разом з сином ОСОБА_8 , демонструючи свою неповагу до існуючих у суспільстві правил поведінки, діючи з особливою зухвалістю, умисно безпричинно, з мотивів явної неповаги до інших осіб, які мешкають у даному будинку, почав образливо висловлюватися відносно останнього та хапати за корпус тулуба ОСОБА_8 , а саме: почав нецензурною лайкою виражатися в їх сторону, тим самим проявив явну неповагу до суспільства, що виражалось в демонстративній зневазі ОСОБА_4 до встановлених у суспільстві правил поведінки.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на грубе порушення громадського порядку, діючи з особливою зухвалістю, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що у кишені його штанів знаходиться вогнепальна зброя, самостійно дістав пістолет "Zoraki 2914-T", який перероблений та призначений для відстрілу резиновими кулями та передбачаючи шкідливі наслідки своїх дій здійснив один постріл з близької відстані у напрямку ОСОБА_7 , спричинивши йому тілесне ушкодження у вигляді вогнепального сліпого поранення від правового стегна.
Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину
13.07.2023 року у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України.
Слідчий зазначив, що вина підозрюваного ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами огляду місця події від 12.07.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколом обшуку від 12.07.2023, в ході якого вилучено пістолет "Zoraki 2914-T" з магазином, спорядженим 8 (вісьмома) патронами, тощо.
В діях підозрюваного ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, відповідно до ч. 4 ст. 296 КК України карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.
Відповідно до вимог ст. 186 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 , є ризик того, що він: може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, адже будучи обізнаним в тому, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 7 років, може бажати уникнути кримінальної відповідальності та подальшого відбуття покарання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше більш тяжке кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
За твердженням слідчого, приймаючи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєні тяжкого злочину, у відповідності до ч.4 ст. 296 КК України вважаю, що обрання більш м'якої міри запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки враховуючи повторність вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваним інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий вважаю не є доцільною, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваною інших більш тяжких кримінальних правопорушень, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні що, може вплинути на покази, свідків, потерпілого в ході досудового розслідування, та може призвести до не повного, не об'єктивного, та не всебічного досудового розслідування.
Приймаючи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєні тяжкого кримінального правопорушення, а також те, що підозрюваний перебуває у середньому віці, має задовільний стан здоров'я, а також той факт, що жоден з більш м'яких заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам, у зв'язку з чим слідчий просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого у повному обсязі та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що обставни викладені в клопотанні слідчого визнає, але не може пояснити чому скоїв даний злочин. Просив обрати йому домашній арешт.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 пояснив, що з клопотанням не згоден, оскільки ризики зазначені в клопотанні є безпідставні, необгрунтованні, не доведені та відсутні. Пояснив, що його підзахисний все визнає, співпрацює зі слідством та готовий повністю відшкодувати збитки потерпілому. Крім цього зазначив, що його підзахисний платить аліменти на утримання дитини, проживає разом з батьком, допомогає йому. Зауважив, що підозрюваний та потерпілий мешкають за різними адресами. Просив обрати його підзахисному міру запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту.
Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено в ході судового розгляду, СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162240000805 від 12.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України.
13.07.2023 року у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України.
В діях підозрюваного ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події від 12.07.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколом обшуку від 12.07.2023, в ході якого вилучено пістолет "Zoraki 2914-T" з магазином, спорядженим 8 (вісьмома) патронами, тощо.
За твердженням слідчого, існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню та при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява N 42310/04) Справа від 21.04.2011 йдеться, що суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, обрання стосовно підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не передбачає необхідності щодо подання чітких доказів, про що сказано у рішенні Європейського суду з прав людини «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15 «3. Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою».
Про те саме йдеться й у рішенні ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р. Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та існування ризиків можливого ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування та суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 вважається тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити зазначенні у клопотанні дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню досудового розслідування та правосуддю у розумні строки, з урахуванням тяжкості покарання, обставин, які обґрунтовують неможливість запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, які на даний час існують, та з метою забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, а також враховуючи майновий і сімейний стан підозрюваного та розмір завданної ним матеріальної шкоди, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, передбаченних ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) діб з моменту затримання (12.07.2023 року), до 10.09.2023 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в розмірі 40-ка (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн.), що станом на 12.07.2023 року складає 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 14.07.2023 року о 14:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1