Справа № 420/17332/23
17 липня 2023 року м .Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. про скасування постанов,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. (далі - відповідач), в якому просить:
скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. від 28.06.2023 за ВП № 72082485 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. від 20.06.2023 за ВП № 72082485 про арешт коштів боржника.
За змістом частин 1, 2 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частинами першою-третьою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. від 28.06.2023 за ВП № 72082485 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. від 20.06.2023 за ВП № 72082485 про арешт коштів боржника.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Суддею встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. перебував виконавчий лист № 495/5173/13-ц, виданий 15.01.2020 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 107714,12 доларів США.
Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. винесено постанову про арешт коштів боржника від 20.06.2023 та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.06.2023.
Вказані постанови винесені на підставі та на виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/5173/13-ц.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 Цивільного процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Таким чином, враховуючи вимоги статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» цей спір підлягає розгляду судом, яким видано виконавчий лист 15.01.2020 № 495/5173/13-ц, тобто Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі № 814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності виконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов'язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.
Відтак, за загальним правилом сторона виконавчого провадження може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця або посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 808/8368/15.
За таких обставин спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі.
Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. про скасування постанов.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.С. Пекний