Справа № 420/9005/23
(додаткове)
18 липня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., при секретарі Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Дробінової І.В., представника відповдіача Половенко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 51034300017743 від 10.01.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну з урахуванням висновків суду;
- стягнути з Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147 гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38 000 гривень 00 копійок.
В позовній заяві конкретизований склад витрат: це підготовка позовної заяви 14000 грн., підготовка відповіді на відзив 12000 грн., участь у судових засіданнях (мінімальна кількість 3 судових засідання) - 12000 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, з відповідача, який прийняв неправомірне рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну № 51034300017743 від 10.01.2023 року, стягнуто судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 1073,60 грн.
Представником позивача в судове засідання 29.06.2023 на підтвердження викладених обставин щодо понесення витрат на правничу допомогу надані додаткові документи, з яких вбачається, що розмір судових витрат на правничу професійну допомогу становить 36800 грн., в тому числі: підготовка та подання адвокатських запитів до ГУ ДМС в Одеській області для збору доказів, підготовка та подання позовної заяви - 14000 грн., участь в судовому засіданні 30.05.2023 -4000 грн., підготовка відповіді на відзив ГУ ДМС в Одеській області -12000 грн., подання скарг на дії СБУ, до Національній поліції, органів прокуратури і Ради адвокатів з приводу несанкціонованого обшуку, дослідження приватного листування, підготовка клопотання про доручення доказів 2800 грн., участь в судовому засіданні 20.06.2023- 4000 грн.
Оскільки докази були надані суду та відповідачу тільки 29.06.2023, для надання представнику відповідача часу ознайомитись з поданими доказами про розмір витрат на правничу професійну допомогу та підготовки заперечень, суд відклав питання про відшкодування цих витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог в окремому судовому засіданні на 18.07.2023.
Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено що розмір витрат, яка сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
17.07.2023 до суду надійшли заперечення від представника відповідача, в яких просить відмовити представнику Сандули О.В. в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, посилається на завищення розміру витрат, врахувати, що справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, просить суд виходити з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, конкретних обставин справи.
17.07.2023 представник позивача подав до суду клопотання про уточнення розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, включивши до їх складу вартість участі в судовому засіданні 29.06.2023 - 4000 грн., усього просить стягнути з відповідача 40800 грн.
В судове засідання 18.07.2023 прибув представник позивача, підтримав клопотання про відшкодування витрат.
Представник відповідача просить відмовити в вимозі про відшкодування витрат на правничу допомогу. Звертає увагу суду, що відповідач фінансується з державного бюджету, витрати є завищеними, неспівмірними зі складністю справи, підготовка до якої не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, розмір витрат не відповідає критерію розумності та реальності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому ст. 134 КАС України. Так, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу було надано наступні докази:
копії договорів про надання правової допомоги № 01032023/1 від 01.03.2023, № 24022023/1 від 24.03.2023, укладених ОСОБА_1 з адвокатським бюро "Інга Дробінова та парнери",
копії рахунків № 22/03/2023 від 22.03.2023 на 14000 грн., № 01\06\2023 від 01.06.2023 на суму 16000 грн., № 23\06\2023 від 23.06.2023 на суму 6800 грн., № 05/07/23 від 05.07.2023 на суму 4000 грн.,
копії платіжних доручень від 23.03.2023 на суму 14000 грн., від 02.06.2023 на суму 16000 грн., від 27.06.2023 на суму 6800 грн., від 05.07.2023 на суму 4000 грн.
Позивач стверджує, що поніс такі витрати на професійну правничу допомогу :
- підготовка та подання адвокатських запитів до ГУ ДМС в Одеській області для збору доказів, підготовка та подання позовної заяви 14000 грн.,
- участь в судових засіданнях 30.05.2023, 20.06.2023, 29.06.2023 - 12000 грн. (за кожне засідання по 4000 грн.),
- підготовка відповіді на відзив ГУ ДМС в Одеській області -12000 грн.,
- подання скарг на дії СБУ до Національній поліції, органів прокуратури і Ради адвокатів з приводу несанкціонованого обшуку, дослідження приватного листування, підготовка клопотання про доручення доказів 2800 грн.,
Проаналізувавши зазначені документи у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, заслухавши доводи сторін, суд погоджується з тим, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Щодо вимог про стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу судом зазначається, що з врахуванням обставин, які існують в країні на даний час (воєнний стан), оплата послуг із складання позову та відповіді на відзив з розрахунку 14000 грн. та 12 000 грн., за участь в судових засіданнях - 4000 грн., на переконання суду, є завищеною.
Керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку про стягнення 5000 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час. Враховуючи предмет позову та зміст і характер наданих послуг, справа не містила великого обсягу письмових доказів, з огляду на незначну складність спору, суд приходить до висновку, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в суді першої інстанції є складання позовної заяви та подання її до суду становить - 2000 грн., складання та подання відповіді на відзив - 1000 грн., участь в розгляді справи в судових засіданнях 2000 грн.
Витрати на подання скарг на дії СБУ до Національній поліції, органів прокуратури і Ради адвокатів з приводу несанкціонованого обшуку, дослідження приватного листування, не пов'язані із розглядом справи, тому їх вартість не відшкодовується в межах даної справи.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 295, 297 КАС України, суд,
Заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (65014. м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ: 37811384) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення оголошено 18.07.2023.
Суддя В.В.Хом'якова