Справа № 734/1289/23 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.
Провадження № 33/4823/528/23
Категорія - - ч.5 ст.126 КУпАП
19 липня 2023 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2023 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за керування 07.11.2022 транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами відповідної категорії за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 666347 від 07.11.2022, за ч. 2 ст. 126 КУпАП, повторно 27 березня 2023 року о 13:40 год., на 97 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, керував автомобілем MAN LE 8.220, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Hoffman, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі. Посилається на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він здійснював навчальне керування під керівництвом відповідного спеціаліста, який має право здійснювати діяльність з навчальної їзди на дорозі. Вказує, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника щодо передачі справи для розгляду до Біляївського районного суду Одеської області, чим унеможливив особисту участь ОСОБА_1 у судовому засіданні, де він мав би можливість надати відповідні пояснення по справі. Зазначає, що він не був повідомлений належним чином про те, що розгляд справи перенесено на 26.04.2023 року.
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, оскільки він не був присутнім в судовому засіданні, а про рішення суду стало відомо лише 09.06.2023.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Як убачається зі змісту судового рішення, постанова щодо ОСОБА_1 була винесена 24 травня 2023 року. Строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду закінчився 03 червня 2023 року.
Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи в суді, про рішення суду дізнався лише 09.06.2023, а вже 16 червня 2023 року ним була подана апеляційна скарга, тому строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду підлягає поновленню.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Пунктом 2.1 А Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 5 ст.126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 463188 від 27.03.2023, ОСОБА_1 , 27 березня 2023 року о 13:40 год., на 97 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, керував вантажним транспортним засобом MAN LE 8.220, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Hoffman, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року - 07.11.2022 постановою серії БАД 666347, ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху (а.с.6).
Викладені у даному протоколі факти ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом та в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення особисто написав «керував без категорії».
Отже, протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Також, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується:
- реєстраційною карткою на транспортний засіб, відповідно до якої автомобіль MAN LE 8.220, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ТзОВ «Бізнес-Рейс» (а.с.3);
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 666347 від 07.11.2022, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП за керування 07.11.2022 о 12.50 год., в смт Захарівка, Одеської області, транспортним засобом без відповідних документів (а.с.8);
- довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Чернігівській області від 05.04.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 07.11.2022 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.(а.с.5);
- довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Чернігівській області від 28.03.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 27.10.20229 (а.с.4).
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудних камер поліцейських убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції; в ході перевірки документів було виявлено, що водій керував транспортним засобом, не маючи права керувати таким транспортним засобом. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що їде з м. Одеси, при цьому не повідомляв, що здійснював навчальне керування під керівництвом спеціаліста.
Всі докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Місцевий суд правильно відмовив у задоволенні клопотання захисника про передачу справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності до Біляївського районного суду Одеської області, оскільки справа підсудна Козелецькому районному суду Чернігівської області (за місцем вчинення адміністративного правопорушення).
Посилання апелянта на порушення його прав через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте ст.126 ч.5 КУпАП до цього переліку не входить.
Крім того, жодних доказів, які б підтверджували неможливість участі ОСОБА_1 у розгляді справи, суду першої інстанції не надано, у зв'язку з чим суд правильно вважав за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2023 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний