Справа № 214/3947/23
2/214/3380/23
Іменем України
18 липня 2023 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/3947/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 05 червня 2023 року, в якій просила суд: розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 лютого 2003 року Центрально-Міським у м. Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №53.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 15 лютого 2003 року сторони уклали шлюб, від якого мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбно-сімейні стосунки між подружжям зіпсувались останній час та остаточно припинені із січня 2023 року. Наразі вони проживають окремого, єдиного бюджету не мають, спільного господарства не ведуть. Малолітній син залишився проживати з матір'ю ОСОБА_1 , спір щодо визначення місця проживання дитини відсутній. На переконання позивача, шлюб розпався остаточно та носить формальний характер, а його збереження на майбутнє суперечитиме її інтересам, адже примушування до шлюбних відносин є неприпустимим.
Ухвалою суду від 06 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.21).
Правом на участь в судовому засіданні сторони не скористались, подавши заяви, кожен окремо, про розгляд справи за їх відсутності. Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, відповідач ОСОБА_2 - позовні вимоги визнав, не заперечував проти розірвання шлюбу.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, що не суперечить закону та не порушує права і свободи інших осіб, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Процесуальні дії судом не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15 лютого 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально-Міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №53 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 15 лютого 2003 року, а.с.11).
Від шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що слідує зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13 червня 2014 року (а.с.18). Як вказувала позивач, що не оспорював відповідач, наразі син проживає з матір'ю ОСОБА_1 , спір про визначення місця проживання дитини між сторонами відсутній.
Судовим розглядом встановлено, що шлюбні стосунки між подружжям припинено. Сторони проживають окремо, єдиного бюджету не мають, спільного господарства не ведуть та не підтримують відносин, притаманних подружжю, заперечують проти надання строку на примирення.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, зумовлює його добровільний характер.
Частина 1 статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду згідно ст.110 СК України.
Як передбачено ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного із них, інтересам їх дітей.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі № 605/434/18, яку кореспондує п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму і не надавати строку на примирення.
Суд не застосовує положення ст.111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу та категорично заперечує проти надання строку на примирення, відповідач - не заперечує проти його розірвання, визнавши позовні вимоги.
Відповідно до ч.2 ст.114, ч.3 ст.115 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про його розірвання. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження по справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Аналізуючи викладене, виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, а також того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, з урахуванням обопільної згоди сторін на розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 15 лютого 2003 року (а.с.11) слідує, що під час державної реєстрації шлюбу позивач змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », яке після розірвання шлюбу суд вважає за можливе залишити без змін з огляду на відсутність заяви позивача про відновлення дошлюбного прізвища.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно зі ст.142 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача у зв'язку з визнанням відповідачем позову, а тому вважає за необхідне повернути позивачеві 50% судового збору, сплаченого при поданні позову (квитанція №0.0.3024543043.1 від 31 травня 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а.с.4) за рахунок коштів з Державного бюджету України, що становить 536 грн. 80 коп., а інші 50% судового збору (536 грн. 80 коп. відповідно) - стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 142, 206, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ), зареєстрований 15 лютого 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально-Міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №53- розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін - « ОСОБА_5 ».
Повернути ОСОБА_1 за рахунок коштів з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при зверненні до суду згідно з квитанцією №0.0.3024543043.1 від 31 травня 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що складає 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування 50% судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.
Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб відповідно до ч.2 ст.115 СК України.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено та підписано без проголошення 18 липня 2023 року.
Суддя А.В. Ткаченко