Справа № 204/7918/23
Провадження № 2/204/2408/23
іменем України
18 липня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середньоденного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -
Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій просив стягнути з останнього на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 172426 грн та сплачений судовий збір. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та 23 лютого 2021 року позивача було звільнено згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2021 року було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати (в тому числі компенсацію за невикористану відпустку) в сумі 172426,36 грн (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів). Фактичний розрахунок було проведено в процесі примусового виконання рішення суду лише 16 травня 2023 року. З урахуванням суми заборгованості та тривалості невиплати заробітної плати вважає, що справедливим буде стягнення суми, яка буде еквівалентна розміру заборгованості по заробітній платі 172426 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16 червня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача Руденко А.А. зазначив, що в день звільнення 23 лютого 2021 року позивач не працював, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні позивач до відповідача не звертався, а тому, враховуючи положення ч.1 ст.116 КЗпП України, виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред'явлення ним вимоги про розрахунок. Проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався. Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
Позивач у період з 16 жовтня 2019 року по 23 лютого 2021 року працював у ТОВ «Краснолиманське». Звільнений 23 лютого 2021 року згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.19-22).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 06 грудня 2021 року, у цивільній справі №235/6527/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати (нарахованої, але не виплаченої при звільненні) задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати (в тому числі компенсацію за невикористану відпустку) за листопад - грудень 2019 року, січень - грудень 2020 року, січень - лютий 2021 року в сумі 172426 (сто сімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість) гривень 36 копійок (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів), допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах місячного платежу за листопад 2019 року в сумі 2980 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) гривень 03 копійки (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів) (а.с.25-27).
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 12 червня 2023 року №156, позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві з 16 жовтня 2019 року по 23 лютого 2021 року гірником очисного забою дільниці з видобутку вугілля №10-1 та його середньоденний заробіток на дату звільнення складає 1140,45 грн. На дату складання довідки заборгованість по ОСОБА_1 у сумі 172426,36 грн згідно рішення суду №235/6527/21 від 05 листопада 2021 року повністю погашена (стягнута приватним виконавцем Варавою Р.С. 15 травня 2023 року) (а.с.36).
Вирішуючи позовні вимоги судом враховується наступне.
Згідно статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені на момент звільнення, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Законом України від 01 липня 2022 року N 2352-IX, що набрав чинності 19 липня 2022 року, стаття 117 КЗпП викладена в іншій редакції.
За правилами статті 117 КЗпП України (в редакції Закону N 2352-IX від 01 липня 2022 року) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, за період з 24 лютого 2021 року до набрання Законом України від 01 липня 2022 року N 2352-IX чинності 19 липня 2022 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України в редакції Закону України № 3248-IV від 20 грудня 2005 року, а з 19 липня 2022 року - в редакції Закону України від 01 липня 2022 року N 2352-IX.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, передбачено, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до довідки відповідача, становить 1140,45 грн (а.с.36).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 24 лютого 2021 року і по 19 січня 2023 року.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 24 лютого 2021 року по 19 січня 2023 року складає: 485 днів х 1140,45 грн = 553118,25 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах пред'явлених позовних вимог у сумі 172426 грн, що також відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц.
Вирішуючи позовні вимоги судом також враховується та обставина, що відповідач був обізнаний про наявність заборгованості із заробітної плати перед позивачем та про наявність судового рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2021 року.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Викладені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача про те, що в день звільнення позивач не працював та з вимогою про проведення розрахунку при звільненні позивач до відповідача не звертався судом до уваги не приймаються, оскільки частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що підприємство письмово повідомляло позивача про нараховані суми, належні йому при звільненні.
Крім того, судом враховується, що 23 лютого 2021 року позивач особисто з'явився до відповідача та написав заяву про звільнення, що підтверджується наданою відповідачем заявою, яка підписана позивачем 23 лютого 2021 року (а.с.41).
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1379,41 грн (а.с.11).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середньоденного заробітку за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 172426 (сто сімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість) гривень 00 копійок, який визначений без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1379 (одна тисяча триста сімдесят дев'ять) гривень 41 (сорок одна) копійка.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Прорізна, буд.12А, ідентифікаційний код 32281519.
Головуючий: