Справа № 459/874/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/334/23 Доповідач: ОСОБА_2
10 липня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23 лютого 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Річки Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого 08.02.2011 року Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років. Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу фактичного затримання - з 28.12.2019. Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу. Вирішено питання речових доказів та арештованого майна.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 26 грудня 2019 року на протязі дня, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході виниклого конфлікту на грунті неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєму батьку ОСОБА_10 , застосувавши кухонний ніж, наніс по тілу останнього множинні удари ножем, внаслідок чого спричинив множинні рани на тілі: на бічній поверхні живота справа, якій відповідає раневий канал, який проходить через м'язи бічної стінки живота, праву нирку та сліпо закінчується в м'язах поперекової ділянки спини; двох на правому плечі, які з'єднуються між собою раневим каналом; на правому плечі, якій відповідає раневий канал, що сліпо закінчується в м'язах плеча; поверхневої на тильній поверхні кисті; поверхневої на тильній поверхні правої кисті біля основи п'ятого пальця; на основній фаланзі першого пальця лівої кисті; на першому пальці лівої кисті; на основній фаланзі третього пальця лівої кисті; двох на ребрі правої кисті; на межі кисті і передпліччя зліва; двох на правій вушній мушлі, які з'єднуються між собою раневим каналом; двох на правій щоці; на підборідді справа; на передній бічній поверхні шиї справа; на задній поверхні шиї по серединній лінії; на межі тім'яної та потиличної ділянок голови; в потиличній ділянці голови; на бічній стінці живота справа; двох на лівій сідниці; на правій сідниці; на лівому стегні; на правому стегні; двох на чолі зліва; в потиличній ділянці голови справа, і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент утворення та привели до зовнішньої кровотечі та кровотечі в позаочеревний простір справа, в ниркову миску правої нирки, сечовід та сечовий міхур, що спричинило гостру крововтрату та настання подальшої смерті ОСОБА_11 . Також тілесні ушкодження у вигляді саден: п'ятьох на спині, на чолі справа, двох на правій гомілці, на лівій щоці; крововиливів: в навколо орбітальній ділянці зліва з переходом на виличну ділянку, на лівому передпліччі, на тильній поверхні кисті з переходом на основи пальців, на тильній поверхні правої кисті з переходом на нижню та середню третину передпліччя на тильну поверхню основних фаланг 2,3,4,5 - го пальців, на грудях справа, на лівій гомілці, на тильній поверхні правої стопи, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Не погоджуючись із оскарженим вироком суду, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржений вирок скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що в основу вироку суд першої інстанції поклав покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 які не були дослідженні судом безпосередньо, а суд прослухав звуко- та аудіозаписи їх показів даних Шевченківському районному суду м. Львова, які вони давали суду 18.05.2020 року та 16.06.2020 року.
Очевидців даної події не має, свідок ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали, що квартира за день- два до події була закрита, а коли донька прийшла повторно була відкрита і тоді вона виявила батька мертвим, а біля нього брата. Фактично вони є єдиними свідками, котрі можуть хоч щось повідомити про дану подію, а тому їх безпосередній допит в суді є обов'язковим у даній кримінальній справі.
Таке дослідження доказів (прослуховування звукозапису допиту свідків судом) суперечить принципу безпосередності дослідження доказів, так як суд першої інстанції не має права приймати до уваги докази , які він не досліджував безпосередньо.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження обґрунтовує винуватість ОСОБА_7 на основі доказу протоколу огляду місця події від 28.12.2019 року. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що згоду на проникнення в житло, а саме квартиру по АДРЕСА_1 надала свідок по справі ОСОБА_12 , яка являлась донько ОСОБА_11 . Згідно довідки із відділу реєстрації Червоноградської міської ради від 28.12.2019 року № 197І5, вбачається, що в квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 . Таким чином, ОСОБА_12 не є володільцем квартири, а тому не могла надавати згоду на проникнення в чуже житло. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б стали підставою для проведення 28 грудня 2019 року огляду місця події в квартирі. Отже, проведений органами досудового розслідування 28 грудня 2019 року огляд місця події фактично є обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді.
Таким чином, вказана слідча дія відбулася з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а протокол огляду місця події від 28 грудня 2019 року квартири, в якому проживав ОСОБА_7 та ОСОБА_16 підлягає визнанню недопустимим доказом.
А відповідно усі докази здобуті шляхом огляду місця події 28.12.2019 року вважаються недопустимими доказами згідно правила «Плодів отруєного дерева», що також вказано у рішенні ЄСПЛ «Гефген проти Німеччини» .
Не погоджуючись із оскарженим вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу , у якій просить оскаржений вирок скасувати та постановити новий, яким виправдати його і закрити кримінальне провадження щодо нього.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог обвинувачений зазначає, що немає жодного належного та допустимого доказу, що саме він вбив свого батька - ОСОБА_10 . Також звертає увагу апеляційного суду, що стороні захисту було безпідставно відмовлено у клопотанні про безпосередній допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а лише прослухано аудіозаписи їх показів, даних Шевченківському районному суду м. Львова18.05.2020 року та 16.06.2020 року.
Заслухавши доповідь головуючого, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 а також потерпілу ОСОБА_9 на підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти апеляційних вимог, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 дотримано.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим кодексом. Обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.
Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до положень ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (відповідно до постанови ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Апеляційним судом встановлено, що в процесі слухання справи судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 скористався своїм правом та відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України.
Потерпіла ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які не були очевидцями події, але підтвердили, що у ОСОБА_10 , який був виявлений мертвим в своїй квартирі 27.12.2019 його донькою ОСОБА_12 , було багато ран по тілу. Окрім того, в квартирі перебував обвинувачений ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, повідомив, що він не причетний до вбивства батька, однак у квартирі усі сліди крові були затерті. Також потерпіла пояснила, що вона, як співвласник квартири, дала дозвіл доньці ОСОБА_12 , щоб слідчі провели огляд місця події. В подальшому обвинувачений ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції.
Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 безпосередньо не були допитані судом першої інстанції, однак, це не може вплинути на законність на обґрунтованість висновків суду першої інстанції у даній справі, оскільки, зазначені вище свідки не були безпосередніми очевидцями події вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_7 , а лише були свідками подій, які розгортались у квартирі після скоєння останнім такого злочину, їх показання були детально досліджені судом першої інстанції.
Щодо твердження сторони захисту про недопустимість такого доказу, як протокол огляду місця події від 28.12.2019 року, оскільки такий огляд проводився без дозволу володільця квартири, то дані доводи теж не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Так, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру (Т. АДРЕСА_2 ), що розташована у АДРЕСА_1 , співвласником такої є свідок ОСОБА_12 ( ОСОБА_17 ), відтак остання правомірно, як співвласник житла (володілець майна на праві спільної сумісної власності), де було скоєне кримінальне правопорушення, добровільно надала згоду працівникам поліції на огляд такого житла (Т. № 1 , а.с. 110), окрім того ОСОБА_9 дала вказівку донці ОСОБА_12 допустити слідчих.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протоколу огляду місця події від 28.12.2019 року недопустимим доказом та у зв'язку з цим немає підстав до застосування правила «Плодів отруєного дерева» (рішення ЄСПЛ «Гефген проти Німеччини»).
Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується із висновку суду першої інстанції про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, відповідно до висновку експерта № 196/2019 від 29.01.2020 на тілі у потерпілого ОСОБА_10 виявлені множинні тілесні ушкодження у вигляді ран. Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок множинних, більше 30, ран на тілі, одній з яких відповідає раневий канал, що проходить через м'язи бічної черевної стінки, нирку та сліпо закінчується в м'язах поперекової ділянки спини, які привели до зовнішньої кровотечі та кровотечі в позаочеревний простір справа, в ниркову миску правої нирки, сечовід та сечовий міхур і привели до гострої крововтрати.
В судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_18 пояснив, що смерть ОСОБА_10 настала внаслідок множинних ран на тілі, одній з яких відповідає раневий канал, що проходить через м'язи бічної черевної стінки, нирку та сліпо закінчується в м'язах поперекової ділянки спини, які привели до зовнішньої кровотечі та кровотечі в позаочеревний простір справа, в ниркову миску правої нирки, сечовід та сечовий міхур і привели до гострої крововтрати. Також інші тілесні ушкодження сприяли гострій кровотечі. Потерпілий міг ще певний час рухатись. Смерть могла наступити через кілька годин після завдання ударів, 27.12.2019.
Відсутність умислу в обвинуваченого на вбивство свого батька також підтверджується характером та локалізацією поранень, більшість з яких нанесені не в життєво важливі органи, наносились по різних частинах тіла, хаотично, без чіткої спрямованості на спричинення смерті. Обвинувачений припинив побиття потерпілого, та залишив його ще живим. Між припиненням протиправних дій обвинуваченим та настанням смерті потерпілого пройшов певний проміжок часу, тобто смерть не була раптовою, про що зазначив в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 .
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, провівши повно та об'єктивно судовий розгляд, не лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Окрім того вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України доводиться наступними належними та допустими доказами, які були предметом детального дослідження суду першої інстанції, а зокрема даними, що містяться у:
-заяві ОСОБА_12 , де вказано, що вона, як рідна донька померлого ОСОБА_10 , який проживав та був володільцем квартири АДРЕСА_3 , надає дозвіл слідчому на проведення огляду місця події ( а.с. 110 т. 1);
-протоколі огляду місця події від 28.12.2019 з участю понятих, встановлено, що місцем події є квартира АДРЕСА_3 де виявлено труп чоловічої статті, а саме потерпілого ОСОБА_10 з ознаками тілесних ушкоджень та фото таблицею до нього, компакт-диском до нього та схемою до нього ( а.с. 111-133 т. 1);
-протоколі огляду трупа від 28.12.2019 ( а.с. 139 т. 1);
-лікарському свідоцтві про смерть № 230/2019 від 28 грудня 2019 року, де вказано, що смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступила від гострої крововтрати, відкритої рани черевної стінки з ушкодженням правої нирки, з використанням гострого предмету ( а.с. 142 т. 1);
-висновку експерта № 196/2019 від 29.01.2020 року, згідно якого встановлено, що смерть ОСОБА_10 настала внаслідок множинних ран на тілі, одній з яких відповідає раневий канал, що проходить через м'язи бічної черевної стінки, нирку та сліпо закінчується в м'язах поперекової ділянки спини, які привели до зовнішньої кровотечі та кровотечі в позаочеревний простір справа, в ниркову миску правої нирки, сечовід та сечовий міхур і привели до гострої крововтрати. ( а.с. 143-147 т. 1);
-висновку експерта № 153/2020 від 22.01.2020 ( а.с. 148 т. 1).
- висновку експерта № 21/2020-ім від 11.01.2020 ( а.с. 150-152 т. 1);
-висновку експерта № 72/2020-т від 11.01.2020 встановлено, що у крові з трупа ОСОБА_10 ,1960 року народження не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового та алілового спиртів ( а.с. 149 т. 1);
- висновку експерта № 4/2020-мк від 27.01.2020 року ( а.с. 153-155 т. 1);
-матеріала перевірки ЄО № 8118, 8123, 8125 від 24.09.2019 ( а.с. 156-174 т. 1);
-висновку експерта № 24/2020ц від 24.01.2020 року, згідно якого - 1) згідно висновку експерта № 21/20ім., від 08.01.2020 року( а.с. 175-178 т. 1);
- висновку експерта № 25/2020ц від 05.02.2020 ( а.с. 180-182 т. 1)
-висновку експерта № 71/2020ц від 30.01.2020 ( а.с. 183-185 т. 1);
-висновку експерта № 63/2020ім від 31.01.2020 ( а.с. 188-193 т. 1);
-висновку експерта № 69/2020ім від 31.01.2020 ( а.с. 197-203 т. 1);
-висновку експерта № 22/2020ц від 28.01.2020 ( а.с. 202-210 т. 1);
-висновку експерта № 70/2020ім від 30.01.2020 ( а.с. 213-215 т. 1);
-висновку експерта № 68/2020ім від 29.01.2020 ( а.с. 219-224 т. 1);
-висновку експерта № 23/2020ц від 31.01.2020 ( а.с. 228-232 т. 1);
-висновку експерта № 67/2020ім від 29.01.2020 ( а.с. 235а-241т. 1);
-висновку експерта № 9/2020мк від 05.03.2020 ( а.с. 244-253 т. 1);
-висновку експерта № 108/2020ім від 28.01.2020 ( а.с. 260-261 т. 1);
-висновку судово-психіатричного експерта № 29 від 11.03.2020, де встановлено, що на даний час, ОСОБА_7 психічною хворобою не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання психоактивних речовин (алкоголь та наркотики), синдром залежності, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. 3а своїм психічним станом на даний час, ОСОБА_7 може правильно сприймати обставини кримінального провадження та давати по них відповідні покази ( а.с. 264-266 т. 1);
-висновку про результат медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 28.12.2019 встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 при огляді 28.12.2019 о 11.45 год перебував у стані алкогольного сп'яніння ( а.с. 136 т. 1);
-протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.12.2019 (а.с. 13 т. 2);
Щодо призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України, то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції вірно врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є інвалідом 2-ої групи, знаходиться на «Д» обліку в кабінеті «Довіра» з діагнозом В20.1, перебуває на обліку у лікаря нарколога, конкретні обставини справи, відношення обвинуваченого до вчиненого, також те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, те, що обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, не встановлено, а обставинами, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах. Відтак, дійшов вірного висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 8 років.
На переконанняапеляційного суду дане покарання відповідає положенням ст.ст. 50, 65 КК України та сприятиме виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_7 .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно та повно оцінив і перевірив усі зібрані по справі докази. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, або призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як про це просила сторона захисту, колегією суддів не встановлено.
Відтак вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4