Дата документу 12.07.2023 Справа № 317/1161/22
Єдиний унікальний №317/1161/22 Головуючий у 1 інстанції Нікітін В.В.
Провадження № 22-ц/807/1257/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
12 липня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування позову зазначено, що вона та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю та вели спільне господарство з червня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , шлюб між ними зареєстровано не було.
14.03.2022 ОСОБА_3 був призваний на військову службу по мобілізації до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув.
ОСОБА_1 вручено сповіщення сім'ї №13/2022 про загибель ОСОБА_3 та зазначено, що вказане сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг у встановленому законом порядку.
У військовому комісаріаті ОСОБА_1 було видано перелік документів, які необхідно надати для отримання виплат, одним із документів для дружини загиблого зазначено надання свідоцтва про шлюб.
Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вона вимушена була звернутися до суду з цим позовом.
Просила суд встановити, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.11.2017 до дня його смерті.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року позов задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 25 листопада 2017 року до дня його смерті.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496,20 грн. судового збору.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 496,20 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2023 року відкрито провадження по даній справі та ухвалою колегії суддів від 13 червня 2023 року справу призначено до розгляду на 10-10 год. 12 липня 2023 року.
Згідно ч.ч.2,4 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
29 червня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що станом на 12.07.2023 року представник Міністерства оборони України перебуватиме у відпустці за сімейними обставинами, у зв'язку з чим унеможливлюється участь у вказаному судовому засіданні. На підтвердження зазначеного надав відпускний квиток.
Розглянувши дану заяву апеляційний суд дійшов до висновку про її необґрунтованість та безпідставність, спрямовану на безпідставне затягування і перешкоджання розгляду справи, виходячи з наступного.
Крім того, Міністерство оборони України є юридичною особою та мало можливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника особисто або в режимі відео конференції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, неявка яких до суду визнана судом неповажною.
При цьому колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі "Калашников проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що сукупністю доказів, досліджених в даній справі доведено те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, мали спільний побут та взаємні права та обов'язки, саме ОСОБА_1 сприймалась ОСОБА_3 як найближча йому людина та дружина.
Колегія суддів погоджується яз вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, що відповідно до довідки, наданої командиром військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 14.03.2022 призваний на військову службу в Збройних Силах України.
Факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджено Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого 11.04.2022 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 696, що підтверджено також Лікарським свідоцтвом про смерть № 2073 від 11.04.2022, згідно якого ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в зоні проведення бойових дій.
07.04.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 майором ОСОБА_12 підписано сповіщення сім'ї № 13/2022, адресоване саме ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про загибель чоловіка старшого водія 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_3 .
До матеріалів справи додано фотографії ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 (сином позивача) в різний час та з ОСОБА_1 на підтвердження факту проживання однією сім'єю.
Як вбачається з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного)хворого ОСОБА_3 , зазначено місце його проживання: АДРЕСА_1 . В декларації з сімейним лікарем ОСОБА_3 як довірену особу, яку необхідно інформувати в разі настання з ним екстреного випадку, зазначив саме ОСОБА_1 .
Як вбачається зі Свідоцтва про народження, виданого 14.08.1991 Новопетровською сільською радою Константинівського району Амурської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Факт смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 підтверджено Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданого 11.03.2008 Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області, актовий запис № 05.
Факт смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 підтверджено Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 , виданого 21.02.2005 Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області, актовий запис № 05.
Свідки, допитані в судовому засіданні, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили суду той факт, що дійсно ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з кінця 2017 року до дня його смерті, за адресою: АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, мали спільний побут та спільні гроші.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З огляду на те, що Враховуючи те, що сукупністю доказів, досліджених в даній справі однозначно доведено те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, мали спільний побут та взаємні права та обов'язки, саме ОСОБА_1 сприймалась ОСОБА_3 як найближча йому людина та дружина, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність факту їх спільного проживання сім'єю без реєстрації шлюбу.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 липня 2023 року.
Головуючий
Судді: