08.06.2023 Справа № 756/6211/23
Справа № 756/6211/23
1-кп/756/1243/23
08.06.2023 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105050000344 від 23.03.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що має середньо-спеціальну освіту, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, такого, що не відноситься до переліку осіб щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, інвалідності немає, раніше судимого:
- вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 08.12.2006 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст.75 КК України;
- вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 13.08.2007 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 08.12.2006 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років (справа №1-694/2007);
- вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 10.04.2014 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
- вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 07.10.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 10.04.2014 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці (справа №760/13556/15-к). 26.04.2019 звільненого по відбуттю покарання;
- вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 24.04.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки (справа №375/208/23) (далі - вирок від 24.04.2023),
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
22.03.2023 приблизно о 15:40 ОСОБА_4 перебував біля під'їзду № 6 будинку №37в на просп. Оболонському в місті Києві, де на землі під лавкою побачив блістер із двома таблетками білого кольору «МЕТАФІН», в цей час у ОСОБА_4 , котрий неодноразово вживав наркотичні засоби та відразу усвідомив, що в указаних таблетках міститься наркотичний засіб, виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Надалі, реалізуючи вказаний кримінально-протиправний умисел, у вказаний день, час та місці ОСОБА_4 підняв із землі блістер з двома таблетками білого кольору та поклав у ліву кишеню спортивних штанів, у які був одягнений того дня, тим самим незаконно придбав та почав зберігати при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) без мети збуту та направився до свого місця проживання.
Того ж дня, тобто 22.03.2023, приблизно о 15.50 ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 37в, біля 6-го під'їзду вказаного будинку був зупинений працівниками поліції. На запитання останніх щодо наявності в нього заборонених в обігу засобів чи речовин ОСОБА_4 повідомив, що незаконно зберігає при собі наркотичний засіб - метадон.
На місце події було викликано СОГ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, після приїзду яких у ході огляду місця події ОСОБА_4 самостійно добровільно надав працівникам поліції для вилучення з лівої кишені спортивних штанів, у які був одягнений, блістер із двома таблетками білого кольору з вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), який останній незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ від 13.04.2023 №СЕ-19/111-23/15738-НЗПРАП надані на дослідження таблетки білого кольору містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), загальною масою 0,044 г.
Відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» Таблиця IІ Список № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, метадон є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Обвинувальний акт містить клопотання прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні, де зазначено, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, тому прокурор просить суд розглянути кримінальне провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
До обвинувального акта долучено письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_4 , яка складена за участі захисника ОСОБА_5 , де обвинувачений зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку визнає повністю, згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку, а також те, що йому роз'яснено, що за наслідками згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Обвинувачений надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні добровільно, що засвідчено підписами сторони захисту.
Відповідно до положень частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 цього Кодексу в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, що підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження, які сумніву у своїй об'єктивності не викликають та не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку є повністю доведеною за результатами спрощеного провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як «незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту».
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 цього Кодексу є кримінальним проступком, який відноситься до кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров'я населення.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття відповідно до ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 цього Кодексу суд не встановив.
Зважив суд і на дані про особу винного, котрий має середню освіту, неодружений, має постійне місце реєстрації та місце проживання, за місцем проживання характеризується формально посередньо, раніше судимий, за даними наявної документації на спеціальних обліках у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність.
Враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність таких, що його обтяжує, відсутність підтверджених джерел доходу, а також те, що останній офіційно непрацевлаштований, раніше неодноразово судимий, реально відбував покарання у виді позбавлення волі, після звільнення з місць позбавлення волі знову вчиняв умисні кримінальні правопорушення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді арешту в межах, установлених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, яке слід відбувати реально, оскільки вживання психоактивних речовин тягне за собою значні негативні ризики для громадського здоров'я, суспільного добробуту, економіки та національної безпеки держави, і не вбачає обґрунтованих підстав для призначення йому більш м'якого виду покарання, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки, на переконання суду, саме такий вид покарання буде справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом із тим, вироком від 24.04.2023 ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, зокрема, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Статтею 70 КК України визначено підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Відповідно до ч. 1 цієї статті суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань в межах, визначених частиною 2 цієї статті. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому до ухвалення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу (частина 4).
Водночас, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окреме кримінальне правопорушення. Суд не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку, в цьому випадку діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суд України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в тому разі, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За цих умов кожний вирок виконується самостійно.
Тобто, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за кримінальні правопорушення, вчинені до постановлення попереднього вироку.
Вказане тлумачення закону про кримінальну відповідальність є усталеною практикою, оскільки суд, який призначає такій особі покарання за інше кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення вироку в першій справі, не може ревізувати міру покарання, призначену особі попереднім вироком.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, 22.03.2023, тобто до ухвалення попереднього вироку від 24.04.2023, яким ОСОБА_4 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, який 25.05.2023 набрав законної сили.
Отже, враховуючи те, що попередній вирок від 24.04.2023 залишився незмінним і ухвалене судом рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком зберігає свою законну силу, а за цим вироком суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді арешту, яке він має відбувати реально, то положення ч. 4 ст. 70 цього Кодексу не застосовуються і в такому кожний із вироків слід виконувати самостійно.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України.
Керуючись статтями 100, 124, 369-371, 373, 374, 376, 381-382, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.
Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 24.04.2023 стосовно ОСОБА_3 , яким останнього визнано винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі статей 75, 76 КК України, - виконувати самостійно (справа №375/208/23).
Початок строку відбування ОСОБА_6 покарання у виді арешту в цій справі рахувати з моменту фактичного затримання, доставлення та поміщення до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» чи іншої установи виконання покарань після набрання вироком законної сили.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), загальною масою 0,044 г, який передано на відповідальне зберігання до камери схову Оболонського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №001774), - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта 1 912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн 00 коп (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) діб з моменту його отримання з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, зокрема, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження, в порядку передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1