19.06.2023 Справа № 756/5953/23
Справа № 756/5953/23
3/756/3494/23
19.06.2023 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ),
за ч. 2 ст. 126 КУпАП,
04.05.2023 о 12:10 водій ОСОБА_1 , не маючи права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом марки YAMAHA J06SA (д.н.з. НОМЕР_1 ) на вул. Героїв полку Азов, 7а, у м. Києві, чим порушив вимоги пункту 2.1.а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце повідомлений належним чином.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
З огляду викладене, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №149697, а також відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейського №472857 №473813, долученими до матеріалів справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною винуватість та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, як «керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом».
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Водночас з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що на момент вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг вісімнадцятирічного віку та є неповнолітнім.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 241 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Системний аналіз вказаних норм КУпАП дає підстави вважати, що необхідність виокремлення спеціальних норм про адміністративну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості та гуманізму, що базуються на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні, у зв'язку з їх фізичною і розумовою незрілістю, потребуються спеціальної охорони і захисту, зокрема належного правового захисту. Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання.
Враховуючи викладене, вік неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також дискреційні повноваження суду, що виходять із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин ситуації, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного заходу впливу, вирішуючи справу відповідно до оцінки усіх обставин справи й особи порушника, оцінивши наслідки правопорушення і переконавшись, що неповнолітній зробив для себе відповідні належні висновки, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до нього захід впливу у виді попередження, що буде достатнім для виховання особи, запобігання вчинення нею нових правопорушень.
Відповідно до статей 401 та 283 КУпАП, оскільки адміністративне стягнення не накладається, суд не вирішує питання про стягнення судового збору.
Керуючись статтями 7, 13, 23, 241, 401, 126, 221, 276-280, 283-287, 289 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього захід впливу у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.В. Касьян