Справа № 367/4856/23
Провадження №2-н/367/564/2023
Іменем України
06 липня 2023 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостачання» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з ОСОБА_1 ,-
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості заборгованості за надані послуги з централізованого опалення.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).
Крім того, наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощена, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма: на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; не може бути пред'явлено зустрічний позов; урізана модель стадійності цивільного процесу: немає попереднього судового засідання, судового розгляду справи по суті; сторони не повідомляються про видачу судового наказу; судовий наказ видається за відсутності сторін та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
За приписами п. 4 ч. 2 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Цивільним кодексом визначено вимоги до письмової форми правочину, а відтак інші нормативно-правові акти, не можуть суперечити вимогам Цивільного кодексу.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства імперативно визначено, що судовий наказ може бути видано, зокрема якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилася внаслідок невиконання договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі, копію якого заявник зобов'язаний надати одночасно із заявою про видачу судового наказу.
Заявник просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за надання послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостачання» за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .
Втім, заявник не додає будь-яких документів, які б підтверджували право користування або власності боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, відповідно до наданих відомостей адреса квартири, що на праві власності належить боржнику не співпадає з адресою, за якою виникла заборгованість, яку стягувач просить стягнути з вказаного боржника.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 163 ЦПК України в заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З наданої суду заяви вбачається, що вона не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України, оскільки заявником в її обґрунтування не була надана інформація яка ідентифікує боржника, а саме: повної дати народження боржника та реєстраційного номеру облікової картки платника податків - фізичної особи.
Відповідно до п.2.2 розділу II Порядку обліку платників податків і зборів (затвердженого Наказом МФУ від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 29.12.2011 №1562/20300) податковими номерами є, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Для однозначної ідентифікації фізичної особи - платника податків у разі відсутності реєстраційного номеру облікової картки платника податків необхідно надати: прізвище, ім'я та по батькові, повну дату народження, місце народження (країна, область, район, населений пункт) та місце проживання.
В заяві про видачу судового наказу, не вказана дата народження боржника ОСОБА_1 . Копія паспорту в матеріалах справи відсутня.
За нормами п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Оскільки, даних щодо оформлення за боржником ОСОБА_1 права власності на будинок або його проживання за адресою, за якою виникла заборгованість, суду не надано, тобто із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, а також у заяві про видачу судового наказу відсутня дата народження боржника, тому суд вважає за необхідне у видачі судового наказу відмовити.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України, передбачено, що за результати розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами визначеними у частині першій цієї статті, в наказаному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до положень ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 160-167, 259-261, 353 ЦПК України, суддя, -
У видачі судового наказу за вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостачання» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з ОСОБА_1 - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Я.В. Шестопалова