14 липня 2023 р. Справа № 480/5514/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якій просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області №184250009662 від 25.05.2023 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 17.05.2023 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Свої вимоги мотивувала тим, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області рішенням від 25.05.2023 протиправно відмовило у призначенні пенсії у відповідності до п. "б" ч.1 статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VII, оскільки вона має достатньо пільгового стажу та загального страхового стажу для призначення спірної пенсії, а також досягла необхідного пенсійного віку.
Ухвалою суду від 12.06.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також, цією ухвалою у відповідачів витребовувалися додаткові докази у справі, а у позивача - письмове пояснення щодо обґрунтування позовних вимог про призначення пенсії за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №2), на який позивач надала суду пояснення (а.с.22), в якому вказала, що звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії саме за Списком №1, втім, її юридична необізнаність та халатне відношення працівників Пенсійного фонду не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 (враховуючи пільговий стаж за списком №1) з 17.05.2023 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Від ГУ ПФУ в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву з доказами на його обґрунтування, в т.ч. витребуваними судом доказами (а.с.19-77), в якому представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (Списком №2). Зокрема, вказав, що при опрацюванні заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- IV, ГУ в Чернівецькій області розраховано стаж, який склав 29 років 6 місяців 23 дні. Пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 2 роки 1 місяць 8 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 6 років 1 місць 11 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача зараховані всі періоди. До пільгового стажу зараховані всі періоди.
При цьому, документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку.
Таким чином, враховуючи вищенаведені факти, вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до ОСОБА_1 , розрахунок стажу позивачу проведено згідно вимог чинного законодавства.
Відзиву від ГУ ПФУ в Сумській області до суду станом на сьогодні не надходило.
Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, витребуваних ухвалою суду від 12.06.2023 доказів відповідачами не надано.
Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом, встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 52-річного віку, звернулася 17.05.2023 до територіального відділення ГУ ПФУ в Сумській області - Шосткинського об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с.6).
З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ в Чернівецькій області, рішенням якого від 25.05.2023 №184250009662 відповідач-2 відмовив позивачу у призначенні пенсій за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж. Так, у рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 6 місяців 23 дні, пільговий стаж роботи за Списком №1 - 2 роки 1 місяць 8 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 - 6 років 1 місць 11 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача зараховані всі періоди. До пільгового стажу зараховані всі періоди. При цьому, документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку.
Також у рішенні вказано, що частиною 5 статті 114 Закону 1058 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених статтею 114 цього Закону, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. З урахуванням зазначеного, проводиться взаємне зарахування періодів роботи: за списком №1 - до періодів роботи за списком №2. Не проводиться взаємне зарахування періодів роботи за списком №2 до стажу роботи за списком № 1 (а.с.12).
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача-2 від 25.05.2023, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон України “Про пенсійне забезпечення”, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року набували право на пенсію по досягненню 54 років.
Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015.
Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п.“б” ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 2 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII.
Стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 міс. на зазначених роботах;
жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах”.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону (жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років), на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, а також Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №320/4339/20.
Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII та застосування у зв'язку з цим відповідної норми щодо вікового цензу під час призначення пенсії із зменшенням віку.
При цьому, приписи частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на підставі яких відмовлено позивачу у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону України “Про пенсійне забезпечення” (пункт “б” частини 1 статті 13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".
При цьому, суд звертає увагу на те, що у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зі змінами, внесеними Законом №213-VIII вказав (п.4.4), що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем, у цьому випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення станом на момент прийняття рішення від 25.05.2023 не враховують правила розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
У цьому випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відтак, суд наголошує, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23.01.2020, позивач має право на призначення пенсії у відповідності до п. “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону України “Про пенсійне забезпечення”, якою у свою чергу передбачено, що право на пенсію за віком мають: жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
ГУ ПФУ в Чернівецькій області в оскаржуваному рішенні від 25.05.2023 наполягає на тому, що наданими позивачем документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку, однак, суд не погоджується з вказаним з огляду на таке.
Згідно абз.3 п.б ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
З огляду на взаємне зарахування згідно частини 5 статті 114 Закону №1058-IV до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 періоду роботи позивача за Списком №1, що в загальному розмірі складає 08 років 02 місяці та 19 днів, згідно абз.3 п.б ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (щодо зменшення пенсійного віку) позивач має більше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого Списком №2 (має 08 років 02 місяці та 19 днів з необхідних 10 років), а тому позивачу має бути зменшено пенсійний вік виходу на пенсію на 04 роки (на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи, зокрема, 08 років наявного пільгового стажу / 02 роки роботи = 04 роки для зменшення). При цьому, 51 рік (вік, з якого має бути призначено пенсія позивачу з урахуванням абз.3 п.б ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (щодо зменшення пенсійного віку) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 29.04.2022, а тому на дату звернення із заявою від 17.05.2023 позивач мала право на зниження пенсійного віку.
ГУ ПФУ в Чернівецькій області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 рішенням від 25.05.2023, вказує, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж.
Втім, щодо наявності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, суд вважає необхідним відмітити наступне.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку (частина 2 статті 78 КАС України).
ГУ ПФУ в Чернівецькій області у рішенні від 25.05.2023 визнало, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 6 місяців 23 дні, пільговий стаж роботи за Списком №1 - 2 роки 1 місяць 8 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 - 6 років 1 місць 11 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача зараховані всі періоди. До пільгового стажу зараховані всі періоди (а.с.12).
При цьому, в оскаржуваному рішенні від 25.05.2023 ГУ ПФУ в Чернівецькій області вказує, що згідно частини 5 статті 114 Закону №1058-IV позивачу проводиться взаємне зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 періоду роботи позивача за Списком №1.
Відмови від визнання таких обставин у відзиві представником ГУ ПФУ в Чернівецькій області не вказано, відтак, суд визнає таку обставину як визнану відповідачем-2 та такою, що не підлягає доказуванню.
Відтак, у позивача наявний пільговий стаж за Списком №2 у розмірі 08 років 02 місяці та 19 днів.
Окремо суд вважає необхідним відмітити, що відповідач-1 у відзиві визнає ту обставину, що на розгляді в управлінні перебувала заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як за Списком №1 так і за Списком №2 (а.с.24). Крім цього, згідно п.п.1.1, 1.8, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу. Повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що не роз'яснення працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, умов та порядку призначення пенсії ОСОБА_1 при подачі нею заяви про призначення пенсії "із вказівкою на Списком №1" (а.с.6), не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, а тому відповідач-2 під час прийняття оскаржуваного рішення мав оцінити право особи на одержання пенсії за віком на пільгових умовах не лише за Список №1 з аналізом відповідним нормативних актів, а й на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів мав установити право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах також за Списком №2.
За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що у позивача достатньо пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 (08 років 02 місяці та 19 днів з необхідних 10 років), а також страхового стажу (повних 29 років з необхідних 20 років), позивач досягла необхідного 51-річного віку для призначення пенсії (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та з урахуванням абз.3 п.б ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (щодо зменшення пенсійного віку), подані позивачем документи у повному обсязі станом на момент прийняття рішення від 25.05.2023 надавали змогу відповідачу-2 встановити цей факт та призначити пенсію за віком на пільгових умовах і з з н и ж е н н я м пенсійного віку, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, а отже, рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 25.05.2023 №184250009662 (а.с.12) не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними.
Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 25.05.2023 №184250009662 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу з 17.05.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015.
При цьому, суд відмічає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно вимог ст. ст. 80, 81, 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання, яким в даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а відтак, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту є зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу спірну пенсію.
Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом, 51 рік (вік, з якого призначається пенсія за віком відповідно до пункту б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 з урахуванням абз.3 п.б ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (щодо зменшення пенсійного віку) позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 29.04.2022. Із заявою про призначення пенсії від 17.05.2023 позивач звернулася до територіального центру ГУ ПФУ в Сумській області після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (а.с.6). Таким чином, суд визначає, що позивачу має бути призначена пенсія саме з дня звернення за пенсією - з 17.05.2023.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що саме рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області стало підставою для звернення позивача з цим позовом, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме вказаного відповідача на користь позивача в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1073,60грн. згідно квитанції (а.с.4).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, буд.1, м.Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м.Чернівці, вул.Кобилянської Ольги, буд.1, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.05.2023 №184250009662 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.05.2023 на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1073грн.60коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 14.07.2023.
Суддя І.Г. Шевченко