13 липня 2023 року Справа № 480/2648/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/2648/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.03.2023 за № 184250009324 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пп.2 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю пільгового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період навчання за фахом в Шосткинському середньому професійному училищі № 13 з 01.09.1984 по 13.07.1987;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 21.09.1992 на посаді «апаратник-поливальник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (хімічне виробництво (виробництво кінофотоплівки)) та з 13.06.1994 по 30.04.2001 на посаді «муляр, що зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2), у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 07 березня 2023 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що досягла віку 50 років, а тому з урахуванням набутого стажу роботи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, вважала, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах. У зв'язку із цим, 07.03.2023 звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, при цьому надала усі документи, які б підтверджували її право на пенсію. Утім, за результатом розгляду поданої заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 13.03.2023 № 184250009324 про відмову в призначенні пенсії, відповідно до пп. 2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому порядку. При цьому, відповідач визнав у позивача наявність на час звернення із заявою про призначення пенсії страхового стажу 35 років 01 місяць 02 дні. Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем до пільгового стажу за Списком №2 не враховано період її навчання за фахом в Шосткинському середньому професійному училищі № 13 з 01.09.1984 по 13.07.1987, а також періоди роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 21.09.1992 на посаді «апаратник-поливальник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (хімічне виробництво (виробництво кінофотоплівки)) та з 13.06.1994 по 30.04.2001 на посаді «муляр, що зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ», а неврахування відповідачем до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2) вищевказаних періодів роботи, порушує права позивача на призначення та отримання пенсії, тому вона вимушена звернутися до суду за їх захистом.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що відповідно до п.2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
07.03.2023 позивач звернулась із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачу виповнилось 54 роки, загальний стаж складає -35 років 01 місяць 02 дні (з урахуванням догляду за дітьми), стаж за Списком №2 - відсутній. Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 13.03.2023 за №184250009324 позивача було повідомлено про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 станом на дату звернення, оскільки відсутній пільговий стаж та заявниця не досягла пенсійного віку 55 років.
Щодо вимоги позивача про зарахування періодів роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 21.09.1992 та з 13.06.1994 по 30.04.2001 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, зазначає, що до пільгового стажу за Списком №2 неможливо зарахувати період роботи у ВАТ АК «Свема» згідно пільгових довідок від 26.02.2019 № 29 та № 30, оскільки пільгова довідка не відповідає Додатку №5 Постанови №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме: в довідці відсутній підрахунок пільгового стажу (роки, місяці, дні).
Щодо зарахування періоду навчання в Шосткинському середньому професійному училищі № 13 з 01.09.1984 по 13.07.1987 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії від 13.03.2023 № 184250009324 не підтверджено період роботи у ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 21.09.1992, а тому відсутні підстави для зарахування попереднього періоду навчання до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.
Щодо застосування при призначенні пільгової пенсії п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, зазначає, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії Головне управління керувалося Законом №1058-ІV, в редакції Закону №2148-VІІІ, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону. Наведені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.
Також відповідач зазначає, що після прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії, електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була повернута до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації, а саме Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у зв'язку з чим просив залучити до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Ухвалою суду від 13.07.2023 у задоволенні клопотання відповідача про залучення до справи Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якості другого відповідача було відмовлено.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.03.2023 позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.8).
Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності та рішенням від 13.03.2023 №184250009324 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Так, у вказаному рішенні відповідач, зокрема, зазначив, що необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - не менше 5 років на зазначених роботах.
Пільговий стаж - відсутній.
Періоди роботи згідно пільгових довідок від 26.02.2019 № 29 та № 30, виданих ВАТ “Свема”, не зараховані, оскільки надані довідки не дотримані формі Додатку 5, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, що передбачає підрахунок пільгового стажу (роки, місяці, дні).
Пільгові довідки будуть зараховані до пільгового стажу лише після перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в даній області.
Необхідний страховий стаж, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 24 роки.
Загальний стаж заявника - 35 років 1 місяць 2 дні (з урахуванням догляду за дітьми).
Відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.9).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.
Згідно з пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону від 02.03.2015 № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно з пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції Закону від 02.03.2015 № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Таким чином Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п.«б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Згідно п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.
Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Між тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь, в даному випадку, позивача.
У даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне:
«Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Суд не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.
При розгляді даної справи, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, про що також зазначено вище.
Таким чином, суд зазначає, що дії відповідача, які полягають у застосуванні до правовідносин з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 саме норми статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», замість застосування норми статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є неправомірними.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання за фахом в Шосткинському середньому професійному училищі № 13 з 01.09.1984 по 13.07.1987, суд зазначає наступне.
Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (в редакції, чинній на день звернення із заявою про призначення пенсії) визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , суд вбачає, що позивач з 01.09.1984 по 13.07.1987 навчалась у СПТУ-13 м. Шостка (а.с.10).
Даний факт також підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 , виданого 13.07.1987, у якому зазначено, що 01.09.1984 позивач вступила та 13.07.1987 закінчила даний навчальний заклад за спеціальністю «апаратник виробництва кінофотоматеріалів» (а.с.13).
При цьому, позивач була прийнята на роботу з 15.07.1987 апаратником - поливальником фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок, відповідно до наказу №7/282 від 01.07.1987 (а.с.10).
Отже, позивач закінчила навчання 13.07.1987, а до роботи за спеціальністю приступила вже 15.07.1987, тобто через два дні після закінчення навчання.
А відтак, суд доходить висновку, що період навчання позивача в Шосткинському середньому професійному училищі № 13 з 01.09.1984 по 13.07.1987 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.
Крім того, судом визнаються правомірними вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 21.09.1992 на посаді «апаратник-поливальник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (хімічне виробництво (виробництво кінофотоплівки)» та з 13.06.1994 по 30.04.2001 на посаді «муляр, що зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ», враховуючи наступне.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Так, записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач працювала в Шосткинському виробничому об'єднанні «Свема», зокрема:
Запис № 2 від 15.07.1987 - прийнята апаратником-поливальником фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (наказ №7/282 від 01.07.1987);
Запис № 3 від 21.09.1992 - звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №9/1707 від 21.09.1992);
Запис № 10 від 13.06.1994 - прийнята муляром 3-го розряду, зайнятого на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ, наказ №28 від 21.01.1994 пільговий пенсійний список №2, розділ XXXIII (наказ №6/358 від 03.06.1994);
Запис № 11 від 01.10.1994 - присвоєно 4-й розряд муляра, що зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ, наказ №28 від 21.01.1994 пільговий пенсійний список №2, розділ XXXIII (наказ №170 від 31.10.1994);
Запис № 12 від 30.04.2001 - звільнена у зв'язку із переведенням у КП «Укржилобслуговування» ст.36 п.5 КЗпП України (наказ №4/236 від 30.04.2001).
Крім того, копією довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана ВАТ АК «Свема» від 26.02.2019 № 29 за період роботи з 15.07.1987 по 21.09.1992 на посаді "апаратник-поливальник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кіно фотоплівок (хімічне виробництво (виробництво кінофотоплівки)" - підтверджується зайнятість позивача повний робочий день на роботах, що передбачені Списком №2 (а.с.17).
Також в матеріалах справи наявна копія довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, яка видана ВАТ АК «Свема» від 26.02.2019 № 30, з якої вбачається, що позивач працювала з 13.06.1994 по 30.04.2001 на посаді «муляр, що зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ», яка передбачена Списком №2 (а.с.18).
З копії наказу №28 від 21.01.1994 про результати атестації робочих місць за умовами праці вбачається, що на АППО «Свема» вперше була проведена атестація робочих місць та професій у відповідності до постанови КМУ від 01.08.1992 за № 442 (а.с.21).
Відповідно до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).
У відповідності до Переліку робочих місць, виробництв, робіт та професій і посад, працівники яких мають право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу №28, по Цеху синтезу фотоемульсій та Цеху поливу кінофотоплівок виробництва синтезу фотоемульсій і поливу кінофотоплівок - передбачена посада «апаратник-поливальник фотоемульсій», Список №2, Розділ X, підрозділ А, пункт 5. По Житлово-комунальному відділу передбачена посада «муляр, зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки» Список 2, Розділ XXXIII (а.с.22-23).
На підставі наказу №273 від 01.07.1999 на ВО «Свема» було проведено чергову атестацію робочих місць (а.с.26).
Враховуючи вищезазначене, посилання відповідача на те, що до пільгового стажу за Списком №2 неможливо зарахувати період роботи позивача у ВАТ АК «Свема» згідно пільгових довідок від 26.02.2019 № 29 та № 30, оскільки пільгові довідки не відповідають додатку №5 Постанови №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме: в довідці відсутній підрахунок пільгового стажу (роки, місяці, дні), суд вважає необґрунтованим, оскільки в трудовій книжці позивача і в довідках про підтвердження трудового стажу чітко зазначено професії і виробництва, а також те, що позивач була задіяна повний робочий день у технологічному процесі за професіями, які передбачені Списком №2.
Таким чином, відповідач повинен зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи в ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 21.09.1992 на посаді «апаратник-поливальник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (хімічне виробництво (виробництво кінофотоплівки)» та з 13.06.1994 по 30.04.2001 на посаді «муляр, що зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ», оскільки такий стаж підтверджується записами трудової книжки позивача та відповідними довідками ВАТ АК «Свема», в яких відображена інформація про спірні періоди роботи позивача.
Оскільки право позивача на підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії за віком порушено, а предметом розгляду зазначеної справи є саме відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні пенсії, то порушене право підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.03.2023 № 184250009324.
Стосовно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2), у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 07.03.2023, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії, суд зазначає наступне.
Так, судовим розглядом встановлено, що спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів, наданих позивачем.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-ІV, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 14.06.2022 по справі №480/5340/21.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача та вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію у відповідності до вимог ст. 9 КАС України та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії) повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період навчання за фахом в Шосткинському середньому професійному училищі № 13 з 01.09.1984 по 13.07.1987 та періоди роботи в ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 21.09.1992 на посаді «апаратник-поливальник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (хімічне виробництво (виробництво кінофотоплівки)» та з 13.06.1994 по 30.04.2001 на посаді «муляр, що зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ», та прийняти рішення по суті заяви від 07.03.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.03.2023 № 184250009324 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період навчання за фахом в Шосткинському середньому професійному училищі № 13 з 01.09.1984 по 13.07.1987 та періоди роботи в ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 21.09.1992 на посаді «апаратник-поливальник фотоемульсій відділення поливу світлочутливих емульсій виробництва синтезу емульсій і поливу кінофотоплівок (хімічне виробництво (виробництво кінофотоплівки)» та з 13.06.1994 по 30.04.2001 на посаді «муляр, що зайнятий на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки ЖКВ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 07.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько