Справа № 420/10616/23
14 липня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.03.2023 № 1552/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно п. “а” ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 07.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.01.2023 року звільнений зі служби наказом № 4/ос від 24.01.2023. Станом на дату звільнення його вислуга в календарному обчисленні склала 22 роки 03 місяці 03 днів, в пільговому обчисленні - 30 років 03 місяці 16 днів. У зв'язку з чим Департаментом з питань виконання кримінальних покарань було сформовано до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області матеріали щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області було відмовлено в призначенні пенсії. Разом з тим, відповідачем не враховано те, що ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюють урядом шляхом прийняття підзаконних актів. Відповідно до абз. 7 пп. «б» п. 3 Порядку № 393 до вислуги років зараховується в пільговому обчисленні зараховується 1 місяць за 2 місяці час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції. Застосування лише положень п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ при обрахунку вислуги років, без врахування положень ст. 17-1 та ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» є неправомірним. Таким чином, оскільки вислуга позивача становить більше 25 років він має право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. “а” ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Норми Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошового допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам судової охорони та членам їх сімей” (далі- Порядок № 393) також передбачають застосування при призначенні пенсій саме вислуги років у календарному обчисленні. Оскільки пункт 3 Постанови №393 суперечить нормам пункту “а” статті 12 Закону №2262, Головне управління при вирішенні питання призначення пенсії особі керується нормами Закону № 2262, як нормами прямої дії, що регулюють вказані правовідносини, оскільки вони мають вищу юридичну силу. Так як, на день звільнення зі служби вислуга років позивача у календарному обчисленні складає лише 22 роки 08 місяців 03 дні , що менше необхідних 25 років, підстави для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262 відсутні. Таким чином, на підставі вище викладеного, вважаємо, що Головне управління діяло у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що позивач проходив службу, яка передбачена Порядком № 393, а тому має право на обрахування вислуги років в пільговому обрахунку та призначення пенсії згідно ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Позивач на день звільнення мав вислугу 25 роки і більше, а саме 30 років 03 місяці 16 днів у пільговому обчисленні, тому має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Ухвалою суду від 15 травня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Наказом Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» № 4/ОС від 24.01.2023 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п. 4 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), вислуга років станом на 24.01.2023 року становить у календарному обчисленні 22 роки 08 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні 30 років 03 місяці 04 дні (а.с. 24, 45).
07 лютого 2023 року ОСОБА_1 підписано заяву про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 17-18, 47).
14 березня 2023 року Департаментом з питань кримінальних покарань складено подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (а.с. 15-16, 46).
30 березня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 1552/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років на момент звільнення зі служби, а саме 25 календарних років (а.с. 11-12).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.
Згідно ст. 1-2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно ст. 48, 49 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. Пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Згідно п. «а» ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Тобто, ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» чітко визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», "ж", "з" статті 1-1 цього Закону, у разі наявності вислуги років на день звільнення у календарному обчисленні 25 років і більше.
Відповідно до ст. 17-1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до пп. «б» п. 3 постанови № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції.
З аналізу вищевикладеного слідує, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
Отже, вислуга років в пільговому обчисленні застосовується Пенсійним фондом при визначенні розміру призначеної пенсії позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звільнення позивача, ОСОБА_1 , зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України його вислуга років станом на 24.01.2023 року становила у календарному обчисленні 22 роки 08 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні 30 років 03 місяці 04 дні (а.с. 24, 45).
Тобто, станом на дату звільнення зі служби та дату звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до вимог пункту «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у позивача, ОСОБА_1 , була відсутня вислуга у календарному обчисленні 25 років і більше.
При цьому, наявність у позивача вислуги років у пільговому обчисленні - 30 років 03 місяці 04 дні, з урахуванням приписів п. 3 постанови № 393, зараховується виключно для визначення розміру пенсії, а не для її призначення відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 року по справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 року по справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 року по справі № 480/4241/18, оскільки у вказаних постановах надано правову оцінку спірним правовідносинам, які не є тотожними спірним правовідносинам по даній справі, та їх було зроблено за умов іншого правового регулювання спірних правовідносин, а саме до прийняття Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 року постанови № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», яка набрала чинності 19.02.2022 року.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.03.2023 № 1552/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.03.2023 № 1552/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , слід відмовити.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, оскільки позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно п. “а” ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 07.02.2023., є похідним вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання протиправним та скасування Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.03.2023 № 1552/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно п. “а” ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 07.02.2023, - в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.