Справа № 420/18115/22
11 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,
за участю секретаря судового засідання Нейкової В.М.,
представника позивача за первісним позовом Головного управління ДПС в Одеській області - Реут Ю.В.,
представника відповідача за зустрічним позовом Головного управління ДПС в Одеській області - Мунтян Є.О.,
представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
До суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 26915,80 грн (а.с.1-2 т.1).
Ухвалою суду від 15.12.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ГУ ДПС до ФОП ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу (а.с.25 т.1).
Ухвалою суду від 10.02.2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Богданова-Пуфф Т.Д. - задоволено частково. Допущено у справі №420/18115/22 процесуальне правонаступництво на підставі ст.52 КАС України, замінено у справі відповідача ФОП ОСОБА_2 на фізичну особу платника податків ОСОБА_2 (далі ФОПП ОСОБА_2 ). Роз'яснено ОСОБА_2 , що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу його у справу як правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Також вирішено розгляд справи №420/18115/22 здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання. У задоволенні решти клопотання відмовлено (а.с.39-40 т.1).
Ухвалою суду від 16.02.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Богданова-Пуфф Т.Д. про відвід головуючому судді Катаєвої Е.В. у справі №420/18115/22 (а.с.164-166 т.1).
Ухвалою суду від 16.02.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Богданова-Пуфф Т.Д. про залишення без розгляду позову ГУ ДПС у справі за адміністративним позовом ГУ ДПС до ФОПП ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу (а.с.167-169 т.1).
Ухвалою суду від 16.03.2023 року поновлено ФОПП ОСОБА_2 строк звернення до суду із зустрічним позовом по справі №420/18115/22. Прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ФОПП ОСОБА_2 до ГУ ДПС про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року та об'єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом по справі №420/18115/22. Розгляд справи вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі (а.с.9-12 т.2).
Ухвалою суду від 16.05.2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Богданова-Пуфф Т.Д., про витребування доказів. Зобов'язано ГУДПС надати суду у строк до 30.05.2023 року список групованих поштових відправлень із зазначенням рекомендованого листа з повідомленням про вручення №6504409949738, направлений ОСОБА_2 . Зобов'язано АТ «УКРПОШТА» надати суду у строк до 30.05.2023 року відомості щодо руху рекомендованого листа з повідомленням про вручення №6504409949738. Продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/18115/22 на 30 днів (а.с.95-97 т.2).
Ухвалою суду від 27.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Богданова-Пуфф Т.Д. про виключення документів із числа письмових доказів, а саме: рекомендованого листа із усіма вкладеннями з повідомленням про вручення поштового відправлення №6504409949738 (а.с.133-136 т.2).
Ухвалою суду від 27.06.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.128-131 т.2).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача ГУ ДПС за первісним позовом зазначив, що у ФОП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 28.11.2022 року, відповідно до довідки про суми податкового боргу, розрахунку заборгованості та інтегрованої картки платника (далі - ІКП), наявна податкова заборгованість перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 26915,80 грн, яка виникла в результаті нарахування по заяві про застосування спрощеної системи оподаткування №8590/Ш/15-09 від 24.01.2019 року.
Податковим органом направлено податкову вимогу форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року платнику, однак борг не погашено, у зв'язку з чим контролюючий орган звернувся до суду з позовом щодо стягнення сум податкового боргу.
Представник відповідача за первісним позовом адвокат Богданова-Пуфф Т.Д. подала відзив на позов (а.с.126-152 т.1), у якому просить відмовити у його задоволенні, оскільки позов пред'явлений з пропуском 1095-денного строку позовної давності. При цьому, факт державної реєстрації ФОП ОСОБА_2 не підтверджується жодними належними і допустимими доказами.
Також позовна заява не містить відомостей про період перебування ОСОБА_2 на спрощеній систем оподаткування, групи платника єдиного податку, що має суттєве значення, оскільки впливає на ставки єдиного податку, а також відомостей про податкові періоди.
Крім того в матеріалах справи відсутні відомості про надіслання відповідачу податкових повідомлень-рішень, подання останнім декларацій, проведення перевірок тощо. Таким чином, жодних податкових зобов'язань у відповідача не виникло.
Водночас, наявні в матеріалах справи докази не можуть підтверджувати факт отримання відповідачем податкової вимоги, оскільки ГУ ДПС додані до позову, зокрема, незасвідчена належним чином та нечитабельна копія податкової вимоги «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року, а також копія рекомендованого повідомлення із зазначенням найменування адресата - ОСОБА_3 , при складенні податкової вимоги на ім'я платника податків - ОСОБА_2 , що не містить дати вручення особи отримувача, його підпису та будь-яких відміток щодо причин невручення поштового відправлення.
Між тим, на офіційному вебсайті Укрпошти відсутні будь-які відомості щодо поштового відправлення №6504409949738.
Адвокат ОСОБА_1 вважає, що грошове зобов'язання є неузгодженим та не може вважатись податковим боргом і підлягати стягненню.
Серед іншого, представник зазначила, що законодавством України встановлений обов'язок для контролюючого органу здійснити перевірку факту наявності у платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, зафіксувати у відповідному акті перевірки та прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої груп, однак податковий орган продовжував незаконно нараховувати відповідачу з 20.02.2019 по 20.06.2021 податки на підставі спрощеної системи оподаткування.
По даній справі №420/18115/22 до провадження прийнята зустрічна позовна заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Богданова-Пуфф Т.Д. (а.с.188-213 т.1) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року, в обґрунтування позовних вимог за якою представник ОСОБА_2 зазначила ті ж підстави, що викладені у відзиві на первісний позов.
У наданому до суду відзиві представника ГУ ДПС на зустрічний позов (а.с.16-20), представник просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки податкову вимогу форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року складено та направлено платнику податків у відповідності до норм чинного законодавства.
Представник зазначив, що ОСОБА_2 до податкового органу було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.01.2019 року №8590/Ш/15-09 з обраною ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати, тому при нарахуванні єдиного податку врахована ставка податку у розмірі 20% мінімальної заробітної плати, зокрема: станом на 01.01.2019 - 834,60 грн (4173,00 х 20%), станом на 01.01.2020 - 944,60 грн (4723,00 х 20%) та станом на 01.01.2021 - 1200 грн (6000,00 х 20%). Отже, ОСОБА_2 нараховано єдиний податок за лютий-грудень 2019 року в розмірі 9180,6 грн (834,60 х 11 міс.), за січень-грудень 2020 року в розмірі 11335,2 грн (944,60 х 12 міс) та за січень-червень 2021 року в розмірі 7200 грн (1200 х 6 міс.). Платником сплачено 800 грн єдиного податку, проте у повному обсязі податок не сплачувався, виникла податкова заборгованість.
У зв'язку з несплатою узгодженої заборгованості, тобто податкового боргу, на адресу ОСОБА_2 була направлена податкова вимога, яка повернула на адресу контролюючого органу.
У судовому засіданні представники ГУ ДПС підтримали позовні вимоги з підстав викладених у первісному позові, вважали доведеним наявність у відповідача ОСОБА_2 податкового боргу, який підлягає стягненню в дохід держави. Також просили відмовити у задоволенні зустрічного позову до ГУ ДПС про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року, яка складена та направлена на адресу платника податків ОСОБА_2 , у зв'язку з виникненням у нього податкового боргу зі сплати єдиного податку, який нараховується після реєстрації ФОП як платника податку за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Богданова-Пуфф Т.Д. просила відмовити у задоволенні позову ГУ ДПС про стягнення податкового боргу, просила задовольнити позовні вимоги зустрічного позову та визнати протиправною та скасувати податкову вимогу з підстав викладених у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав позицію свого представника, адвоката ОСОБА_1 , щодо позовних вимог первісного та зустрічного позовів, а також доводів в їх обґрунтування, зокрема, щодо неподання ним заяви про застосування спрощеної системи оподаткування до ГУ ДПС, не здійснення господарської діяльності як ФОП. Він не реєструвався як ФОП, допускає можливість використання його паспорту, який він втратив у 2020 році (до поліції із відповідною заявою про втрату паспорта не звертався), також не може пояснити сплату від його імені єдиного податку у сумі 800грн. При цьому позивач не заперечував, що дізнавшись про подання позову про стягнення податкового боргу особисто звернувся до реєстратора щодо припинення його діяльності як ФОП.
Заслухавши учасників справи, дослідивши надані ними докази по справі судом встановлено, ОСОБА_2 згідно ідентифікаційних даних бази даних Біляївської державної податкової інспекції, ГУ ДПС 18.01.2019 року був зареєстрований Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 .
В ГУ ДПС 24.01.2019 року зареєстрована за вх. №8590/Ш/15-09 заява про застосування спрощеної системи оподаткування ФОП ОСОБА_2 (заповнена власноруч, оригінал оглянутий судом в судовому засіданні), РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у якій заявником обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 20% до розміру мінімальної заробітної плати за 2 групою спрощеної системи оподаткування. З 18.01.2019 відповідач перебував на обліку як платник податків у Біляївській державній податковій інспекції, ГУ ДПС.
Відповідно до інтегрованої картки платника (далі ІКП), довідки про суми податкового боргу та розрахунку заборгованості у відповідача наявна податкова заборгованість перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 26915,80 грн, яка виникла в результаті нарахування по заяві про застосування спрощеної системи оподаткування №8590/Ш/15-09 від 24.01.2019 року.
Податковим органом направлено податкову вимогу форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року платнику податків, однак борг не погашено, у зв'язку з чим ГУ ДПС звернувся до суду з позовом щодо стягнення сум податкового боргу.
ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора щодо припинення його діяльності як ФОП та в ЄДРЮО, ФОП та ГФ здійснений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця: дата запису 11.01.2023; номер запису 2005570060001015398; підстава власне рішення, у зв'язку з чим ухвалою суду від 10.02.2023 року допущено у справі процесуальне правонаступництво відповідача за первісним позовом, відповідно відповідачем за первісним позовом є ФОПП ОСОБА_4 .
Спірні правовідносини по первісному позову щодо стягнення податкового боргу та зустрічному позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги регламентовані Податковим кодексом України.
Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п. 293.1, 293.2 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно п. 294.1 ст. 294 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Відповідно до п. 294.4. ст. 294 ПК України для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.
Згідно п. 295.1 ст. 254 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Таким чином, заява ОСОБА_2 про застосування спрощеної системи оподатковування, яка була зареєстрована в ГУ ДПС, є підставою для нарахування та сплати ним єдиного податку. У зв'язку з несплатою єдиного внеску на його на адресу платника податку контролюючим органом направлена податкова вимога форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року.
Згідно з розрахунком заборгованості, довідки-розрахунку заборгованості та ІКП загальна сума податкового боргу ФОП ОСОБА_2 станом на 30.06.2021 склала 26915,80 грн, що стало підставою для звернення до суду контролюючого органу про стягнення податкового боргу.
В обґрунтування відсутності підстав для стягнення податкового боргу з ОСОБА_2 та для наявності підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги представник ОСОБА_2 - адвокат Богданова-Пуфф Т.Д. зазначила:
- ОСОБА_2 не реєструвався як ФОП, не подавав до ГУ ДПС заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, не сплачував податок у розмірі 800грн;
- йому протиправно нараховувався єдиний податок за період з лютого 2019 року по червень 2021 року, оскільки ГУ ДПС зобов'язано було своїм рішенням відповідно до п.299.10 ст.299 ПКУ реєстрацію платника єдиного податку анулювати шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку;
- податкова вимога сформована неправомірно, оскільки податкове зобов'язання неузгоджене через відсутність податкових повідомлень-рішень, неподання платником декларацій, не проведення перевірок;
- податкова вимога направлена на адресу ОСОБА_3 , що вказано на конверті, тоді як відповідач за первісним позовом є ОСОБА_2 ;
- ГУ ДПС пропустило строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу;
- окремою підставою, яка може бути достатньою для відмови у задоволенні позову - неподання уточнюючого позову ГУ ДПС після допущення правонаступництва по справі, тобто зміни відповідача за первісним позовом з ФОП ОСОБА_2 на ФОПП ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів представника ОСОБА_2 - адвоката Богданова-Пуфф Т.Д.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 після реєстрації 18.01.2019 року в ЄДРЮО, ФОП та ГФ як фізичної особи-підприємця власноруч заповнив та подав до ГУ ДПС заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (реєстраційний №8590/Ш/15-09). Оригінал заяви досліджений у судовому засіданні. Крім того, 28.02.2019 року на підставі платіжного доручення №2PL661891 від 28.02.2019 року зараховано сплату єдиного податку на суму 800 грн (а.с.10 т.1). Адвокат ОСОБА_1 стверджувала, що заява про застосування спрощеної системи оподаткування викладена українською мовою, проте її клієнт не володіє державною мовою в повній мірі. Вказані обставини на її думку свідчать про оформлення заяви про застосування спрощеної системи оподаткування третіми особами.
ОСОБА_2 у судовому засіданні відмовився від послуг перекладача, зазначив, що він розуміє українську мову для спілкування, та надавав пояснення та відповідав на запитання суду, поставлені українською мовою. Таким чином, доводи адвоката Богданова-Пуфф Т.Д. щодо оформлення та подання заяви в інтересах ОСОБА_2 третіми особами через його не володіння державною мовою суд вважає необґрунтованими.
Отже, крім словесного твердження щодо неподання заяви, належних та достовірних доказів цих обставин до суду не надано, клопотання щодо проведення почеркознавчої експертизи не заявлено. Суд вважає доведеним подання до ГУ ДПС ОСОБА_2 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (реєстраційний №8590/Ш/15-09), заповненої ним власноруч, оригінал якої досліджений в судовому засіданні.
Крім того, до предмету даної справи не входить дослідження правомірності реєстраційної дії 18.01.2019 року щодо реєстрації ОСОБА_2 в ЄДРЮО, ФОП та ГФ як ФОП. Станом на час розгляду даної справи вищезазначена реєстраційна дія є правомірною, доказів оскарження таких реєстраційних дій відповідачем за первісним позовом суду не надано.
Водночас, ОСОБА_2 у судовому засіданні припустив можливість використання його паспорту, який він втратив у 2020 році, але до поліції із відповідною заявою про втрату паспорта не звертався.
Суд вважає, що ймовірна втрата паспорту у 2020 році не могла вплинути на державну реєстрацію відповідача за первісним позовом як ФОП 18.01.2019 року, оскільки паспорт за твердженням ОСОБА_2 був ним втрачений через рік після реєстрації його як ФОП.
Крім того, у судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 зазначив, що він самостійно 11.01.2023 року подав заяву про зняття з реєстрації його як ФОП, що свідчить про правомірність його реєстрації в ЄДРЮО, ФОП та ГФ як фізичної особи - підприємця з 18.01.2019 року по 11.01.2023 року.
Водночас, до суду не надано жодних доказів на підтвердження нездійснення ОСОБА_2 у період нарахування йому єдиного податку з лютого 2019 року по червень 2021 року підприємницької діяльності, та зайнятість його (працевлаштування тощо) в інших сферах.
Суд вважає безпідставними доводи адвоката ОСОБА_1 , що контролюючий орган незаконно нараховував ФОП ОСОБА_4 з 20.02.2019 по 20.06.2021 податки на підставі спрощеної системи оподаткування, оскільки законодавством України встановлений обов'язок здійснити перевірку факту наявності у платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, зафіксувати у відповідному акті перевірки та прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої груп.
Згідно п. 295.1 ст. 254 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Таким чином, заява ОСОБА_2 про застосування спрощеної системи оподатковування є підставою для нарахування та сплати ним єдиного податку.
Пунктом 299.10 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Тобто обов'язок перейти на сплату інших податків і зборів несе платник податку, який має податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, що становить більше ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У той же час п. 299.10 статті 299 ПК України визначає право, а не обов'язок контролюючого органу у разі встановлення під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, прийняти на підставі акту перевірки рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться.
Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_2 правомірно нараховувався на підставі його заяви про застосування спрощеної системи оподаткування єдиний податок, який платник податку - ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний був сплачувати, але не сплачував, у зв'язку з чим виник податковий борг, податкова вимога форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року сформована правомірно.
Посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що податкова вимога сформована неправомірно, оскільки податкове зобов'язання неузгоджене через відсутність податкових повідомлень-рішень, неподання платником декларацій, не проведення перевірок є неспроможним з огляду на особливості оподаткування за спрощеною системою (2 група), за якою платники податку не подають декларації, а обов'язок сплати єдиного внеску виникає після подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (п. 295.1 ст. 254 ПКУ). Відповідно відносно ФОП ОСОБА_4 не проводилось перевірок та не приймалось окремо будь-яких податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, не сплачений єдиний податок платником єдиного податку є узгодженим податковим зобов'язанням з моменту несплати цього податку у відповідності до вимог ПК України та в строки встановлені для платників єдиного податку.
Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
У зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_2 єдиного податку контролюючим органом сформована податкова вимога форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року, яка направлена на його адресу.
Відповідно до ст.59 та 60 глави 4 розділу II ПК України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №375 наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610 затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (далі Порядок №610).
Згідно з абз.1 п.6 розділу IV Порядку №610 податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
За приписами вказаних норм контролюючим органом 02.09.2019 року направлено податкову вимогу форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року на податкову адресу платника податку ФОП ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , вказану у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.01.2019 року №8590/Ш/15-09, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується оригіналом повідомлення про вручення поштового відправлення №6504409949738, оглянутого у судовому засіданні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» затверджені Правила, які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними (далі Правила №270).
Відповідно до абз.27 п.2 Правил №270 рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.
Згідно з абз.1-2 п.99 Правил №270 рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до п.117 Правил №270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
У судовому засіданні досліджено оригінал конверту поштового відправлення №6504409949738, згідно якого рекомендований лист повернуто з причини - адресат не проживає.
Представник відповідача за первинним позовом зазначала про відсутність доказів отримання податкової вимоги як підставу для відмови у первісному позові, проте суд такі доводи не приймає, оскільки за змістом ст. 59 ПКУ у контролюючого органу наявний обов'язок щодо направлення податкової вимоги на податкову адресу платника податку, а не обов'язкового її вручення.
Направлення податкової вимоги на податкову адресу платника податку - ФОП ОСОБА_3 свідчить про виконання обов'язку контролюючого органу, передбаченого п.59.1 ст.59 ПК України.
Суд вважає безпідставними доводи адвоката Богданова-Пуфф Т.Д. про розбіжності щодо направлення поштового відправлення №650440994973 саме платнику податків - ОСОБА_2 , оскільки рекомендоване повідомлення складене із зазначенням найменування адресата - ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .
Відповідно до абз.18 п.2 Правил №270 повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
У разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу (абз.1 п.62 Правил №270).
Таким чином, зазначення ініціалів адресата « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_2 » у рекомендованому повідомленні, яке направляється виключно відправнику після доставки листа та суть наявності якого полягає у повідомленні відправника про дату вручення реєстрованого поштового відправлення - не впливає на доставку поштового відправлення.
Крім того, згідно з абз.22 п.2 Правил №270 поштовий конверт - упаковка, виготовлена за встановленим стандартом і призначена для пересилання письмових повідомлень та іншого вкладення відповідно до цих Правил.
Найменування адресата та його поштова адреса зазначаються внизу праворуч з лицьового боку поштового відправлення без пробілів між рядками і літерами у словах. Найменування відправника та його поштова адреса зазначаються вгорі ліворуч з лицьового боку поштового відправлення або у верхній частині зворотного боку поштового конверта (абз.2 п.44 Правил №270).
Згідно оригіналу конверту, дослідженому у судовому засіданні, найменуванням адресата поштового відправлення №650440994973 вказано ОСОБА_2 . Тобто на упаковці, яка призначена для пересилання письмових повідомлень, визначено вірно найменування адресата - платника податків.
В свою чергу, відсутність на офіційному вебсайті Укрпошти будь-яких відомостей щодо поштового відправлення №6504409949738 (дата пересилання - 02.09.2019 року) пояснюється листом АТ «УКРПОШТА» №103.003.-4437-23 від 26.05.2023 року, що надійшов на виконання ухвали суду від 16.05.2023 року, яким повідомлено, що відповідно до п.121-124 Правил №270 інформація в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом 6 місяців та протягом 6 місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію/копії документів щодо пересилання та вручення поштових відправлень. Тому інформація про поштове відправлення №6504409949738 станом на 2023 рік є незбереженою (а.с.108). Проте відсутність на офіційному вебсайті Укрпошти відомостей щодо поштового відправлення №6504409949738 (за закінченням строків зберігання вказаної інформації) не спростовує встановлених судом обставин щодо направлення на адресу платника податків - ФОП ОСОБА_2 податкової вимоги.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати узгодженого грошового зобов'язання. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом та стягується у судовому порядку після направлення платнику податку податкової вимоги та не погашення ним податкового боргу.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про суми податкового боргу, розрахунку заборгованості та ІКП, у відповідача за первісним позовом наявна податкова заборгованість перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 26915,80 грн, яка виникла в результаті нарахування по заяві про застосування спрощеної системи оподаткування №8590/Ш/15-09 від 24.01.2019 року, що не сплачена ним і підлягає стягненню у судовому порядку.
Відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 ст.59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Абзацом 11 п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу.
Отже, станом на дату подання адміністративного позову були зупинені строки давності, що визначені нормами ПК України, у зв'язку з чим суд вважає неспроможними доводи представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Богданова-Пуфф Т.Д. щодо пропуску ГУ ДПС строку, встановленого п.102.4 ст.102 ПК України при поданні позову про стягнення податкового боргу.
ГУ ДПС по даній справі звернувся з позовом про стягнення податкового боргу 13.12.2022 року до ФОП ОСОБА_2 .
Після подання ГУ ДПС первинного позову про стягнення податкового боргу за заявою ОСОБА_2 здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , у зв'язку з чим ухвалою суду від 10.02.2023 року допущено у справі процесуальне правонаступництво відповідача за первісним позовом.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 зазначала, що достатньою підставою для відмови в задоволенні первісного позову є те, що позовні вимоги звернені до суб'єкту з іншим статусом - позовні вимоги викладені до ФОП ОСОБА_2 , хоча після заміни сторони відповідачем по даній справі виступає ФОПП ОСОБА_2 , що зумовлює необхідність подання ГУ ДПС заяви про зміну предмета спору, якої подано не було.
Суд вважає вказані доводи представника ОСОБА_2 безпідставними, оскільки згідно п.97.3 ПК України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Частиною 1 статті 52 ЦК України встановлено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
На підставі ст.52 КАС України ухвалою суду від 10.02.2023 року допущено у справі №420/18115/22 процесуальне правонаступництво та замінено у справі відповідача ФОП ОСОБА_2 на ФОПП ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд вважає, що допущення процесуального правонаступництва не породжує обов'язку уточнення позовних вимог. Після допущення процесуального правонаступництва предмет та підстави позову не змінюються, які згідно ч.1 ст.52 КАС України є обов'язковими для ФОПП ОСОБА_2 у тій мірі, у якій були обов'язкові для ФОП ОСОБА_2 , як особи до якої звернені позовні вимоги.
Таким чином, за первісним позовом належним відповідачем є ФОПП ОСОБА_2 , який повинен відповідати в силу приписів ч.1 ст.52 ЦКУ, п.97.3 ст.97 ПКУ за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, зокрема, сплатити податковий борг.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Між тим частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 року у справі №826/15741/18 зазначив, що з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у ст.129 Конституції України, в ч.3 ст.2 та ст.9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
За приписами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні спірних правовідносин суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову про стягнення податкового боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Серінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 на користь держави податковий борг з єдиного податку фізичних осіб у розмірі 26915,80 грн.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» №31218-53 від 02.05.2019 року.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва