13 липня 2023 року м. Київ № 320/13929/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просить суд:
визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо виплати ОСОБА_1 у меншому розмірі заробітної плати за листопад 2020 року, оплати часу щорічної відпустки тривалістю 15 календарних днів, допомоги на оздоровлення, а також невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 420 143,84 грн (з яких 3 831,40 грн - заробітна плата за листопад 2020 року, 53 595,44 грн - оплата часу щорічної відпустки тривалістю 15 календарних днів, 177 788,50 грн - допомога на оздоровлення, 184 928,50 грн - матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань) без врахування податків та зборів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач не погоджується з визначеним та нарахованим відповідачем розміром оплати щорічної відпустки, допомоги на оздоровлення та заробітної плати, вважає їх невірно нарахованими і виплаченими у меншому розмірі, як і вважає необґрунтованою відмову відповідача у виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Позивач наголошує на тому, що вищевказані дії відповідача є протиправними і такими що суперечать положенням Конституції України, Законів України «Про прокуратуру», «Про відпустки», Порядку № 100 та КЗпП України. Разом з цим, зазначає, що фінансове забезпечення відповідача дозволяє виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження). Зобов'язано відповідача подати до суду: належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 щодо надання останьому відпуски з виплатою допомоги на оздоровлення; належним чином завірену копію наказу від 17.11.2020 № 3202-вц; належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 щодо виплати останьому матеріальної допомоги для вирішеня соціально-побутових питань, а також відповідь або рішення щодо розгляду такої заяви; розрахунок щодо виплачених ОСОБА_1 сум заробітної плати за 2020 рік, з урахування додаткових виплат на оздоровлення та вирішеня соціально-побутових питань.
11.03.2021 до суду від сторони позивача надійшли письмові пояснення по справі.
16.03.2021 до суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначає про те, що рішенням суду позивача було поновлено на посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України, з огляду на що оплата праці прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур продовжує здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Так, згідно з абзацом 3 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113, за прокурорами Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»). Відповідач стверджує, що нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а отже, відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, вказано на те, що розрахунок допомоги для оздоровлення здійснено з встановленого посадового окладу ОСОБА_1 в розмірі 7140,00 грн - посадовий оклад відповідно до вказаної Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зазначено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, не є обов'язковою та здійснюється в межах кошторисних призначень на оплату праці, затверджених на відповідний календарний рік.
Тож, за доводами сторони відповідача, суми, розраховані позивачем і зазначені в його позовній заяві, не узгоджуються з нормами чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі № 640/154/20, наказом Генерального прокурора від 16.11.2020 № 2806ц, ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Генеральної прокуратури України, та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.09.2019 № 2095ц про звільнення позивача з посади.
Наказом Генерального прокурора від 08.12.2020 № 2951ц, прокурору відділу нагляду у кримінальних провадженнях шодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 , поновленому на посаді за рішенням суду, тимчасово визначити робоче місце в Департаменті нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора за адресою: вул. Різницька, 13/15. Начальнику Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора забезпечити ведення табельного обліку використання робочого часу та контроль за дотриманням ОСОБА_1 вимог Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 12.08.2020 № 375.
У зв'язку з тим, що у період з 25.12.2019 (з моменту незаконного звільнення з посади) по 15.11.2020 (до моменту фактичного поновлення на посаді), за позивачем зберігалось право на щорічну основну відпустку та середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, визначену відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, позивачем на ім'я Генерального прокурора було подано заяву від 17.11.2020 про надання щорічної відпустки тривалістю 15 календарних днів, з 18.11.2020 та виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
У подальшому, наказом Генерального прокурора від 17.11.2020 № 3202-вц, позивачу надано частину щорічної відпустки за період роботи з 25.12.2019 по 24.12.2020, тривалістю 15 календарних днів з 18.11.2020 до 02.12.2020 включно, та виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Позивач вказує на те, що на його картковий рахунок, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» 26.11.2020 надійшли кошти (оплата часу щорічної відпустки та матеріальна допомога на оздоровлення) у сумі 6900,00 грн. Також, 30.11.2020 позивачу надійшли кошти (заробітна плата за 2 робочі дні - 16.11.2020, 17.11.2020) у сумі 722,95 грн.
Позивач також зазначає про те, що Офісом Генерального прокурора було порушено його право, передбачене ст. 83 Закону України «Про прокуратуру» на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за його заявою від 17.11.2020. Відповідач мотивував свою відмову у її виплаті тим, що ОСОБА_1 не призначено в Офіс Генерального прокурора, відповідно до п. 7 Розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2020 № 113-ІХ.
Позивач із визначеним та виплаченим відповідачем розміром оплати щорічної відпустки, допомоги на оздоровлення та заробітної плати не погоджується, вважає їх невірно нарахованими і виплаченими у меншому розмірі, як і вважає, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань мала бути виплаченою, що і зумовило останнього на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Так, наказом Офісу Генерального прокурора від 16.11.2020 № 2806ц ОСОБА_1 було поновлено на посаді прокурора відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Генеральної прокуратури України.
15.07.2015 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон - № 1697-VII).
За приписами ст. 81 Закону № 1697-VII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом.
Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 26 Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі - Закон № 79-VIII), який набрав чинності з 01.01.2015, установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» (далі - Постанова № 1155) затверджено схеми посадових окладів.
Пунктом 6 Постанови № 1155 установлено, що для прокурорів, умови оплати праці яких затверджені цією постановою, не застосовуються умови оплати праці працівників органів прокуратури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів.
Також, ч. 1 ст. 7 Закону № 1697 викладено в новій редакції: замість слів «Генеральна прокуратура України» викладено «Офіс Генерального прокурора», слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні», а пункт 4 цієї частини та статті стосовно військових прокуратур у системі органів прокуратури виключено.
Статтею 15 Закону № 1697 (в редакції Закону № 113), визначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.
Відповідно до норм абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» до Закону України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (набрав чинності 25.09.2019), за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що починаючи з 25.09.2019, ч. ч. 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», визначають розмір посадового окладу для прокурорів окружної, обласної прокуратур та Офісу Генерального прокурора.
Натомість, питання оплати праці прокурорів регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорів і керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України регулюються абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та постановами Кабінету Міністрів України.
Схеми посадових окладів, зокрема, прокурорів обласної прокуратури було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, починаючи з 26.03.2020, відсутні перешкоди для застосування ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Вирішуючи питання про вплив рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо нарахування і виплати заробітної плати, а також щодо оплати щорічної відпустки, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні відпустки, суд виходить із такого.
З ухваленням Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020 під час нарахування і виплати заробітної плати прокурорам належить керуватися положеннями ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Разом з тим, зазначена норма права у редакції, що діяла станом на 26.03.2020 та залишається чинною на цей час, визначає розмір посадового окладу лише для окремого кола прокурорів, яким проводиться нарахування і виплата заробітної плати, а саме - для прокурорів окружної, обласної прокуратур та Офісу Генерального прокурора.
У свою чергу, позивач за рішенням суду був поновлений на посаду в Генеральній прокуратурі України.
Водночас, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, що діяла в період з 26 березня, не містить в собі положень, які б визначали розмір посадового окладу для працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.
Відповідно, з відновленням дії ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», правове становище позивача залишилося незмінним.
Суд зазначає, що згідно наказу Офісу Генерального прокурора від 16.11.2020 № 2806ц позивача поновлено саме в Генеральній прокуратурі України з 25.12.2019. Доказів завершення процедури атестації позивача та переведення його на посаду до Офісу Генерального прокурора, сторонами суду не надано, як і не було надано доказів оскарження дій та рішень відповідача щодо не переведення позивача до Офісу Генерального прокурора.
Таким чином, суд вважає, що нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо розрахунку виплат за час відпустки та допомоги для оздоровлення, слід зазначити, що абз. 1 та 2 п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок) визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується Компенсація за невикористану відпустку.
При цьому, відповідно до п. п. «б» п. 4 розділу III Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Згідно із абз. 4 п. 3 цієї постанови, при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (розрахунок оплати відпустки надається, де період часу вимушеного прогулу не враховується).
До відзиву на позовну заяву було надано розрахункові листи ОСОБА_1 для підтвердження виплат заробітної плати, яка увійшла до розрахунку відпускних виплат та з яких вбачається, що у листопаді 2019 року до розрахунку увійшла сума 32217,49 грн, тобто 42499,09 грн (нарахована заробітна плата) - 10281,60 грн (разова премія до професійного свята - Дня працівників прокуратури, яка не входить до розрахунку середньої заробітної плати). У грудні 2019 року до розрахунку позивача увійшла сума коштів у розмірі 57358,05 грн, тобто 106245,13 грн (нарахована заробітна плата) - 54760,20 грн (компенсація за невикористані дні відпусток, яка не входить до розрахунку середньої заробітної плати) - 6669,73 грн. + 12542,85 грн. Щодо сум «-6669,73 грн» і « 12542,85 грн», у зв'язку з надходженням у лютому 2020 року листа непрацездатності за період з 16.12.2019 по 24.12.2019, було здійснено відповідне коригування заробітної плати. При цьому, за п. 3 Порядку, яким визначено, що лише премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату, сума «-6669,73 грн.», розрахована у лютому 2020 року, але відноситься до грудня 2019 року, а отже, входить для розрахунку середньої заробітної плати саме за вказаний місяць: оклад - « 2720,00 грн»; надб. за ОВЗ - « 3264,00 грн»; вислуга років - « 544,00 грн»; індекс доходів - « 141,73 грн».
Також, оскільки оплата матеріального забезпечення згідно листів непрацездатності, розрахована у березні 2020 року, але також відноситься до періоду грудня 2019, то її розмір «+12 542,85 грн» входить для розрахунку середньої заробітної плати саме за грудень місяць 2019 року. Лише сума премії «-16972,80 грн» входить до розрахунку середньої заробітної плати саме за лютий 2020 року на який припадає.
Водночас, відповідно до постанови Кабінету України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» Державною казначейською службою України (лист від 16.12.2020 № 13-06-08/23063), з Офісу Генерального прокурора стягнено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 218285,58 грн у грудні 2020 року, тобто, ця сума до вказаного розрахунку проведеного у листопаді 2020 року не входить.
Так, за абз. 4 п. 2 розділу II Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
З урахуванням наведеного, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. З огляду на викладене, розрахунок допомоги для оздоровлення здійснено з встановленого посадового окладу ОСОБА_1 в розмірі 7140,00 грн - посадовий оклад відповідно до вказаної Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505.
Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, варто зазначити, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 83 Закону України «Про прокуратуру», прокурору може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
За п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, затверджено схеми посадових окладів згідно додатків, а пунктом 2, надано право керівникам, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати надбавки, здійснювати преміювання, надавати матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань та для оздоровлення.
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, не є обов'язковою та здійснюється в межах кошторисних призначень на оплату праці, затверджених на відповідний календарний рік.
Згідно із ч. 1 ст. 89 Закону України «Про прокуратуру», фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу тощо, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
При цьому, фонд оплати праці визначається виходячи зі штатної чисельності працівників.
Тож, за висновками суду, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань належить до дискреційних повноважень та є правом, а не обов'язком керівника. Рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу на підставі особистої заяви працівника та за наявності коштів на цю мету. При цьому, подання відповідної заяви, не є безумовною підставою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Таким чином, суми, розраховані ОСОБА_1 і зазначені в його позовній заяві, не узгоджуються з нормами чинного законодавства.
Тож, відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та не порушив право позивача на оплату праці. Крім того, суд наголошує на відсутності іншого закону, що визначав би розмір посадового окладу працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, які продовжували виконувати свою повноваження тільки до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.
Верховним Судом сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 щодо прокурорів, які не пройшли атестацію у період проведення заходів реформування прокуратури, запроваджених Законом № 113-ІХ, зокрема, у постановах від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21, від 14.07.2022 по справі № 240/1984/21, від 14.07.2022 по справі № 160/13767/20.
Так, зокрема у постанові від 14 липня 2022 року по справі № 160/13767/20, Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. У цьому зв'язку, Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", що набрав чинності 25.09.2019, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.
Сам Закон № 113-ІХ, визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто, правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ, дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури), оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505), яка була чинною у оспорюваний позивачем період.
Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови № 505, затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ.
Отже, положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.
Тому, прирівняння посадового окладу позивача за спірний період до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в цю установу, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.
Тож за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: Постанови № 505.
У частині посилань позивача на те, що ним було пройдено всі етапи атестації та її завершено, при цьому, відповідач не перевів його до Офісу Генерального прокурора, що ставить позивача у не рівні умови з іншими прокурорами та безумовно впливає на рівень оплати праці, суд зазначає, що вказані доводи не є предметом позову, позаяк, в ньому не ставилось позовних вимог у частині оскарження дій/бездіяльності/рішень відповідача щодо переведення позивача до Офісу Генерального прокурора та завершення його атестації, натомість, спірним є питання нарахування та виплати заробітної плати за ситуації поновлення позивача в Генеральній прокуратурі України без завершення процедури атестації.
З огляду на наведене, під час розгляду даного спору судом не було встановлено порушень з боку відповідача в частині нарахування та виплати позивачу за спірний період заробітної плати, зокрема і розміром оплати щорічної відпустки, допомоги на оздоровлення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.