13 липня 2023 року Справа № 160/1682/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровського районний суд м. Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Верховний Суд про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
П31 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Верховний Суд про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 лютого 2023 року відмовив у відкриття провадження у справі № 160/1682/23.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року в адміністративній справі №160/1682/23 скасована в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання відповідей на звернення ОСОБА_1 від 26.12.2022р. та 09.01.2023р.; зобов'язання надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 26.12.2022 р. та 09.01.2023 р. В цій частині апеляційний суд направив справу № 160/1682/23 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року в адміністративній справі №160/1682/23 залишив без змін.
08 травня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Третього апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 160/1682/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання відповідей на звернення ОСОБА_1 від 26.12.2022р. та 09.01.2023р.; зобов'язання надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 26.12.2022 р. та 09.01.2023 р. та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження скарги
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.12.2022 та 09.01.2023 позивачем направлено до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяви, на якім відповідачем не надано відповіді. У зв'язку з чим просила, визнати протиправною бездіяльність Кіровського районного суду м. Дніпропетровська щодо ненадання відповідей на звернення ОСОБА_1 від 26.12.2022 та від 09.01.2023.
До суду надійшов відзив Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у якому відповідач заперечував у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність будь-якої протиправної бездіяльності.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна надіслала на електрону адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяву від 26 грудня 2022 року, у якій просила, суд прискорити розгляд заяви приватного виконавця про відновлення ухвали Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області 14.02.2022 у справі № 264/9635/14-ц., яка зареєстрована у суді за вх.. № ЕП-865/23 від 02.02.2023 року.
Крім того, Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна надіслала на електрону адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська скаргу від 09 січня 2023 року, у якій просила повідомити про розгляд заяви від 22.11.2022 у справі 264/9635/14-ц про відновлення втраченого провадження, яка зареєстрована у суді 13.01.2023 року за № ЕП-182/23.
На адресу Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна Кіровський районний суд м. Дніпропетровська направив лист від 08.02.2023 року № 01-24/4/2023, у якому повідомив, що станом на цей час (08.02.2023 року) до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська судові справи Іллічівського районного суду м. Маріуполя не переданні та відомостей про місце їх знаходження та їх стан, до суду не надходили. Запитувана позивачкою копія судового рішення була направлена на її поштову адресу за вих. № 01-/24/57/2022 від 19.10.2023 року. У зв'язку з неналежним фінансовим забезпеченням, відправка судом поштової кореспонденції здійснюється простим листом, що унеможливлює надати підтвердження про направлення.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду її звернень позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організаційне залежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов'язаний об'єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.
Судом встановлено, що на час відкриття провадження у справі 12 травня 2023 року відповіді на звернення позивачки були наданні, що підтверджується матеріалами справи.
Суд, зауважує, що не може бути бездіяльність відповідача протиправною, через відсутність належного фінансування суду, який надсилав відповіді простими листами та на електрону адресу позивачка.
Досліджуючи обраний позивачем спосіб судового захисту порушеного права, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За правилами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, як свідчать обставини цієї справи, після звернення Позивача із цим позовом до суду, відповідач надав відповідь на зверненя позивача у повному обсязі.
За правилами пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту цієї норми випливає, що суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, одночасно зобов'язавши його виправити оскаржувані порушення.
Таким чином, відповідач на час розгляду справи надав суду усі можливі докази, щодо розгляду звернень, а визнавши протиправною бездіяльність відповідачів щодо недотримання строку надання відповіді на звернення, суд не відновить порушеного права на звернення до органу державної влади, оскільки відповіді на звернення вже позивачці надана.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 800/580/17 (провадження № 11-333заі18) та від 21 квітня 2021 року у справі № 9901/327/20 (провадження № 11-8заі21).
Отже, суд, при розгляді цієї справи, звертає увагу на наявність вже сформованого останнього висновку Великої Палати Верховного Суду (станом на час розгляду цієї справи) щодо відсутності ефективного засобу відновлення порушеного права, внаслідок отримання відповіді позивачем на його звернення.
Аналогічну правову позицію викладено в рішенні Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 990/64/22.
В аспекті викладеного суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі і дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 242-245, 246, 250, 257, 262, 266, 295, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Верховний Суд про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев