14 липня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7993/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Каверін Сергій Миколайович звернувся в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказами начальника ВЧ НОМЕР_1 від 14.07.2020 № 246-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонного контролю 1 категорії - старшого механіка 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби, звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 56 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2233-ХІІ (далі - Закон № 2233-ХІІ) та від 01.08.2020 № 269-ос виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Позивач вказує, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення, оскільки у період з січня 2020 року по липень 2020 року нарахування грошового забезпечення здійснювалося у заниженому розмірі, виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 2020 року, та застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Такі дії відповідача ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення у заниженому розмірі позивач вважає протиправними, оскільки з 29.01.2020 судовим рішенням у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яким в тому числі були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), а тому виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Представник позивача просить визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.01.2020 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану основну та додаткову відпустки, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану основну та додаткову відпустки, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 53).
У відзиві на позовну заяву (а. с. 60-66) відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року», тоді як згідно з примітками до додатків до Постанови № 704 розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Відтак, доводи позивача щодо необхідності визначення розмірів посадового окладу та інших складових доплат і допомог шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 для перерахунку грошового забезпечення є помилковими.
Інших заяв по суті справи від учасників справи на адресу суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовлено.
Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало судом вирішенню по суті.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що наказами начальника ВЧ НОМЕР_1 від 14.07.2020 № 246-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонного контролю 1 категорії - старшого механіка 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби, звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 56 Закону № 2233-ХІІ та від 01.08.2020 № 269-ос - виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення (а. с. 12-13).
Зі змісту вказаних наказів вбачається, позивачу ОСОБА_1 при звільненні належить виплатити, зокрема, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік тривалістю 6 календарних днів, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їй соціального захисту», за 2015 - 2020 роки тривалістю 84 календарні дні, відповідно до п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. 8 розділу V Наказу МВС України від 25.06.2018 №558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України», грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних років.
Відповідно до карток особового рахунку за 2020 рік, позивачу грошове забезпечення (як щомісячні додаткові види грошового забезпечення, так і одноразові виплати) нараховувалося, виходячи з посадового окладу 3170,00 грн, окладу за військовим званням 1020,00 грн; при звільненні також нарахована матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 13395,50 грн, матеріальна допомога по ПКМУ в розмірі 1530,00 грн, компенсація за невикористані дні відпустки 38976,59 грн, одноразова допомога при звільненні 194234,75 грн (а. с. 19, 20)
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Постановою № 704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, приміткою додатку 14 до Постанови № 704 обумовлено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).
Також пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно з внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спір у цій справі виник щодо правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 01.01.2020 по 01.08.2020 місячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме 2020 року.
При вирішенні спору суд враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18) виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислених відповідно до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
На думку суду, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, тобто, в порядку, що був визначений первісною редакцією Постанови № 704.
При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, при вирішенні цієї справи враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, щодо застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою № 704.
Так, Верховний Суд сформулював висновок, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 підтримав зазначену правову позицію.
У цій справі судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що у спірному періоді відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, тобто, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018 для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1 762 гривні.
З архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 убачається, що із січня 2020 року за займаною посадою інспектор прикордонного контролю 1 категорії позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 3170,00 грн. (1762,00 грн - прожитковий мінімум на 01.01.2018 х 1,8 тарифний коефіцієнт за 9 тарифним розрядом = 3171,60 грн, з урахуванням округлення 3170,00 грн) та оклад за військовим званням «старший прапорщик» у розмірі 1020,00 грн (1762,00 грн - прожитковий мінімум на 01.01.2018 х 0,58 тарифний коефіцієнт = 1021,96 грн, з урахуванням округлення 1020,00 грн) (а. с. 19-20).
Натомість, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 гривні.
Отже, на думку суду, відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 29.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу 7 глави IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 6 розділу 8 глави V Інструкції № 558 грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, виплата грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки безпосередньо залежать від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Враховуючи, що з 29.01.2020 відповідачем при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача протиправно не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом січень 2020 року як розрахункову величину, суд дійшов висновку і про протиправність виплати вказаних видів грошового забезпечення без урахуванням відповідних величин з 29.01.2020, а не з 01.01.2020, як зазначає позивач.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні із 29.01.2020 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпустки, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу з 29.01.2020 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпустки, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні із 29 січня 2020 року розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпустки, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) з 29 січня 2020 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпустки, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх