Справа №381/1699/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4308/2023 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
13 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року,-
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 задоволено. Продовжено строк дії застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 серпня 2023 року, включно.
Визначено строк дії ухвали - до 20.08.2023.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував суспільну небезпечність діянь, у вчиненні яких обвинувачуються остання, а також те, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України: можливість переховування від суду, зважаючи на тяжкість покарання; можливість впливу на потерпілих та свідків з метою зміни наданих показань. Крім того, суд першої інстанції також врахував, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час ще не розпочатий, суду невідома позиція обвинуваченої щодо визнання вини в інкримінованих їй правопорушеннях, передбачених ч.1, ч.2 ст.127 КК України, в той час, коли позиція обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, що може впливати у тому числі і на заходи забезпечення кримінального провадження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2023 - скасувати. Застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем відбування: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що під час обрання запобіжного заходу суд першої інстанції не врахував відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не врахував особу підозрюваної відповідно до вимог ст. 178 КПК України, яка є вихователькою, з середньою освітою, раніше не судимою, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває,проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 та за місцем проживання характеризується позитивно. Апелянт зазначає, що однією з обставин, яка позитивно характеризує ОСОБА_6 , це те, що вона відповідно до довідки виданої Релігійною громадою Християн віри Євангельської працює вихователем у дитячому будинку з 2004 року по теперішній час, а з початку повномасштабної агресії РФ на безоплатній основі.
Апелянт зазначає, що сторона обвинувачення для обґрунтування ризику переховування від суду посилається виключно на тяжкість обвинувачення.
Щодо відсутності ризику впливу на свідків, апелянт вказує, що всі свідки по справі були допитані під час досудового розслідування, тобто до початку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, окрім того, свідками по справі є особи віком до 18 років, тобто діти. Також апелянт вказує, що діти розпорядженням орану опіки та піклування вилучені та поміщенні до іншого місця перебування, що виключає будь-який вплив на них зі сторони підозрюваної. йна ОСОБА_9 .
Крім того, апелянт зазначає, що стороною обвинувачення до клопотання було надано копії протоколів допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які в своїх показах зазначили, що про факт побиття їм нічого не відомо. Це стосується і решті свідків по справі, а тому ризик впливу на цих свідків зі сторони підозрюваної відсутній.
Крім того, апелянт вказує, не відповідає дійсності, те що сторони обвинувачення зазначила, що обвинувачена проживає в одному населеному пункті з потерпілими, оскільки потерпілі проживають в іншому населеному пункті , а саме: Київська область, Обухівський район, смт. Богуслав.
Також апелянт зазначає про відсутність ризику впливу на експертів, оскільки вони вже надали свої висновки.
Крім того, апелянт вказує, що всі доводи, викладені стороною обвинувачення в клопотанні про продовження строку тримання під вартою є безпідставними та необґрунтованими., клопотання складено з помилками в частині місця проживання обвинуваченої та потерпілих.
Також апелянт зазначає про помилковість твердження суду першої інстанції, в частині, що захист не довів необхідність у зміні запобіжного заходу, оскільки необхідність в триманні під вартою ОСОБА_6 має бути доведено стороною обвинувачення, чого зроблено не було та доказів на підтвердження ризиків не надано.
Апелянт просить врахувати, що потерпілі просили суд обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, а доводи прокурора не підтримали.
Апеляційна скарга захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не містить клопотання про її розгляд за участю сторін, а відтак апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали провадження, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111310000235 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1, ч.2 ст.127 КК України.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_6 у виді тримання під вартою строком на 2 місяці, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1ст.177 КПК України..
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20 серпня 2023 року включно.
Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, законного представника потерпілої, захисника та обвинуваченої, для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання, врахував, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність таких ризиків які б давали достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може переховуватись від суду, то на переконання колегії суддів вони є безпідставними з огляду на наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З врахуванням характеру висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, спрямованого на заподіяння сильного фізичного болю та моральних страждань, тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою в інкримінованому кримінальному правопорушенні, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченої, яка не одружена, осіб, які перебувають на утриманні не має, тобто у останньої відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачена ОСОБА_6 може переховуватися від суду, такий ризик не зменшився і виправдовує подальше її тримання під вартою, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є неспроможними.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачена має місце проживання, за яким характеризується позитивно, з 2004 року працювала вихователькою у дитячому будинку, має середню освіту, раніше не судима, на переконання колегії суддів, з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінального правопорушення, у даному випадку не є беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченої. До того ж, те, що обвинувачена, як зазначає захисник, з початку повномасштабної агресії РФ працювала у дитячому будинку на безоплатній основі,не дає достатніх підстав вважати, що з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, обвинувачена ОСОБА_6 не зможе здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченої впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, то на переконання колегії суддів, з врахуванням того, що на даний час у даному кримінальному провадженні свідки та потерпілі не допитані, з великою ймовірністю існує і ризик незаконного впливу обвинуваченої на них з метою зміни наданих показань.
Твердження захисника про те, що свідки у справі вже були допитані під час досудового розслідування та на даний час поміщені до іншого місця перебування, в іншому населеному пункті, що виключає будь-який плив на них зі сторони обвинуваченої, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на підставі обвинувального акту, шляхом безпосереднього дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, в тому числі і показань свідків та потерпілого, які на даний час не допитані, і на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, при цьому показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, через що, посилання захисника на допит світків у справі під час досудового розслідування не заслуговує на увагу. Що ж до перебування свідків в іншому населеному пункті, то дані обставини в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, жодним чином не зменшують встановлений в ході судового розгляду провадження ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Що стосується посилань захисника на показання потерпілих щодо обставин справи, то колегія суддів зауважує, що привирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, обставини кримінального правопорушення не досліджуються та оцінка доказам не надається, а тому посилання захисника на показання потерпілих, свідків є неспроможними.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризику впливу на експерта, колегія суддів до уваги не бере, оскільки як слідує з оскаржуваної ухвали судом першої інстанції був встановлений ризик впливу на потерпілих та свідків, тоді як ризик впливу на експерта встановлений не був.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченої підтверджують на даному етапі провадження потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянта про те, що наведені у судовому рішенні ризики не ґрунтуються на жодному доказі і не відповідають фактичним обставинам, колегія суддів вважає безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід, як про це просить захисник, має забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року, якою клопотання прокурора задоволено та продовжено строк дії застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 серпня 2023 року, включно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_4