Справа № 757/18832/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4065/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
11 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100060000442 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України.
Під час судового засідання судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, прокурором також заявлено клопотання про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою враховуючи тяжкість висунутого обвинувачення та те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені при обранні не відпали та продовжують існувати, а більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 13 серпня 2023 року включно з правом внесення застави, визначеної ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2020 року.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, вказав що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є триваючими і продовжують існувати. Судом зазначено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить переглянути ухвалу суду від 15.06.2023 року, оскільки вважає її незаконною.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, оскільки він не був ознайомлений із клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою. Також посилається на порушення строків розгляду справи, оскільки під вартою він перебуває вже 4 рік.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор, обвинувачений та захисник повідомлені, клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не надійшло, тому неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Твердження апеляційної скарги обвинуваченого про не ознайомлення його з клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою під час судового розгляду, яке було проголошено прокурором під час судового розгляду у присутності ОСОБА_6 , не свідчать про істотні порушення кримінального процесуального закону, які можуть слугувати підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Тривалість розгляду судом кримінального провадження також не може бути підставою для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, оскільки судом встановлено, що ризики, передбачені п.п.1,5 ст.177 КПК України, не зменшилися.
Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду, є вірним.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , - без зміни..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: