13 липня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 756/1676/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10852/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Белоконної І.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, про визначення порядку участі батька у вихованні та утриманні дітей, -
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, про визначення порядку участі батька у вихованні дітей та їх утриманні.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між позивачем і відповідачем виник спір щодо визначення порядку спілкування батька дітей (відповідача), який проживає окремо, та інших аспектів батьківського піклування по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти від народження постійно проживають з нею у місті Ірпінь Київської області, де відвідують: донька - ТОВ «Ірпінський ЗЗСО-ЛІЦЕЙ «Альпа Скул», а син - ТОВ «Центр розвитку дитини «Грамотійко».
Наразі діти живуть у повній сім'ї.
У жовтні 2020 року вона уклала шлюб з іншим чоловіком. Вона матеріально забезпечена, створила належні умови для проживання дітей. Діти ростуть в умовах материнської любові та турботи до них. Діти народились не у шлюбі.
Оскільки у позивачки створилась нова сім'я, то виникають непорозуміння з відповідачем з приводу місця та кількості часу, який відповідач хоче проводити з дітьми особисто (без присутності матері), та інших питань батьківської турботи.
У зв'язку з наведеним просила встановити такий порядок участі відповідача у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
- відповідач має переважне право на спілкування з дітьми без присутності позивача два вихідних дні у місяць (з п'ятниці вечора до неділі вечора, або з суботи ранку до ранку понеділка) за вибором відповідача та зі згоди позивача. При цьому відповідач забезпечує відвідування дітей, тобто зобов'язується відвозити та забирати дітей з гуртків та інших позашкільних занять у такі батьківські дні в обов'язковому порядку, якщо графік їх відвідин співпадає з днями переважного права відповідача на спілкування з дітьми;
- відповідач має переважне право на спілкування з дітьми 30 календарних днів поспіль без присутності позивача в період з червня до серпня включно щороку (в літній період року) - на період відпустки відповідача з правом тимчасового проживання дітей разом з відповідачем за виключенням періоду відпустки позивача та періоду перебування дітей в санаторіях для оздоровлення, таборах або базах відпочинку;
- відповідач зобов'язується отримувати від позивача та відповідно надавати належно оформлений дозвіл на вивезення дітей за кордон України;
- відповідач зобов'язується у дні спілкування з дітьми дотримуватись розпорядку дня для дітей та вимог щодо здорового харчування, що висуваються для дітей відповідно до віку;
відповідач зобов'язується не чинити перешкод та не наполягати на наданні йому переважного права на спілкування з дітьми одноосібно у день народження позивача та наступні вихідні за днем народження позивача;
- відповідач має переважне право на спілкування з дітьми без присутності позивача в день народження відповідача та наступні вихідні за днем його народження;
- відповідач зобов'язується не чинити перешкод і не наполягати на наданні йому переважного права на спілкування з дітьми одноосібно у державні свята України (дати визначаються відповідно до календаря на поточний рік), Новий Рік (31 грудня та 01 січня), Великдень (дати визначаються відповідно до календаря на поточний рік), Різдво Христове (07 січня та 25 грудня) та наступні за такими днями вихідними днями;
- відповідач має переважне право на спілкування з дітьми без присутності позивача один раз у рік у вихідні, що припадають на державне свято України за попереднім завчасним (не пізніше, ніж за один місяць до дати державного свята) погодженням таких днів з позивачем;
- відповідач має право на необмежене спілкування з дітьми засобами електронного зв'язку, що не передбачають фізичного контакту, за умови, що таке спілкування не заважає навчальному процесу та сну;
- відповідач зобов'язується здійснювати оплату навчання дітей у дитячих дошкільних навчальних закладах будь-якої форми власності, загальноосвітніх закладах середньої освіти будь-якої форми власності (школах, ліцеях, тощо) та вищих навчальних закладах будь-якої форми власності до здобуття дітьми ступеня магістра з вибраних ними наук (т. 1 а.с. 2-6).
16 березня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лежух-Вовк Т.І. подала відзив в якому зазначила, що діти сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянами Республіки Польща, а 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду Республіки Польща з відповідним позовом про визначення місця проживання дітей з батьком, наявність у дітей громадянства Республіки Польща виключає можливість розгляду справи судом України. Батько дітей ОСОБА_1 покриває значну частину витрат на дітей, які перевищують суму, визначену судовим наказом, зокрема передав позивачці 24 000 євро для оплати придбання будинку (1/2 вартості), просила зупинити провадження у справі (т. 1 а.с. 85-91, 130-140).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у такому порядку:
два вихідні дні у місяць (з п'ятниці вечора до неділі вечора, або з суботи ранку до ранку понеділка) за домовленістю між батьками, без присутності матері;
протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль у літній період, за домовленістю між батьками, без присутності матері;
інші канікулярні та святкові дні порівну між батьками, за домовленістю;
спілкування кожного дня за допомогою сучасних засобів зв'язку (Вайбер, Скайп, Вотсапп тощо) з обов'язковим дотриманням режиму дня дітей, за домовленістю між батьками (т. 1 а.с. 242-244).
Не погодившись з рішенням районного суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Лежух Т.І. звернулася до суду з апеляційною скаргою. На обґрунтування скарги зазначила, що вказана справа не могла бути вирішена судом першої інстанції без вирішення питання визначення місця проживання дітей. Судом першої інстанції було помилково застосовано спосіб захисту з огляду на положення ст. 159 СК України. Вказана справа не могла бути вирішена судом першої інстанції до моменту вирішення аналогічного спору судом Республіки Польща, зважаючи що до суду першої інстанції позовна заява подана лише 05 лютого 2021 року тобто майже через два місця після звернення з відповідним позовом ОСОБА_1 . Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та не вирішив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, не заслухав пояснень відповідача не дав оцінки доводам відповідача у відзиві на позовну заяву, не звернув увагу на порушення процедури надання висновку органом опіки, не залишив позов без розгляду та дійшов помилкового висновку про задоволення позову (т. 2 а.с. 1-9).
27 жовтня 2022 року представник позивача - адвокат Фадєєва Н.І. подала відзив на апеляційну скаргу в якому скаргу просила залишити без задоволення, а оскаржуване рішення районного суду без змін (т. 2 а.с. 28-31).
Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року скасовано та прийнято постанову. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, про визначення порядку участі батька у вихованні та утриманні дітей відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. (т. 2 а.с. 125-130).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану представником ОСОБА_6 , задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 175-180).
01 червня 2023 року зазначена справа отримана Київським апеляційним судом та 02 червня 2023 року передана судді-доповідачу.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Лежух Т.І. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Фадєєва Н.І. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою зареєстрованого місця проживання. Проте ОСОБА_1 був сповіщений врученням повідомлення його представнику - адвоката Лежух Т.І. Факт належного сповіщення апелянта ОСОБА_1 , його представник - адвокат Лежух Т.І. в суді не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Факт належного сповіщення позивачки ОСОБА_2 її представник - адвокат Фадєєва Н.І. підтвердила в судовому засіданні (т. 2 а.с. 184-211, 227-228).
Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради - Лучко Л. подала до апеляційного суду письмову заяву в якій просила розглянути справу без участі представника третьої особи (т. 2 а.с. 212-215).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітьми позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 10-15).
Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 21 грудня 2021 року № 167/20 про визначення способів участі відповідача у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,орган опіки та піклування рекомендує суду визначити способи участі цих дітей у такому порядку: два вихідні дні у місяць (з п'ятниці вечора до неділі вечора, або з суботи ранку до ранку понеділка) за домовленістю між батьками, без присутності матері; протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль у літній період, за домовленістю між батьками, без присутності матері; інші канікулярні та святкові дні порівну між батьками, за домовленістю; спілкування кожного дня за допомогою сучасних засобів зв'язку (Вайбер, Скайп, Вотсапп тощо) з обов'язковим дотриманням режиму дня дітей, за домовленістю між батьками (т. 1 а.с. 216-224).
За наданими сторонами до суду доказами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають документи, що посвідчують їх громадянство Республіки Польща. В той же час, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мають документи. що посвідчують їх громадянство України (т. 1 а.с. 14-15, 98-99).
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 28 серпня 2020 року, довідок навчальних закладів, діти проживають разом із матір'ю ОСОБА_2 у м. Ірпінь, Київської області, при цьому, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у ТОВ «Ірпінській ЗЗСО-Ліцей «Альпа Скул»», а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує навчальні заняття та отримує послуги з денного догляду у ТОВ «Центр розвитку дитини «Грамотійка» (т. 1 а.с. 17-20).
Цих обставин сторони по справі не заперечували, тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд визнав їх встановленими.
Скасувавши постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року про відмову в позові ОСОБА_2 і направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 17 травня 2023 року зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що звернення з позовом відповідно до вимог частин першої і другої статті 159 СК України можливе лише, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, однак сторони не надали суду доказів вчинення позивачкою перешкод у спілкуванні відповідача з дітьми, оскільки такий спір може ініціювати і той з батьків, з ким проживає дитина.
Крім того, посилаючись на розгляд у судах України та Польщі спорів про визначення місця проживання дітей(справа № 367/644/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір'ю; справа № VI nsm 2023/21 за заявою пана ОСОБА_1 , за участі пані ОСОБА_2 щодо встановлення місця перебування малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 11 лютого 2016 року, який розглядається районним судом по столичному місту Варшава), апеляційний суд не врахував, що сам по собі факт розгляду вказаних позовів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про визначення способів участі батька у вихованні дітей, тобто цей спір по суті судом апеляційної інстанції не розглянутий (т. 2 а.с. 175-180).
Згідно до положень ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Щодо підсудності спору.
Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянта, з посиланням на положення статті 28 Угоди між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща від 10 січня 2011 року, що наявність у дітей громадянства Республіки Польща виключає можливість розгляду справи судом України.
Відповідно до положень статті 28 Угоди між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (дата підписання: 10.01.2011; дата набрання чинності для України: 08.02.2011 року) та статті 28 «Правові стосунки між батьками і дітьми» Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Постановою ВР № 3941-XII ( 3941-12 ) від 04.02.94 року, дата набуття чинності 14.08.1994 року), в правових стосунках між батьками і дітьми, в тому числі аліментних обов'язках батьків застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина. Встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене. В справах, зазначених в пунктах 1 і 2, компетентними є органи тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина, а також органи тієї Договірної Сторони, на території якої дитина має місце проживання.
Відповідно до статті 20 вищевказаного Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах,якщо відповідно до положень цього Договору порушення справи належить до компетенції органів обох Договірних Сторін, а клопотання про порушення справи подано до органу однієї з них, то компетенція органу іншої Договірної Сторони виключається.
Так, судом встановлено і це підтверджується доказами по справі, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мають документи, які посвідчують їх громадянство України, діти проживають разом з матір'ю ОСОБА_2 у м. Ірпінь, Київської області, відвідують навчальні заклади за місцем проживання (т. 1 а.с. 14-20).
Відповідачем ОСОБА_1 надані до суду докази, що на розгляді у суді Республіки Польща перебуває спір про визначення місця проживання дітей(справа № 367/644/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір'ю; справа № VI nsm 2023/21 за заявою пана ОСОБА_1 , за участі пані ОСОБА_2 щодо встановлення місця перебування малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 11 лютого 2016 року, який розглядається районним судом по столичному місту Варшава).
Натомість предметом позову у цій справі, яка переглядається апеляційним судом є позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку участі батька у вихованні та утриманні дітей, а відтак справи за предметом позову не є тотожними.
Щодо вирішення справи по суті заявленого позову.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року , передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У пункті 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з п. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).
Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 зазначено, що «у статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України). Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону. Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок, що такий спосіб буде неефективним».
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що фактично діти проживають разом із нею, вона створила для дітей усі необхідні умови для розвитку, у неї створилась нова сім'я з іншим чоловіком. Оскільки між нею і відповідачем виникають непорозуміння з приводу місця та тривалості часу, який останній хоче проводити з дітьми особисто (без присутності матері), та інших питань батьківської турботи, просила визначити способи участі батька у вихованні дітей.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 21 грудня 2021 року № 167/20 про визначення способів участі відповідача у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,орган опіки та піклування рекомендує суду визначити способи участі цих дітей у такому порядку: два вихідні дні у місяць (з п'ятниці вечора до неділі вечора, або з суботи ранку до ранку понеділка) за домовленістю між батьками, без присутності матері; протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль у літній період, за домовленістю між батьками, без присутності матері; інші канікулярні та святкові дні порівну між батьками, за домовленістю; спілкування кожного дня за допомогою сучасних засобів зв'язку (Вайбер, Скайп, Вотсапп тощо) з обов'язковим дотриманням режиму дня дітей, за домовленістю між батьками (т. 1 а.с. 216-224).
Відповідно до наданих до суду доказів, діти проживають разом із матір'ю ОСОБА_2 в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у ТОВ «Ірпінській ЗЗСО-Ліцей «Альпа Скул»», а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує навчальні заняття та отримує послуги з денного догляду у ТОВ «Центр розвитку дитини «Грамотійка» (т. 1 а.с. 17-20).
При вирішенні даного спору необхідно враховувати передусім інтереси дитини, зважаючи на конкретні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, батько дитини стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із своїми дітьми. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітніми дітьми судом не встановлено. Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.
Враховуючи вищезазначене, встановлений судом факт реєстрації місця фактичного проживання дітей разом із позивачкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів визнала такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення порядку участі батька у вихованні дітей встановленням таких побачень у визначеному районним судом порядку. Тому, колегія суддів визнала обґрунтованим висновок районного суду про задоволення позову.
При цьому, на думку колегії суддів, таке судове рішення не перешкоджає вирішенню між сторонами спору про визначення місця проживання дітей та (або) зміни порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними.
Інші доводи і обґрунтування апелянта фактично зведені до незгоди з визначеним судом порядком участі ОСОБА_1 у вихованні дітей, виходячи з доводів та вимог апелянта, що діти мають проживати разом з батьком, проте такі доводи апелянта є передчасними, оскільки мають бути вирішені компетентним судом в іншій справі про наявність якої сторони повідомили в апеляційному суді.
Доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати мають бути віднесені на його рахунок і відшкодуванню за рахунок позивачки не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 13 липня 2023 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова