Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04.07.2023м. ХарківСправа № 922/1730/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Пономар Є. А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", м.Київ (адреса: 01010, м.Київ, вул.Івана Мазепи, 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Хоружівка", м.Харків (61045, м.Харків, вул.Клочківська, 192-А, 4-й пов., кім.6-В)
про стягнення 495071,42 грн
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Дубяга Н.Я. (адвокат, ордер ВМ №1037982 від 14.06.2023 року).
01.05.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Хоружівка" про стягнення 495071,42 грн заборгованості, з яких: 73639,31 грн інфляційних втрат, 392070,02 грн пені, 29362,09 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.05.2023 року відкрито провадження у справі №922/1730/23 та призначено підготовче засідання на 30.05.2023 року.
30.05.2023 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№13571) про відкладення підготовчого засідання призначеного на 30.05.2023 року.
Протокольною ухвалою суду від 30.05.2023 року задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 20.06.2023 року.
05.06.2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№14171), в якому просить суд відмовити в позові в повному обсязі. Крім того, разом з відзивом відповідач надав клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства та зазначає, що зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, в добровільному порядку сплачено позивачу на підставі рішення суду у справі №922/435/22 суму основного боргу за договором, 3% річних та пеню. Отже у разі задоволення позовних вимог у справі №922/1730/23 у сумі 392070,02 грн пені співвідношення розміру штрафних санкцій до суми основного боргу складатиме майже 50%, у зв'язку з чим, просить суд зменшити розмір пені.
12.06.2023 року позивач надав до суду клопотання (вх.№14899), в якому заперечував проти зменшення розміру неустойки (пені).
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 20.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2023 року.
20.06.2023 року представник відповідача надав до суду додаткові пояснення (вх.№15817), в яких посилається на скрутне фінансове становище підприємства. Разом з тим, відповідач зазначає, що в результаті війни, блокади морських портів, відсутності після початку війни форвардних програм, подорожчання ПММ, ЗЗР та насіння, ТОВ Агрофірма «Хоружівка» за результатами 2022 року понесло значні збитки - більше 13 мільйонів гривень. Однак не зважаючи на такі обставини поступову виконує свої зобов'язання.
21.06.2023 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№15957) про розгляд справи без його участі, та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання 04.07.2023 року не з'явився, однак раніше надавав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.2023 року проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У разі задоволення позовних вимог, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року у справі №922/435/22, 16.02.2022 року між ТОВ "Енерджі Трейд Груп" (постачальник, позивач) та ТОВ агрофірма "Хоружівка" (відповідач, споживач) був укладений договір поставки природного газу №П-159/2016 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п.3.4 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальни ком та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скрі плення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п.3.8.1 Договору споживач зобов'язується прийняти та оплатити в повному обсязі газ у відповідності до умов даного Договору.
У відповідності до п. 5.1.1 Договору споживач має сплатити вартість місячного об сягу газу на рахунок постачальника на наступних умовах;
- 30% вартості - до 10 числа місяця поставки природного газу;
- 30% вартості - до 20 числа місяця поставки природного газу;
- 30% вартості - до 30/31 числа місяця поставки природного газу;
- остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту-прий мання-передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).
Згідно з п. 9.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині поставок газу до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. Якщо жодна із сторін протягом 30 днів до закінчення терміну дії даного Договору не сповістить іншу сторону в письмовому вигляді про його розірвання, термін дії Договору буде автоматично продовжуватися на кожен наступний рік.
На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв природний газ у листопаді 2021 року на суму 1076019,73 грн, про що свідчить належним чином засвідчена копія акту приймання - передачі природного газу №00000029362 від 30.11.2021, який підпи саний сторонами, підписи скріплено печатками підприємств. Вартість газу, що поставля лася протягом зазначеного періоду, затверджена Додатковою угодою №2021/11/01 від 25.10.2021 року до Договору.
У порушення умов зазначеного Договору, відповідач не здійснив належних оплат, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений у листопаді 2021 року природний газ у розмірі 876020,04 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, 23757,34 грн пені та 4023,06 грн 3 % річних.
Факт існування заборгованості ТОВ агрофірма «ХОРУЖІВКА» перед позивачем за договором №П-159/2016 від 01.08.2016 встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року у справі №922/435/22, відповідно до яких вирішено стягнути з відповідача заборгованість за договором №П-159/2016 від 01.08.2016 у розмірі 876020,04 грн, пені у розмірі 23757,34 грн; 3% річних у розмірі 4023,06 грн та 13557,01 грн судового збору. Розрахунок пені та 3% річних здійснено з моменту виникнення права вимоги до 18.01.2022 року (подання позову до суду у справі №922/435/22).
На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 у справі №922/435/22 Відповідачем здійснено оплати:
03.02.2023 у сумі 310000,00 грн - основна сума боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 87 від 03.02.2023;
03.03.2023 у сумі 310000,00 грн - основна сума боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №190 від 03.03.2023;
03.04.2023 у сумі 41337,41 грн - пеня, 3% річних, судовий збір, що підтверджується платіжною інструкцією № 288 від 03.04.2023;
03.04.2023 у сумі 256020,04 грн - основна сума боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 287 від 03.04.2023.
Однак, як зазначає позивач, штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання відповідачем за Договором поставки природного газу № П-159/2016 від 01.08.2016 були розраховані позивачем у справі № 922/435/22 на момент звернення з позовом до суду, а саме до 18.02.2022 року. Однак, відповідач користувався утримуваними з нього грошовими коштами, що належали до сплати позивачу та які знецінились внаслідок інфляційних процесів, до моменту фактично виконання зобов'язання.
Отже позивач в позовній заяві зазначає, що викладені обставини стали підставою для стягнення в судовому порядку суми пені, інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання (по день його фактичного виконання), а саме до 02.02.2023 (оплата 03.02.2023) - на суму 310000,00грн; 02.03.2023 (оплата 03.03.2023) - на суму 310000,00 грн; 02.04.2023 (оплата 03.04.2023) - на суму 256020,04 грн.
Таким чином, позивач вважає, що на день звернення до суду з позовною заявою відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 73639,31 грн, пеню у розмірі 392070,02 грн, 3% річних у розмірі 29362,09 грн, всього 495071,42 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ст.610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) визначається, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось вище, факт існування заборгованості ТОВ агрофірма «ХОРУЖІВКА» перед позивачем за договором №П-159/2016 від 01.08.2016 встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року у справі №922/435/22, відповідно до яких вирішено стягнути з відповідача заборгованість за договором № П-159/2016 від 01.08.2016 у розмірі 876020,04 грн; пеню у розмірі 23757,34 грн; 3% річних у розмірі 4023,06 грн та 13557,01 грн судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 у справі № 922/435/22 відповідачем здійснено оплати:
03.02.2023 у сумі 310000,00 грн - основна сума боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 87 від 03.02.2023;
03.03.2023 у сумі 310000,00 грн - основна сума боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 190 від 03.03.2023;
03.04.2023 у сумі 41337,41 грн - пеня, 3% річних, судовий збір, що підтверджується платіжною інструкцією № 288 від 03.04.2023;
03.04.2023 у сумі 256020,04 грн - основна сума боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 287 від 03. 04.2023.
Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, на підставі чого, позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати у розмірі 73639,31 грн, пеня у розмірі 392070,02 грн, 3% річних у розмірі 29362,09 грн, всього 495071,42 грн.
Щодо інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на суму боргу до 02.02.2023 (оплата 03.02.2023) - на суму 310000,00 грн; до 02.03.2023 (оплата 03.03.2023) - на суму 310000,00 грн; до 02.04.2023 (оплата 03.04.2023) - на суму 256020,04 грн.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 29362,09 грн 3% річних та 73639,31 грн інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо пені.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 392070,02 грн.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2. Договору визначено, що у разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протя гом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно частини шос тої статті 232 ГК України, а отже нараховується протягом усього періоду порушення.
Водночас, відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259. 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, статтями 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення.
Відповідно до ч.6 ст.3 ЦК України основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність.
У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Згідно з правовим висновком, що сформульований Верховним судом у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Крім викладеного, суд також враховує те, що 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено станом на теперішній час.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 3034,38,39,4144,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Частина 2 статті 14-1 вказаного закону серед іншого відносить до форс-мажорних обставин збройний конфлікт, військові дії, оголошену та неоголошену війну.
Так, 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, суд бере до уваги, що відповідач поступово виконав взяті на себе зобов'язання, не зважаючи на скрутне фінансове становище підприємства, спричинене введенням воєнного стану в Україні, блокади морських портів, відсутності після початку війни форвардних програм, подорожчання ПММ, ЗЗР, насіння, тощо.
Одночасно суд бере до уваги заперечення позивача щодо зменшення розміру неустойки (пені) та позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 «що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги».
З викладеного суд дійшов висновку про те, що як наразі існують об'єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, а особливо у період дії воєнного стану, їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення пені призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов'язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов'язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для боржника (відповідача).
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 90%.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 39207,00 грн.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати заборгованості за поставлений газ, суд вважає позовні вимоги такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, але, у зв'язку зі зменшенням розміру пені, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Хоружівка" (адреса: 61045, м.Харків, вул.Клочківська, буд.192-А, 4-й поверх, кімната 6-В; код ЄДРПОУ 30133681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (адреса: 01010, м.Київ, вул.Івана Мазепи, буд.6; код ЄДРПОУ 36716332) інфляційні втрати у розмірі 73639,31 грн, пеню у розмірі 39207,00 грн, 3% річних у розмірі 29362,09 грн, 7426,07 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "14" липня 2023 р.
Суддя К.В. Аріт