11.07.2023 Справа №607/10416/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Кужель К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. -
12 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 21 серпня 2007 року Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 20; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у частці від всього заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подання до суду позовної заяви; після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Позов обґрунтований тим, що на даний час сторони не ведуть спільного господарства і не підтримують жодних подружніх відносин, оскільки у них з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов'язки, тому збереження сім'ї і подальше спільне проживання є неможливим. Також, зазначає, що від шлюбу у них є неповнолітні діти, які проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні. Вказує, що за станом здоров'я їй важко самій утримувати двох дітей, тому просить стягувати аліменти у розмірі від заробітку відповідача. При цьому, зазначає, що відповідач має значний регулярний дохід, який повністю витрачає на свої потреби, аліменти він нікому не платить, стягнень по виконавчих документах з відповідача не проводиться. З цих підстав просить позов задовольнити.
20 червня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому позов визнає у повному обсязі, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, просить повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ухвалою судді від 16 червня 2023 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 11 липня 2023 року.
В судове засідання позивач не з'явилася, проте подала попередньо суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, попередньо подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 21 серпня 2007 року Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 20.
За час спільного подружнього життя у сторін народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 травня 2018 року Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області; дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 06 лютого 2009 року Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області.
Як вбачається з виписок із медичних карток стаціонарного хворого № 916/345 від 10 серпня 2022 року, № 455/273 від 13 травня 2022 року, ОСОБА_1 хворіє.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Щодо вимоги про розірвання шлюбу.
Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, спільне життя в сторін не склалося, між ними припинилися подружні стосунки, та вони перестали вести спільне господарство.
Сім'я сторін фактично розпалася і шлюб носить формальний характер.
Відповідно до ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них.
На цьому ж наголошує Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що сторони не проживають сім'єю, не ведуть спільного господарства, оскільки позивач підтримує викладені в позові обставини, натомість відповідач позов визнає повністю, відтак суд вважає, що шлюб необхідно розірвати, як такий, збереження якого суперечитиме інтересам сторін спору.
Крім цього, відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Ураховуючи, що після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 позивачці було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » та остання бажає і надалі іменуватися цим прізвищем, суд вважає, що після розірвання шлюбу слід залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».
Щодо вимоги про стягнення аліментів.
У відповідності до статті 180, 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В силу вимог ст. 182 СК суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно вимог ч. 1-3 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 має можливість виконувати батьківські обов'язки по утриманню неповнолітніх дітей, суд вважає, що в даному випадку мають місце порушення прав неповнолітніх дітей, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача в користь позивача аліментів.
Таким чином, з урахуванням викладеного та вимог ст.180, 182 СК України, приймаючи до уваги матеріальне становище дітей та платника аліментів, виходить з рівності обов'язку батьків щодо утримання дітей, а також приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягувати з дати звернення до суду 12 червня 2023 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Щодо судового збору.
Вимогами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
У відповідності із ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на зазначені вимоги закону, беручи до уваги визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути 536,80 гривень сплаченого судового збору в користь позивача (за вимогу про розірвання шлюбу) та 536,80 гривень судового збору в користь держави (за вимогу про стягнення аліментів), а також позивачу з державного бюджету слід повернути 50% судового збору у розмірі 536,80 гривень, сплаченого ним при поданні до суду позовної заяви за вимогу про розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.110, 112, 180, 181, 182, 183, 184 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 серпня 2007 року Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 20.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягувати з дати звернення до суду 12 червня 2023 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору.
Копію рішення після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк