Справа № 161/13346/22 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-ц/802/686/23 Доповідач: Шевчук Л. Я.
13 липня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Трикош Н. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та розірвання договору, за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кумановського Луки Миколайовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2023 року,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що між нею та АТ КБ «ПриватБанк» існують правовідносини, за якими їй було надано для користування платіжну картку за № НОМЕР_1 зі строком дії до жовтня 2023 року (далі - зарплатна картка), а також платіжну кредитну картку за № НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом в розмірі 64 000 грн зі строком дії до липня 2022 року (далі - кредитна картка).
Позивачка також зазначила, що 04 липня 2022 року до неї зателефонувала невідома особа, яка представилася працівником ПрАТ «Київстар», і повідомила їй про необхідність вчинення певних послідовних дій для оптимізації роботи мережі мобільного оператора. Після вказаного дзвінка з її кредитної картки зникли грошові кошти в розмірі 62 524,27 грн. Про вказані обставини вона повідомила працівників АТ КБ «ПриватБанк», а також звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. У відповідь на її неодноразові звернення, в тому числі щодо припинення нарахування відсотків та списання заборгованості, відповідач повідомив їй, що вона, як клієнт банку, зобов'язана вживати необхідні заходи для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, в тому числі інформації нанесеної на неї, а також дотримуватися виконання умов договірних правовідносин.
Вона жодних розпоряджень на списання кредитних та особистих коштів будь-кому не давала та особистих даних не повідомляла. Проте їй стало відомо, що усі її кредитні кошти були переказані 04 липня 2022 року на картку за № НОМЕР_3 в терміналі самообслуговування у м. Києві. У той день вона у м. Києві не перебувала.
Позивачка вважає, що такі дії АТ КБ «ПриватБанк» є незаконними, а тому просила суд розірвати кредитний договір № SAMDN52000072494506 від 02 січня 2013 року, укладений між нею та АТ КБ «ПриватБанк», припинити здійснення щомісячних нарахувань та заборгованості по кредитній картці та скасувати всі раніше нараховані платежі та заборгованість, а також зобов'язати відповідача відновити залишок коштів на її зарплатній картці у розмірі 9 334,59 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2023 року у задоволенні позовних ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кумановський Л. М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кумановського Л. М. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивачки ОСОБА_2 подав суду клопотання про розгляд справи у йього відсутності.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кумановського Л. М. слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що будь-яких порушень зі сторони АТ КБ «ПриватБанк» умов кредитного договору № SAMDN52000072494506 від 02 січня 2013 року, які б давали підстави для його розірвання за пред'явленими позивачкою вимогами, не має.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом за матеріалами справи встановлено, що 02 січня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SAMDN52000072494506, за умовами якого позивачці було надано для користування платіжну картку за № НОМЕР_1 зі строком дії до жовтня 2023 року, а також платіжну кредитну картку за № НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом в розмірі 64 000 грн зі строком дії до липня 2022 року.
Як вбачається із довідки про рух коштів по платіжній кредитній картці ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 , сформованою у АТ КБ «ПриватБанк», 04 липня 2022 року внаслідок проведення п'яти банківських операцій, із вказаного карткового рахунку здійснено переказ коштів на картку НОМЕР_3 на загальну суму 62 524,27 грн. Вказані операції були проведені в терміналі самообслуговування за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16).
Позивачка ОСОБА_1 зазначала, що таке списання коштів було здійснено без фізичного використання спеціального платіжного засобу або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, а тому спірні банківські операції не відповідали її волевиявленню та внутрішній волі, що є підставою для розірвання кредитного договору № SAMDN52000072494506 від 02 січня 2013 року.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно зі статтею 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 699/16-ц (провадження № 61-16504св18) та від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) зроблено висновок про те, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17.
Колегія суддів погоджується з висновами суду першої інстанції про те, що зняттю коштів з картки позивачки сприяла необачна поведінка останньої, так як ОСОБА_1 не довела суду, що 04 липня 2022 року вона самостійно не перебувала у м. Києві, а також не довела суду, що спірні банківські операції були виконані без її відповідних доручень та згоди третіми особами. Натомість у разі доведеності факту перебування позивачки 04 липня 2022 року у м. Луцьку, останньою та її представником не спростовано наявності існування перешкод для передачі позивачкою кредитної картки третім особам (рідним або близьким особам), які б могли її використати, перебуваючи у м. Києві, у зв'язку з чим саме позивачка має нести ризик збитків від здійснення операцій за її електронними платіжними засобами, які здійснені до повідомлення банку про вказані обставини. Списання коштів з платіжної картки позивачки здійснено з коректним введенням ПІН-коду.
На підставі пунктів 2-4 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний, зокрема, зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом ; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до підпункту 2.1.4.5.1 Умов і Правил клієнт зобов'язаний не передавати картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором, або що суперечать чинному законодавству.
Клієнт зобов'язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї (підпункт 2.1.4.5.2 Умов і Правил).
Відповідно до підпункту 2.1.4.12.3 Умов і Правил банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних.
05 липня 2022 року до ЄРДР було внесено відомості за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, та розпочато кримінальне провадження за № 12022035580000737. Вказані відомості внесені на підставі заяви ОСОБА_1 , в якій остання повідомила, що 04 липня 2022 року близько 16 години невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом обману зателефонувала позивачці та представилася працівником ПрАТ «Київстар» та заволоділа грошовими коштами із банківських карток.
Разом з тим будь-яких процесуальних рішень в межах здійснення кримінального провадження за № 12022035580000737 від 05 липня 2022 року, яке б в силу положення частини 6 статті 82 ЦПК України мало преюдиційне значення при розгляді даного спору, органом досудового розслідування не приймалося.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).
Всупереч зазначених правових норм позивачка не надала належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» було порушено умови кредитного договору № SAMDN52000072494506 від 02 січня 2013 року, які б давали підстави для розірвання цього договору.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кумановського Луки Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді