Справа № 161/4718/23 Провадження №11-кп/802/487/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 липня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030580000416 від 03.02.2023 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, не судимого,
визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.307 КК України та призначено покарання, з застосуванням ст.69 КК України, - 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання, тобто з 03.02.2023 року.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 в доход держави 2831 (дві тисячі вісімсот тридцять одну) гривень 70 (сімдесят) копійок судових витрат у справі за проведення експертизи.
Запобіжний захід - тримання під вартою, обраний ухвалою від 05.02.2023 року та продовжений відповідним судовим рішенням, залишено до набрання вироком законної сили.
Вироком суду вирішено долю речових доказів та арештованого майна.
Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_7 у невстановлений органом досудового розслідування день та час, умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, з метою збуту, використовуючи додаток «Telegram», у невстановленої досудовим розслідуванням особи, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP у особливо великих розмірах, з метою її подальшого збуту на території міста Луцька та Луцького району.
Він же, 03.02.2023 року у вечірню пору доби, точної години органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території лісосмуги, що поблизу магазину «Гач-Хаус», що за адресою: село Радомишль Луцького району Волинської області, вулиця Центральна, 2 забрав закладку у виді «майстер-кладу» з вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP у особливо великих розмірах, яка містилась у 40 згортках обмотаних ізоляційною стрічкою, яку зберігаючи при собі з метою збуту, переніс до магазину «Гач-Хаус», що за адресою: село Радомишль Луцького району Волинської області, вулиця Центральна, 2, де продовжував незаконно зберігати з метою збуту до моменту вилучення працівниками поліції - до 22.09 години 03.02.2023 року.
Згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/103-23/1278-НЗПРАП від 04.02.2023 року надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору в одному згортку містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 1,3685 г.
Згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/103-23/1319-НЗПРАП від 17.02.2023 року надані на дослідження речовини у 19 (дев'ятнадцяти) пакетах із пазовими замками загорнутих у фрагменти липкої стрічки зеленого кольору, які були поміщені до пакету №PSP1255120, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP відповідно становить 1,3260 г, 1,3338 г, 1,3306 г, 1,3326 г, 1,3443 г, 1,3301 г, 1,3338 г, 1,3238 г, 1,3274 г, 1,3305 г, 1,3215 г, 1,3264 г, 1,3238 г, 1,3528 г, 1,0970 г, 1,3315 г, 1,3308 г, 1,3231 г, 1,3308 г; надані на дослідження речовини у 20 (двадцяти) пакетах із пазовими замками загорнутих у фрагменти липкої стрічки коричневого кольору, які були поміщені до пакету №PSP1255120, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP відповідно становить 2,0236 г, 2,0314 г, 2,0177 г, 2,0098 г, 2,0220 г, 2,0118 г, 2,0158 г, 2,0215 г, 1,9898 г, 2,0168 г, 2,0133 г, 2,0188 г, 2,0213 г, 2,0354 г, 2,0210 г, 2,0254 г, 2,0101 г, 2,0165 г, 2,0258 г, 2, 0168 г. Загальна маса PVP становить 65,4152 г.
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 65,4152 г, що відповідно до Таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 року, є особливо небезпечною психотропною речовиною у особливо великих розмірах.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у особливо великих розмірах, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.307 КК України (а.с.34-38).
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого вказує на те, що не оспорюючи кваліфікацій дій обвинуваченого, вважає даний вирок незаконним, таким, що підлягає зміні у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення обвинуваченому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На думку сторони захисту судом при постановленні вироку та обранні виду і міри покарання судом першої інстанції було порушено вимоги ст.65 КК України та не враховано положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року. А тому, суд прийшов до помилкового висновку і призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вирок суду першої інстанції є явно несправедливим за занадто суворим.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України суд не дав належної оцінки особі обвинуваченого і не в повній мірі врахував те, що останній хоч і вчинив особливо тяжкий злочин, однак свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Є особою зовсім молодого віку (25 років). Обвинувачений повністю усвідомив незаконність вчинених ним дій, як під час досудового, так і під час судового провадження, активно сприяв розкриттю злочину, дав детальні та вичерпні показання щодо обставин його вчинення. Має постійне місце проживання, де проживає разом з матір'ю, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався. З 20.09.2018 року по 08.09.2021 року перебував на військовій службі за контрактом. Служив у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та має намір в подальшому, за можливості, продовжити таку службу. Від вчиненого обвинуваченим злочину не наступили жодні негативні наслідки, оскільки придбана ним речовина нікому не була реалізована, а відразу була вилучена працівниками поліції. У кримінальному провадженні відсутні обтяжуючі покарання обставини, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
На думку сторони захисту зазначені підстави істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину і впливають на пом'якшення покарання, що дає законну можливість апеляційному суду змінити призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання, пом'якшити його і призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі. Таке покарання, на думку захисту, буде необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідатиме вимогам ст.65 КК України.
Просить вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі стоком 5 (п'ять) років. В решті вирок залишити без змін (а.с.41-43).
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги; думку обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити; прокурора, який просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити за безпідставністю, вирок суду залишити без змін; апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у особливо великих розмірах, та кваліфікація його дій за ч.3 ст.307 КК України є правильними та ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Водночас, щодо доводів захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.69 КК України єсуворим, та про наявність підстав для пом'якшення призначеного покарання, то вони є безпідставними та не обгрунтованими з огляду на наступне.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом'якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу винного.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд першої інстанції не вбачав.
Місцевим судом у вироку вірно зазначено, що вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, при цьому, це соціально-небезпечний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що набув на даний час неабиякого поширення у суспільстві, особливо серед молоді.
Враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 є особою молодого віку (25 років), він дійсно усвідомив незаконність вчинених ним дій, а тому у вчиненому щиро розкаявся, як під час досудового, так і під час судового провадження - активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, давши детальні та вичерпні показання щодо обставин його вчинення (місця придбання та мети). Крім цього обвинувачений має постійне місце проживання, де проживає разом з матір'ю, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, перебував на військовій службі за контрактом та має намір в подальшому, за можливості, продовжити таку. Також враховано, що від його дій не наступили жодні негативні наслідки, оскільки придбана ним речовина нікому не була реалізована та відразу вилучена працівниками поліції, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, що, на думку суду, в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину
На переконання апеляційного суду враховуючи всі обставини в кримінальному провадженні в їх сукупності, у тому числі й ті, на які посилається у своїй апеляційні скарзі захисник обвинуваченого, яким судом першої інстанції була надана вірна оцінка, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, аніж передбачене законом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, однак лише у виді позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також апеляційний суд вважає, що пом'якшити покарання ОСОБА_7 , як цього просить сторона захисту неможливо, оскільки покарання не буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде недостатнім для досягнення мети такого покарання, не буде співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно справедливим через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Верховний Суд неодноразово звертає увагу на те, що виправлення має на меті шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.
Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
А тому, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисником обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді