Справа № 760/26773/20
Провадження № 1-кп/760/124/23
14.07.2023 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представників потерпілої адвокатів ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100090005333 від 20.10.2020, на підставі обвинувального акту, затвердженого 27.11.2020 р. прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_5 , за обвинуваченням
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , постійно проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , одруженого, тимчасово проживаючого на території Федеративної Республіки Німеччина,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
16.10.2020 приблизно о 18:50 год. ОСОБА_10 , керуючи засобом підвищеної небезпеки - технічно справним транспортним засобом марки «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в темну пору доби, проїзною частиною вулиці Кадетський Гай у м. Києві в східному напрямку. Наближаючись до освітленого нерегульованого пішохідного переходу, розташованого перед перехрестям вулиць І. Пулюя та Кадетського Гаю, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, обвинувачений ОСОБА_10 , будучи водієм транспортного засобу, відволікся від керування, та в порушення вимог п.п.1.5, 2.3-Б, 2.3-Д та 12.3 ПДР України, маючи відповідну можливість, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину перед дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України з правої сторони відносно руху автомобілю, заподіявши останній тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-1738-2020 від 25.11.2020 р. КМКБ СМЕ встановлено, що під час первинно відомого звернення 16.10.2020 о 19 годині 00 хвилини (під час огляду лікарем/лікарями швидкої медичної допомоги), з урахуванням даних, які віддзеркалюють її послідуюче стаціонарне лікування (у тому числі, проведених інструментальних досліджень) у ОСОБА_6 було виявлено таке тілесне ушкодження:
- закрита травма правого плеча: уламковий перелом голівки правої плечової кістки з невеликим зміщенням уламків.
Виходячи з того, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення порушеної анатомічної цілісності травмованої кістки (байдуже, чи було проведено оперативне втручання чи було обрано консервативну тактику лікування) та початок відновлення порушеної функції травмованої ділянки (по місцю утворення виявленого перелому, враховуючи функціональне навантаження травмованої ділянки правого плеча) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загальновизначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, виявлене тілесне ушкодження, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, відповідно п. п. 1.5.2, 2.2.1.в. та 4.6. "Правил". Виявлене тілесне ушкодження утворилося до 19 години 00 хвилини 16.10.2020, у тому числі, у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто, 16.10.2020. Локалізація наявного тілесного ушкодження, окремі морфологічні складові та відомі обставини події, дають підстави вважати, що наявне тілесне ушкодження могло утворитися внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля, який рухався, з пішоходом (який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні), з послідуючим падінням на підведену праву руку.
Згідно висновку судової авто-технічної експертизи Київського НДЕКЦ МВС України за № СЕ-19/111-20/56382-ІТ від 26.11.2020 р. в ситуації, що склалася безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 , повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 12.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 , з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування. В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 , експертом, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пункту 12.2 ПДР України не вбачається, але вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР України. З технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вимогам пункту 12.3 ПДР України.
Під час керування транспортним засобом марки "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 водій ОСОБА_10 , допустив порушення вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
-п. 1.5 ПДР України, згідно якого «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
-п. 2.3.б) ПДР України, згідно якого «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 2.3.д) ПДР України, згідно якого «Не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;
- п. 12.3 ПДР України, згідно якого: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Порушення водієм транспортного засобу марки "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вимог вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю. Зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, який перебуває в провадженні суду, відповідають дійсним обставинам вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що 16.10.2020 р. у вечірній час доби, він, керуючи автомобілем "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Кадетський Гай у м. Києві. Навпроти магазину «Novus» є пішохідний перехід, позначений дорожньою розміткою, на якому він не помітив пішохода, якою виявилась потерпіла ОСОБА_6 , та допустив наїзд на неї. Після чого, він зупинив автомобіль, підійшов до потерпілої, викликав швидку допомогу, на місце події приїхала карета швидкої медичної допомоги, яка повезла потерпілу до лікарні, а також поліція. Він пройшов обстеження на стан алкогольного сп'яніння, яке не виявило в нього алкоголю в організмі, після чого надав пояснення слідчому. Матеріальну допомогу на лікування потерпілої не надавав, бо не мав прямого зв'язку із потерпілою, спілкування відбувалось через її доньку, яка тримала з ним дистанцію. Він пропонував кошти на лікування потерпілої, однак донька потерпілої відмовилась від надання ним матеріальної допомоги, оскільки вимагала від нього сплати 50 000 грн. Тому, через те, що вони не домовились про суму витрат на лікування потерпілої, станом на дату свого допиту якості обвинуваченого, він потерпілій будь-які грошові кошти на відшкодування заподіяної ним шкоди не передавав. Обвинувачений показав, що не вбачає правових підстав для виплати ним матеріального відшкодування на користь потерпілої, оскільки його цивільно-правова відповідальність як водія транспортного засобу, яким він керував та який на праві власності належить ОСОБА_13 , була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» відповідно до укладеного із нею полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. А тому заподіяну ним майнову шкоду повинна відшкодувати потерпілій страхова компанія, а не він. Саме з цих підстав ним не визнається цивільний позов потерпілої в частині відшкодування майнової шкоди, проте, усвідомлюючи відповідальність перед потерпілою він погоджується відшкодувати потерпілій не більше 15 000 грн. моральної шкоди, та не більше 5 000 грн. витрат потерпілої на правничу допомогу, про що подав до суду через адвоката відзив на позовну заяву із викладеною правовою позицією сторони захисту з даного приводу. Те, що раніше не відшкодовував на користь потерпілої заподіяну їй шкоду пояснює також своїм скрутним матеріальним становищем. Потерпілу у лікарні він не провідував через те, що донька потерпілої не повідомляла йому про лікарню, в якій проходила лікування потерпіла ОСОБА_6 . У судовому засіданні, що відбувалось 10.07.2023 р., обвинувачений ОСОБА_10 повідомив суд, що відшкодував на користь потерпілої ОСОБА_6 5 000 грн. заподіяної потерпілій моральної шкоди, вже під час судового розгляду кримінального провадження платежами, зробленими через Укрпошту. Просить застосувати до нього покарання у виді штрафу, оскільки виїхавши до Федеративної Республіки Німеччини, він отримує там соціальну допомогу, вивчає мову та шукає роботу, а тому має змогу сплатити штраф за вироком суду. Просить не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Окрім повного визнання обвинувачений ОСОБА_10 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:
-Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка суду показала, що 16.10.2020 р. у вечірній час доби, вона разом із своєю собачкою, яка була на повідку, переходила пішохідний перехід біля супермаркету «Novus» на перехресті вул. Кадетський Гай з вул. П. Радченка у м. Києві. Перехід був помічений дорожньою розміткою, світлофор на перехресті був відсутній. Вона ступила на пішохідний перехід, попередньо перевіривши відсутність інших автомобілів, вже йдучи по пішохідному переходу, вона повернула голову та побачила відблиск від фар, та сам автомобіль, який допустив на неї наїзд. Після чого вона впала на дорожнє покриття, точно не пам'ятає, на яку сторону впала, однак відчула біль у правій руці, від якого почала кричати. У цей момент до неї підійшов водій автомобіля обвинувачений ОСОБА_10 , сів біля неї на корточки, намагався її відтягнути від місця ДТП, на що вона його попросила викликати швидку медичну допомогу. Він відповів їй, що не викликається ні швидка, ні поліція. Згодом на місце події приїхала карета швидкої медичної допомоги, та її відвезли до лікарні, де їй було діагностовано осколковий перелом правої ключиці, однак гіпс їй не накладали, чотири дні вона перебувала на стаціонарному лікуванні, після чого її відпустили додому. В подальшому, їй ставало зле, та вона звернулась до лікарні «МедБуд», де їй зробили КТ та виявили осколковий перелом, протягом двох місяців їй було заборонено рухатись, рекомендували придбати бандаж. Протягом двох місяців вона лежала вдома, проходила лікування. Потім звернулась до поліклініки на вул. Єреванській, де проходила відновлювальні процедури та масаж. Потерпіла зазначила, що за весь час її лікування обвинувачений жодного разу не поцікавився в неї її станом здоров'я, не відшкодував понесені нею витрати на лікування. Вперше після ДТП вона обвинуваченого побачила в судовому засіданні в приміщенні суду, до цього часу обвинувачений двічі спілкувався з донькою потерпілої по телефону. У судовому засіданні, яке відбувалось 10.07.2023 р., потерпіла повідомила суд, що обвинувачений сплатив на її користь 5000 грн. у якості часткового відшкодування шкоди. Зазначені дії були вчинені обвинуваченим вже під час судового розгляду кримінального провадження, після запитань головуючого судді до обвинуваченого стосовно відшкодування обвинуваченим завданої ним шкоди. Тому, потерпіла не вважає, що вказані дії обвинуваченого по частковому відшкодуванню завданої їй моральної шкоди є щирими, переконана, що це був вимушений для обвинуваченого крок, аби пом'якшити покарання, яке може йому загрожувати. Потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що до страхової компанії, де застрахована цивільно-правова відповідальність обвинуваченого, вона не зверталась, бо переконана, що саме він зобов'язаний нести відповідальність за заподіяну їй моральну та майнову шкоду, а також сплатити на її користь витрати на правничу допомогу /т. 2 а. с. 65-68/.
-Заявою потерпілої ОСОБА_6 на ім'я Начальника відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві від 20.10.2020 р., відповідно до якої потерпіла зазначає, що отримала тілесні ушкодження внаслідок ДТП, яке мало місце 16.10.2020 приблизно о 18:50 за адресою м. Київ, вул. Кадетський Гай, 3, де автомобіль "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_10 здійснив на неї, як пішохода, наїзд. У зв'язку із викладеним, вона просить визнати її потерпілою у кримінальному провадженні /т. 2 а. с. 61/.
-Постановою про визнання потерпілим у кримінальному провадженні від 20.10.2020 р., відповідно до якої ОСОБА_6 визнано потерпілою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100090005333 від 20.10.2020 /т. 2 а. с. 62/.
-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020100090005333 від 20.10.2020 р. за ознаками виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до змісту якого слідує, що 19.10.2020 р. до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про ДТП, яке мало місце 16.10.2020 приблизно о 18:50 за адресою м. Київ, вул. Кадетський Гай, 3, де автомобіль "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , 1952 року народження. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої плечової кістки з незначним зміщенням, виписка КМКЛ № 17 /т. 2 а. с. 37/.
-Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.10.2020 р. та схемою пригоди, відповідно до яких старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_14 16.10.2020 р. о 19 год. 35 хв. розпочав огляд місця ДТП за участю двох понятих та ОСОБА_10 , вид події: наїзд транспортного засобу на пішохода. Зі змісту протоколу слідує, що місцем ДТП є перехрестя вул. І. Пулюя та вул. Кадетський Гай у м. Києві, перехрестя з нерегульованим пішохідним переходом із нанесеною на ньому дорожньою розміткою 1.14.2 ПДР України. Зазначається, що об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч, не виявлені. На транспортному засобі "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 були виявлені пошкодження у виді відлущення фарби на передньому капоті спереду по середині, вм'ятина на передньому капоті спереду ближче до лівої сторони, потертості лако-фарбового покриття, потертості бруду на передньому капоті з лівої сторони, потертості бруду на передньому бампері з лівої сторони; гальмові системи, рульове керування справні /т. 2 а. с. 40-45/.
-Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з місця ДТП на DVD-R диску «Verbatim» з рукописним написом чорного кольору «ДТП Кошебуцький», де зафіксована дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 16.10.2020 р. о 18:50 за адресою м. Київ, перехрестя вул. Кадетський Гай з вул. П. Радченка, на якому зафіксовано механізм наїзду автомобілем "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 на пішохода ОСОБА_6 . Після наїзду на пішохода ОСОБА_6 водій ОСОБА_10 зупинив автомобіль, та вийшовши з нього, направився у бік потерпілої, поруч із якою перебуває до закінчення відеозапису /т. 2 а. с. 48/.
-Постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 20.10.2020 р., відповідно до якої DVD-R диск «Verbatim» з рукописним написом чорного кольору «ДТП Кошебуцький», визнано речовим доказом та прилучено до матеріалів досудового розслідування в рамках кримінального провадження /т. 2 а. с. 46-47/.
-Протоколом перегляду відеозапису від 20.10.2020 р., відповідно до якого старший слідчий відділення розслідувань злочинів у сфері транспорту СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 провів огляд DVD-R диску «Verbatim», упакованого в паперовий конверт білого кольору, що містить один відеофайл «10.9.75.40_060385В0_1602924946_1», відповідно до якого під час огляду відеозапису з місця ДТП встановлено, що на відео спостерігається нерегульоване перехрестя вул. Кадетський Гай з вул. П. Радченка у м. Києві. На вулиці темно, горить міське електроосвітлення, проїзна частина добре освітлена. Перед виїздом на вулицю Кадетський Гай розташований наземний нерегульований пішохідний перехід, з відповідною розміткою та дорожніми знаками згідно ПДР України, по якому рухаються пішоходи. На відео, у кадрі зліва з'являється особа жіночої статі із собачкою на повідку. Жінка одягнена в червону куртку з чорним рюкзаком на спині, яка рухається по тротуару в напрямку пішохідного переходу. Дана жінка-пішохід, перед розміткою пішохідного переходу, дивлячись ліворуч, ступає на проїзну частину. В цей час в кадрі з'являється автомобіль "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, який не зупиняючись, рухається до пішохідного переходу. Даний автомобіль здійснює наїзд передньою лівою частиною автомобіля на жінку пішохода із собачкою, внаслідок якого жінка падає на асфальтне покриття. На момент наїзду жінка дійшла майже до середини проїзної частини. Автомобіль відразу зупинився, так, як швидкість була невеликою. Тобто, згідно даного відеозапису, чітко зафіксовано механізм наїзду автомобілем "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору під керуванням водія ОСОБА_10 на пішохода ОСОБА_6 /т. 2 а. с. 49-50/.
-Постановою слідчого про визнання речей документом у кримінальному провадженні та визначення місця його зберігання від 17.11.2020 р., відповідно до якої історію хвороби № 1076 на гр. ОСОБА_6 на 21 аркуші визнано документами у кримінальному провадженні та повернуто до КМКЛ 17, 1 СД диск з рентгенівськими знімками, - приєднано до матеріалів провадження, 2 листи консультації ортопеда-травматолога та 1 диск СКТ правого плеча, - повернуто ОСОБА_6 /т. 2 а. с. 51-52/.
-CD диском рентген знімку ОСОБА_6 /т. 2 а. с. 53/.
-Висновком судово-медичної експертизи № 042-1738-2020 від 25.11.2020 р., відповідно до якого встановлено, що під час первинно відомого звернення 16.10.2020 о 19 годині 00 хвилини (під час огляду лікарем/лікарями швидкої медичної допомоги), з урахуванням даних, які віддзеркалюють її послідуюче стаціонарне лікування (у тому числі, проведених інструментальних досліджень) у ОСОБА_6 було виявлено таке тілесне ушкодження: закрита травма правого плеча: уламковий перелом голівки правої плечової кістки з невеликим зміщенням уламків. Виходячи з того, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення порушеної анатомічної цілісності травмованої кістки (байдуже, чи було проведено оперативне втручання чи було обрано консервативну тактику лікування) та початок відновлення порушеної функції травмованої ділянки (по місцю утворення виявленого перелому, враховуючи функціональне навантаження травмованої ділянки правого плеча) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загальновизначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, виявлене тілесне ушкодження, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, відповідно п. п. 1.5.2, 2.2.1.в. та 4.6. "Правил". Виявлене тілесне ушкодження утворилося до 19 години 00 хвилини 16.10.2020, у тому числі, у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто, 16.10.2020. Локалізація наявного тілесного ушкодження, окремі морфологічні складові та відомі обставини події, дають підстави вважати, що наявне тілесне ушкодження могло утворитися внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля, який рухався, з пішоходом (який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні), з послідуючим падінням на підведену праву руку /т. 1 а. с. 170-172/.
-Висновком судової авто технічної експертизи № СЕ-19/111-20/56382-ІТ від 26.11.2020 р. Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, відповідно до якого в ситуації, що склалася безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 , повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 12.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 , з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування. В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 , експертом, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пункту 12.2 ПДР України не вбачається, але вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР України. З технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вимогам пункту 12.3 ПДР України. Під час керування транспортним засобом марки "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 водій ОСОБА_10 , допустив порушення вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України: -п. 1.5 ПДР України, згідно якого «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; -п. 2.3.б) ПДР України, згідно якого «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; - п. 2.3.д) ПДР України, згідно якого «Не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; - п. 12.3 ПДР України, згідно якого: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди». Порушення водієм транспортного засобу марки "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вимог вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками /т. 1 а. с. 175-182/.
-Посвідченням водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_10 , відповідно до якого обвинувачений має право керування транспортними, в тому числі засобами категорії «В» /т. 1 а. с. 184/.
-Постановою про визнання речовими доказами від 20.10.2020 р., відповідно до якої транспортний засіб "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, та залишено на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_10 /т. 1 а. с. 189/.
Оскільки, учасники судового провадження не заперечували проти того, аби суд не здійснював допит в судовому засіданні свідків сторони обвинувачення та не досліджував будь-яких інших доказів сторони обвинувачення в межах пред'явленого ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України, окрім як вже досліджених в судовому засіданні, із врахуванням показів обвинуваченого ОСОБА_10 , який повідомив суд, що свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, він визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому, після роз'яснення учасникам провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним подальше дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зокрема також прийняти відмову прокурора від допиту свідків сторони обвинувачення.
За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 згідно з ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, яке проявилось у негативному ставленні обвинуваченого до вчиненого ним діяння, визнанні обвинуваченим своєї вини, бажанні виправити ситуацію, що склалась, в тому числі через часткове відшкодування моральної шкоди, заявленою до відшкодування потерпілою ОСОБА_6 відповідно до пред'явленого нею цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_10 у рамках кримінального провадження.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 286 КК України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак на дату вчинення кримінального правопорушення мав накладені адміністративні стягнення за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших ПДР за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладені 26.02.2020 р. - штраф у сумі 255 грн., та 19.01.2020 р. - штраф у сумі 255 грн., має позитивну характеристику з місця роботи за підписом директора академіка НАН України та зав. Відділом модулювання морських та річкових систем професора ОСОБА_16 , де працював до 01.09.2022 р., одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має хронічне урологічне захворювання, повнолітнього сина ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який продовжує навчання, ту обставину, що обвинувачений у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, будучи батьком трьох на той час неповнолітніх дітей, виїхав за межі території України та тимчасово проживає на території Федеративної Республіки Німеччина, де отримує соціальну допомогу, а також тих обставин, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, із врахуванням відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, та наявністю обставини, яка пом'якшує покарання, а також висловлених в судових дебатах позицій прокурора, обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_11 , які просили суд призначити обвинуваченому основне покарання у виді штрафу, позиції потерпілої ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_9 , які просили призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Зазначений вид покарання, на переконання суду, із врахуванням фактичних обставин справи, особи обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , та надаючи оцінку доводам захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_11 , який просив суд не призначати обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами із застосуванням відносно нього ст. 69 КК України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, із врахуванням санкції ч. 1 ст. 286 КК України, якою передбачено призначення у якості основного покарання штрафу у розмірі від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, застосування положень ч. 2 ст. 69 КК України до вказаних правовідносин виключається взагалі.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, які пов'язані із проведенням експертних досліджень, становлять 3 104, 50 грн., та які відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого судом не обирається.
У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до якого потерпіла просить суд:
1.Стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_10 суму матеріальної шкоди, яка складає 8 515, 64 грн.
2.Стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_10 суму моральної шкоди, яка складає 100 000 грн.
3.Стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_10 понесені потерпілою витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн. /т. 1 а. с. 26-28/.
Заявлені позовні вимоги потерпіла ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що відносно неї обвинуваченим ОСОБА_10 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, що призвело до заподіяння їй тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості. А саме, внаслідок ДТП вона отримала травму правого плеча у виді уламкового перелому голівки правої плечової кістки з невеликим зміщенням уламків. Зазначена травма негативно вплинула на стан здоров'я потерпілої. Протягом більше трьох місяців вона відчувала біль у верхній частині тіла, внаслідок чого приймала за призначенням лікарів ліки та знеболювальне, вона перебувала у постійному стресі та відчувала тривогу, була позбавлена можливості вільного самостійного руху. Через зазначену подію, у потерпілої з'явились систематичні сильні головні болі, запаморочення, скачки тиску, серцеві болі, з'явилась невпевненість і страх в пересуванні, рухова здатність руки і правого плеча ще не відновилась повністю, біль у плечі і верхній частині руки не пройшли. До теперішнього часу потерпіла продовжує лікування відновлення рухової здатності руки і плеча, перебуває на обліку у фізіотерапевтичному відділенні, змушена була нести витрати на лікування, придбання медикаментів, медпрепаратів, медичного інвентарю, проходити медичні обстеження, на що витратила 8 515, 64 грн. Також, позивачу зазначеною подією було заподіяно моральну шкоду, яку потерпіла оцінює в 100 000 грн., та яка полягає в фізичних та моральних стражданнях, що виразилось у сильних душевних переживаннях, страхах, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Також, позивачем було сплачено 8 000 грн. за надану юридичну консультацію, виїзд адвоката на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до Солом'янського районного суду міста Києва та складання цивільного позову, які потерпіла просить стягнути з обвинуваченого на свою користь.
17.05.2021 р. до суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_6 про розподіл судових витрат, відповідно до якого потерпіла заявляє про понесення нею судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 17 000 грн., які просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 /т. 1 а. с. 78-80/.
16.07.2021 р. до суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_6 про розподіл судових витрат, відповідно до якого потерпіла заявляє про понесення нею судових витрат на правову допомогу адвоката станом на дату подання клопотання у сумі 25 000 грн., які вона просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 /т. 1 а. с. 122-123/.
27.10.2021 р. до суду надійшло клопотання представника потерпілої адвоката ОСОБА_8 про долучення доказів у справі, відповідно до якого представник зазначає про понесення потерпілою витрат на правничу допомогу у розмірі 33 000 грн. /т. 2 а. с. 3/.
30.03.2023 р. до суду надійшло клопотання від представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 про стягнення судових витрат, відповідно до якого представник потерпілої зазначає про понесення потерпілою витрат на правову допомогу у розмірі 44 000 грн., які потерпіла просить стягнути із обвинуваченого /т. 2 а. с. 141-144/.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 та її представники підтримали заявлений потерпілою цивільний позов у повному обсязі, просили його задовольнити, із врахуванням збільшених витрат потерпілої на правову допомогу у сумі 44 000 грн., за обставин, викладених у позовній заяві та доданих до неї документів, які підтверджують понесені потерпілою витрати на лікування та на правову допомогу професійного адвоката.
Обвинувачений ОСОБА_10 заперечував проти задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , зазначивши, що визначені нею до відшкодування розмір моральної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката є надмірно завищеними та невиправданими відповідно до обставин даного кримінального провадження. Пояснив, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 визнає частково, а саме, в частині відшкодування на користь потерпілої моральної шкоди на суму не більше 15 000 грн., витрат на правничу допомогу у сумі не більше 5 000 грн., не визнає повністю позовні вимоги потерпілої про відшкодування на її користь понесених нею витрат на лікування, оскільки, на його думку, такі витрати зобов'язана потерпілій відшкодувати страхова компанія, в якій була застрахована його цивільно-правова відповідальність, про що він зазначав під час свого допиту в судовому засіданні у статусі обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 направив до суду в письмовому вигляді правову позицію сторони захисту щодо заявленого цивільного позову, яка судом долучена до матеріалів кримінального провадження /т. 1 а. с. 208-214/.
Відповідно до позиції сторони захисту, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Тому із врахуванням тієї обставини, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого як водія транспортного засобу була застрахована, потерпіла обрала неналежний спосіб захисту, а тому у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування завданої потерпілій матеріальної шкоди просить відмовити. Зазначає, що позивачем не надано достатніх доказів, на підтвердження заподіяння їй моральних страждань, про які зазначила потерпіла у поданому позові. Зазначає, що відповідач має на утриманні непрацездатних осіб, дітей та непрацездатну матір своєї дружини ОСОБА_20 , має зобов'язання за кредитним договором у сумі 100 000 грн., укладеним із ВАТ «АльфаБанк», внаслідок чого здійснює регулярні платежі на погашення кредиту у розмірі 5300 грн. щомісяця. Водночас, щомісячний дохід відповідача не перевищує 10 000 грн., та складається в основному із заробітної плати за єдиним місцем роботи - Інститут проблем математичних машин і систем НАН України, де працював обвинувачений на час складання правової позиції сторони захисту. Із врахуванням зазначеного, вважає за можливе визначити розмір моральної шкоди в сумі, що не перевищує 15 000 грн. Зазначає про недоведеність обставин понесення потерпілою витрат на правову допомогу у завищеному розмірі, вважає, що задоволенню підлягають вимоги у цій частині на суму, що не може перевищувати 5 000 грн.
З'ясувавши доводи та аргументи позивачки, обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_6 , її представників, цивільного відповідача ОСОБА_10 , його захисника, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги потерпілої підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Стосовно заявленої потерпілою до відшкодування майнової шкоди:
Так, судом під час розгляду кримінального провадження на підставі вироку суду було встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, цивільній позивачці та потерпілій ОСОБА_6 було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У зв'язку із вчиненням ОСОБА_10 відносно потерпілої ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, потерпілою були вимушено понесені витрати на медичні обстеження, консультації лікарів, витрати на придбання ліків та оплату відновлювальних процедур, які суд визнає підтвердженими належними та допустимими доказами, на суму 8 370, 69 грн.
Зазначені висновки суду підтверджуються дослідженими в судовому засіданні оригіналами чеків, якими зафіксовано проходження потерпілою ОСОБА_6 лікувальних процедур від 05.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 06.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 11.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 12.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 13.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 14.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 15.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 16.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 18.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., від 19.01.2021 р. на суму 76, 60 грн., витрат на проведення потерпілій лікувальних процедур електрофорезу від 22.12.2020 р. на суму 58, 10 грн., від 23.12.2020 р на суму 58, 10 грн., від 24.12.2020 р. на суму 58, 10 грн., від 28.12.2020 р. на суму 58, 10 грн., від 29.12.2020 р. на суму 58, 10 грн., від 30.12.2020 р. на суму 58, 10 грн., проходження потерпілою процедури магнітотерапії відповідно до чеку від 04.01.2021 р. на суму 28, 40 грн., фіскальними чеками на придбання медикаментів від 21.12.2020 р. на суму 21, 70 грн., від 22.12.2020 р. на суму 2, 83 грн., від 23.12.2020 р. на суму 14, 16 грн., від 22.12.2020 р. на суму 60 грн., від 22.12.2020 р. на суму 263, 50 грн., від 05.01.2021 р. на суму 51, 70 грн., проходження лікувальних процедур від 14.01.2021 р. на суму 199 грн., від 05.01.2020 р. на суму 199 грн., проходження потерпілою рентгенографічного обстеження від 28.10.2020 р. на суму 200 грн., консультації лікаря від 29.10.2020 р. на суму 450 грн., повторної консультації лікаря від 02.11.2020 р. на суму 380 грн., повторної консультації лікаря від 16.11.2020 р. на суму 380 грн., проходження рентгенографічного обстеження від 16.11.2020 р. на суму 200 грн., придбання бандажу від 21.10.2020 р. на суму 237, 00 грн., придбання бандажу від 29.10.2020 р. на суму 781 грн., консультація провідного лікаря від 10.12.2020 р. на суму 490 грн., проходження рентгенографічного обстеження від 10.12.2020 р. на суму 300 грн., придбання ліків від 02.11.2020 р. на суму 728, 30 грн., від 10.11.2020 р. на суму 167, 00 грн., розрахунку оплати за послуги медичної допомоги № 23573 від 30.10.2020 р. КТ м'яких тканин і кісток плеча на суму 902, 50 грн., проходження терапії від 04.11.2020 р. на суму 150 грн., від 05.11.2020 р. на суму 150 грн., від 06.11.2020 р. на суму 150 грн., від 09.11.2020 р. на суму 150 грн., від 10.11.2020 р. на суму 150 грн., від 11.11.2020 р. на суму 150 грн., від 12.11.2020 р. на суму 150 грн., від 13.11.2020 р. на суму 150 грн., всього на суму 8 370, 69 грн. /т. 1 а. с. 125-155/.
Суд приходить до висновку, що зазначені вище витрати, понесені потерпілою ОСОБА_6 , відповідають періоду після вчинення відносно неї кримінального правопорушення та зумовлені потребами потерпілої відповідно до лікарських призначень та проведених відносно неї медичних консультацій, що підтверджується наступними доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, а саме: карткою хворої ОСОБА_6 , яка лікується у фізіотерапевтичному відділенні КНП «КДЦ» від 16.12.2020 р., карткою хворої ОСОБА_6 , яка лікується у фізіотерапевтичному відділенні КНП «КДЦ» від 16.12.2020 р., карткою хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні №18557 на ім'я ОСОБА_6 , консультацією лікаря ортопеда-травматолога від 29.10.2020 р., картою хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні на ім'я ОСОБА_6 , консультацією лікаря ортопеда-травматолога від 10.12.2020 р., висновком СКТ правого плечового суставу потерпілої ОСОБА_6 від 30.10.2020 р., випискою стаціонарного хворого ОСОБА_6 від 19.10.2020 р. за № 1076, консультацією лікаря ортопеда-травматолога від 16.11.2020 р., направленням потерпілої на консультацію фізіотерапевта від 15.12.2020 р., випискою з картки спеціалізованого лікарського прийому ОСОБА_6 від 20.10.2021 р. /т. 1 а. с. 125-155, т. 2 а. с. 7/.
Суд не приймає у якості належних та допустимих доказів чеки на придбання ліків від 13.01.2020 р. на суму 14, 73 грн., від 09.06.2019 р. на суму 91, 50 грн., від 20.02.2019 р. на суму 94, 95 грн., оскільки зазначені витрати були понесені потерпілою до часу вчинення відносно неї кримінального правопорушення, та відповідно - ці витрати не пов'язані із шкодою, заподіяною потерпілій в рамках даного кримінального провадження /т. 1 а. с. 142, т. 1 а. с. 144/.
За змістом ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом.
Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Так, згідно з ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Так, судом було встановлено, що 20.12.2019 р. між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_13 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-202920125, згідно якого була застрахована цивільно-правова відповідальність водіїв, які експлуатують забезпечений транспортний засіб "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 . Строк полісу з 21.12.2019 р. по 20.12.2020 р. /т. 2 а. с. 12, 33/.
Згідно інформації, наданої МТСБУ на запит суду, за вих. № 09-02/40423 від 09.11.2021 р., станом на 16.10.2020 р. цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована на підставі полісу серії АО № 4561752, укладеного між ОСОБА_13 та ПАТ «СК «УСГ», яка є діючим членом МТСБУ. Страхова сума за шкоду, завдану життю та здоров'ю, становить 260 000 грн., страхова сума за шкоду майну, складає 130 000 грн., франшиза 0, дата початку дії полісу 21.12.2019 р., дата закінчення 20.12.2020 /т. 2 а. с. 28/.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV), про що неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 р. у справі № 760/15471/15-ц, від 14.12.2021 р. у справі № 147/66/17 та від 22.02.2022 р. у справі № 201/16373/16-ц.
Водночас у Законі № 1961-IV наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто, цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).
Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Оскільки, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, про що також зазначав Верховний Суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 р. у справі № 750/15471/15-ц.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди, завданою особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виникає лише в тому випадку, коли у страховика відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а в іншому випадку - факт покладання такого обов'язку на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Враховуючи викладене, встановивши факт заподіяння потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди у зв'язку із її лікуванням, на суму 8 370, 69 грн., суд приходить до висновку, що вказаний розмір шкоди підлягає відшкодуванню страховиком, оскільки він повністю покривається сумою страхового відшкодування відповідно до змісту полісу обов'язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 4561752 від 20.12.2019 р., укладеного між ОСОБА_13 та ПАТ «СК «УСГ».
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог потерпілої про стягнення з обвинуваченого на її користь суми матеріальної шкоди.
Стосовно заявленої потерпілою до відшкодування моральної шкоди:
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Пунктом 3 Постанови пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, при визначенні розміру морального відшкодування суд враховує глибину душевних та фізичних страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_6 внаслідок вчиненого відносно неї кримінального правопорушення, які були пов'язані з перенесеним фізичним болем, незначною тривалістю стаціонарного та значною тривалістю амбулаторного лікування, тимчасовою непрацездатністю, вимушеними негативними змінами, які порушили звичний спосіб її життя, зумовили вживати заходів для відновлення свого стану здоров'я. Отримані нею тілесні ушкодження віднесені до середнього ступеня тяжкості. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує і майнове становище обвинуваченого, його сімейний стан, які суд досліджував та аналізував в мотивувальній частині вироку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , а також наявність в обвинуваченого кредитних зобов'язань, неповнолітніх дітей на утриманні, повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. При цьому, суду не надано достатніх доказів, які б підтверджували обставини перебування тещі обвинуваченого на його утриманні.
З урахуванням викладеного суд оцінює завдану моральну шкоду потерпілій ОСОБА_6 в розмірі 50 000 грн.
При цьому слід врахувати, що страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовує моральну шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, на підставі ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір моральної шкоди становить 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Оскільки розмір понесених позивачкою витрат на лікування, які суд вважав підтвердженими, склав 8 370, 69 грн., то виходячи з цих положень закону, розмір моральної шкоди, яку зобов'язаний відшкодувати страховик складає 418 грн. 53 коп., виходячи з розрахунку 8 370, 69 грн. х 5% = 418, 53 грн.
Оскільки, вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлено лише до обвинуваченого, то її розмір підлягає зменшенню в такій частині, та з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 49 581, 47 грн. (50 000 грн. - 418, 53 грн. = 49 581, 47 грн.).
Водночас, із вказаної грошової суми суд відраховує 5 000 грн., які вже були сплачені обвинуваченим на користь потерпілої у якості відшкодування завданої їй моральної шкоди, та загальна сума відшкодування моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з обвинуваченого на користь потерпілої становить 44 581, 47 грн. (49 581, 47 грн. - 5000 грн. = 44 581, 47 грн.).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову потерпілої.
Стосовно заявлених до відшкодування потерпілою витрат на правову допомогу у сумі 44 000 грн., то суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Так, судом встановлено, що 29.12.2020 р. . між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» в особі керуючого партнера ОСОБА_21 було укладено договір про надання правової допомоги № ОЗ/200/12-2020, за умовами якого адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта на професійній платній основі надає правову допомогу у формі: ознайомлення з матеріалами справи № 760/26773/20 в Солом'янському районному суді міста Києва, за що клієнт зобов'язаний сплатити 3 000 грн. /т. 1 а. с. 33-35/.
Потерпілою до суду була подана копія квитанції від 29.12.2020 р. про перерахування коштів на рахунок АО «Алтекса» на суму 3 000 грн. /т. 1 а. с. 36/.
04.02.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» в особі керуючого партнера ОСОБА_21 було укладено договір про надання правової допомоги № ОЗ/280/02-2021 від 04.02.2021 р., за умовами якого адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта на професійній платній основі надає правову допомогу у формі: надання юридичної консультації, складання цивільного позову в кримінальному провадженні, за надання якої клієнт зобов'язується сплатити 5 000 грн. /т. 1 а. с. 33-35/.
Потерпілою до суду була подана копія квитанції від 04.02.2021 р. про перерахування 5 000 грн. на рахунок АО «Алтекса» /т. 1 а. с. 37/.
10.03.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» в особі керуючого партнера ОСОБА_21 було укладено договір про надання правової допомоги б/н, за умовами якого адвокатське об'єднання може надавати наступні вид правової допомоги: здійснення представництва у встановленому порядку інтересів клієнта у всіх судах України під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, з правом здійснення всіх без виключення правових дій, що передбачені відповідним процесуальним законодавством (ЦПК, КУпАП, ГПК); складання, оформлення, подання до суду документів правового характеру з правом підпису в документах, в тому числі, позовних заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг, відзивів, заперечень, письмових пояснень, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; звернення з адвокатськими запитами. Відповідно до п. 4.3. вказаного договору порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в додаткових угодах до цього договору /т. 1 а. с. 84-93/.
10.03.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» в особі керуючого партнера ОСОБА_21 підписано додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до п. п. 2, 3 якої встановлено, що обсяг правової допомоги обмежуються: представництвом інтересів клієнта в одному судовому засіданні 12.04.2021 р. в Солом'янському районному суді міста Києва у справі № 760/26773/20, загальна вартість гонорару становить 4 000 грн. /т. 1 а. с. 94/.
30.03.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» в особі керуючого партнера ОСОБА_21 було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 10.03.2021 р., відповідно до п. п. 2, 3 якої визначено, що обсяг правової допомоги обмежується представництвом інтересів клієнта в одному судовому засіданні 18.05.2021 р. в Солом'янському районному суді міста Києві у справі № 760/26773/20, за що клієнт зобов'язується сплатити 5 000 грн. /т. 1 а. с. 95/.
17.05.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» було підписано Звіт про надання правової допомоги згідно договорів про надання правової допомоги № ОЗ/200/12-2021 від 29.12.2020 р., № ОЗ/280/02-2021 від 04.02.2021 р., № б/н від 10.03.2021 р. з додатками, відповідно до якого клієнту ОСОБА_6 була надана наступна правова допомога: надання юридичної консультації, виїзд для ознайомлення з матеріалами справи № 760/26773/20, складання цивільного позову у кримінальному провадженні, представництво інтересів клієнта у судових засіданнях 12.04.2021 р., 18.05.2021 р., підготовка та направлення до суду заяви про розподіл судових витрат. Загальна кількість годин, витрачена на надання правової допомоги: 10 годин, одна година роботи адвоката становить - 2000 грн. /т. 1 а. с. 82/
30.06.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» в особі керуючого партнера ОСОБА_21 було укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги від 10.03.2021 р., відповідно до п. п. 2, 3 якої визначено, що обсяг правової допомоги обмежується представництвом інтересів клієнта в одному судовому засіданні 01.07.2021 р. в Солом'янському районному суді міста Києві у справі № 760/26773/20, за що клієнт зобов'язується сплатити 4 000 грн. /т. 1 а. с. 126/.
08.07.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» в особі керуючого партнера ОСОБА_21 було укладено додаткову угоду № 4 до договору про надання правової допомоги від 10.03.2021 р., відповідно до п. п. 2, 3 якої визначено, що обсяг правової допомоги обмежується представництвом інтересів клієнта в одному судовому засіданні 16.07.2021 р. в Солом'янському районному суді міста Києві у справі № 760/26773/20, за що клієнт зобов'язується сплатити 4 000 грн. /т. 1 а. с. 127/.
15.07.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» в особі керуючого партнера ОСОБА_21 було підписано Звіт про надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № б/н від 29.03.2021 р., відповідно до якого клієнту ОСОБА_6 була надана наступна правова допомога на підставі Договору про надання правової допомоги № б/н від 29.03.2021 р.: представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні 01.07.2021 р. у справі № 760/26773/20; представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні 16.07.2021 р. у справі № 760/26773/20 /т. 1 а. с. 128/.
25.10.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» було складено Акт надання послуг № 01 від 25.10.2021 р., відповідно до якого клієнтові були надані наступні послуги на виконання договору про надання правової допомоги № ОЗ/200/12-2021 від 29.12.2020, № ОЗ/280/02/2021 від 04.02.2021 р., № б/н від 10.03.2021 р.: надання юридичної консультації, виїзд для ознайомлення з матеріалами справи № 760/26773/20, складання цивільного позову в кримінальному провадженні, представництво інтересів клієнта у судових засіданнях 12.04.2021 р., 18.05.2021 р., 01.07.2021 р., 16.07.2021 р., 16.09.2021 р., 27.10.2021 р., підготовка та направлення до суду заяви про розподіл судових витрат, загальна вартість послуг склала 33 000 грн. /т. 2 а. с. 4/.
В матеріалах справи маються копії меморіальних ордерів:
№ 13314642SB від 13.01.2021 р. про оплату на користь АО «Алтекса» 3 000 грн. за надання юридичних послуг, ознайомлення з матеріалами справи № 760/26773/20 в Солом'янському районному суді міста Києва, ОСОБА_6 /т. 1 а. с. 96/;
№ mp-1526 від 10.03.2021 р. про оплату на користь АО «Алтекса» 4 000 грн. у якості сплати за надання юридичних послуг платником ОСОБА_22 згідно рахунку № б/н від 09.03.2021 р. /т. 2 а. с. 97/;
№ mp-1586 від 30.03.2021 р. про оплату на користь АО «Алтекса» 4 000 грн. за надання юридичних послуг згідно рахунку № б/н від 29.03.2021 р., платником ОСОБА_22 /т. 1 а. с. 98/;
№ mp-1451 від 04.02.2021 р. про оплату на користь АО «Алтекса» 5 000 грн. за надання юридичних послуг згідно рахунку № ОЗ/280/02-2021 від 04.02.2021 р., платником ОСОБА_22 /т. 1 а. с. 99/;
№ mp-1813 від 14.05.2021 р. про оплату на користь АО «Алтекса» 1000 грн. у якості оплати за юридичні послуги за договором № б/н від 29.03.2021 р., платником ОСОБА_6 /т. 1 а. с. 100/;
№ МР-1888 від 30.06.2021 р. на суму 4 000 грн. у якості оплати на користь АО «Алтекса» за надання юридичних послуг згідно рахунку № б/н від 30.06.2021 р. платником ОСОБА_6 /т. 1 а. с. 124/;
№ mp-1902 від 08.07.2021 р. на суму 4 000 грн. в якості сплати на користь АО «Алтекса» за надання юридичних послуг згідно рахунку № б/н від 07.07.2021 р., платником ОСОБА_6 /т. 1 а. с. 125/;
№ МР-2074 від 15.09.2021 р. на суму 4 000 грн. у якості оплати на користь АО «Алтекса» за адвокатські послуги згідно рахунку № 01 від 04.09.2021 р., згідно договору № б/н від 29.03.2021 р., платник ОСОБА_6 /т. 2 а. с. 5/;
Квитанція від 25.10.2021 р. на суму 4 000 грн. у якості плати ОСОБА_6 на користь АО «Алтекса» за адвокатські послуги згідно рахунку № 01 від 25.10.2021 р. /т. 2 а. с. 6/;
28.03.2021 р. між ОСОБА_6 та АО «Алтекса» було підписано Звіт про надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 10.03.2021 р., відповідно до якого клієнту ОСОБА_6 надана наступна правова допомога на підставі Договору про надання правової допомоги № б/н від 10.03.2021 р.: надання юридичної консультації, виїзд для ознайомлення з матеріалами справи № 760/26773/20, складання цивільного позову у кримінальному провадженні, представництво інтересів клієнта у судових засіданнях 12.04.2021 р., 18.05.2021 р., 01.07.2021 р., 16.07.2021 р., 16.09.2021 р., 27.10.2021 р., 29.12.2021 р., 18.02.2022 р., 17.03.2022 р., 25.08.2022 р., 19.09.2022 р., 19.10.2022 р., 17.01.2021 р., складання, оформлення та направлення сторонам судового процесу та до суду клопотання про розподіл судових витрат /т. 2 а. с. 142-146/.
При дослідженні матеріалів кримінального провадження, у розрізі клопотання потерпілої про розподіл судових витрат, вбачаться, що:
14.01.2021 р. адвокат ОСОБА_8 АО «Алекса» в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 760/26773/20, та 26.01.2021 р. з матеріалами справи ознайомлений /т. 1 а. с. 16-22/.
08.02.2021 р. до суду було подано позовну заяву ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з додатками /т. 1 а. с. 26-55/.
У справі фактично відбувались судові засідання, які не відкладались та не знімались з розгляду, відповідно до Журналів с/з - 18.05.2021 р., 01.07.2021 р., 16.09.2021 р., 27.10.2021 р., 29.12.2021 р., 25.08.2022 р., 30.03.2023 р., 10.07.2023 р., в яких приймали участь представники потерпілої ОСОБА_6 , професійні адвокати АО «Алекса».
Із врахуванням досліджених судом доказів, на підтвердження обставин понесення потерпілою витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення на суму 20 000 грн., відповідно до платіжних документів, які підтверджують фактичне понесення потерпілою ОСОБА_6 витрат на правову допомогу адвокатів АО «Алекса», а саме, відповідно до: меморіальних ордерів № 13314642SB від 13.01.2021 р. на суму 3 000 грн., № mp-1813 від 14.05.2021 р. на суму 1000 грн., № МР-1888 від 30.06.2021 р. на суму 4 000 грн., № mp-1902 від 08.07.2021 р. на суму 4 000 грн., № МР-2074 від 15.09.2021 р. на суму 4 000 грн., квитанції від 25.10.2021 р. на суму 4 000 грн. /т. 1 а. с. 96, а. с. 100, а. с. 124, т. 1 а. с. 125, т. 2 а. с. 5, т. 2 а. с. 6/.
Суд не приймає до уваги у якості належного доказу на підтвердження факту оплати потерпілою ОСОБА_6 витрат на правову допомогу відповідно до меморіальних ордерів № mp-1526 від 10.03.2021 р. на суму 4000 грн., № mp-1586 від 30.03.2021 р. на суму 4 000 грн., № mp-1451 від 04.02.2021 р. на суму 5 000 грн., оскільки ці витрати не понесені потерпілою. Зокрема, у платіжних документах зазначається, що платником на користь АО «Алтекса» є ОСОБА_22 , та платежі здійснюються нею відповідно до рахунків № б/н від 09.03.2021 р., № б/н від 29.03.2021 р., № ОЗ/280/02-2021 від 04.02.2021 р., які в матеріалах кримінального провадження відсутні.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висвітленої у постанові у справі № 910/12876/19, відповідно до якої розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, та суд не воларі втручатись у ці правовідносини, із врахуванням поданих до суду платіжних документів, які підтверджують факт сплати потерпілою ОСОБА_6 на користь адвокатського об'єднання 20 000 грн. у якості оплати за надану правову допомогу, суд приходить до висновку про доведеність саме в цій частині та в даному розмірі суми понесених потерпілою процесуальних витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_10 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 120, 124, 128, 368, 369, 370, 373, 374, 376, 615 КПК України, ч. 1 ст. 286 КК України, ст. ст. 3, 16, 23, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави витрати на залучення судових експертів у сумі 3 104, 50 грн.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - не обирати.
Речові докази:
DVD-R диск «Verbatim» з рукописним написом чорного кольору «ДТП Кошебуцький», упакований в паперовий конверт білого кольору, що містить один відеофайл «10.9.75.40_060385В0_1602924946_1» дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.10.2020 р., - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання;
Історію хвороби № 1076 на гр. ОСОБА_6 на 21 аркуші, яку повернуто до КМКЛ 17, - залишити у володінні КМКЛ 17;
1 СД диск з рентгенівськими знімками, - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання;
2 листи консультації ортопеда-травматолога та 1 диск СКТ правого плеча, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , - залишити у володінні потерпілої ОСОБА_6 ;
Транспортний засіб «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 , залишений на відповідальному зберіганні ОСОБА_10 , - передати власникові ОСОБА_13 .
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заподіяну моральну шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у сумі 44 581 (сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одна) грн. 47 (сорок сім) коп.
Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , витрати на правову допомогу у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - відмовити.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1