ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3508/23
провадження № 2/753/3433/23
07 липня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Котвицького В.Л.,
при секретарі: Яценка Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріального збитку (шкоди), -
Позивач у березні 2023 року звернувся до суду з позовною заявою до ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант", третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріального збитку (шкоди).
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01.11.2022 приблизно о 15 год 40 хв, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись перехрестям вулиць Тростянецька та Харківське шосе у місті Києві, в порушення вимог п. 16. 16.6 ПДР України не надав перевагу в русі автомобілю марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого допустив зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Згідно Постанови Дарницького районного суду міста Києва від 01.12.2022 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Договору № 211451938 від 08.10.2022 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант".
В результаті ДТП ОСОБА_1 було спричинено матеріальну шкоду. Згідно Висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 01.12.2022 автомобіля марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві приватної власності, розмір матеріальної шкоди спричиненої в результаті його пошкодження становить - 139 679,80 грн.
Частину коштів, а саме суму в розмірі 85 578,06 грн позивачу було відшкодовано відповідачем. Залишок становить - 54 101,74 грн.
Відповідно до п. 6 ч. З ст. 175 ЦПК України позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору в телефонному режимі, після чого було направлено звернення від 18.01.2023 про незгоду із розміром суми відшкодування, однак відповідач безпідставно відмовляється сплачувати залишок грошових коштів, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 10.03.2023 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позов, в якому позовних вимог не визнав та заперечував проти задоволення позову.
У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з'явився, подав до суду заяву, в якій не заперечував проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12.ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 01.11.2022 приблизно о 15 год 40 хв, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись перехрестям вулиць Тростянецька та Харківське шосе у місті Києві, в порушення вимог п. 16. 16.6 ПДР України не надав перевагу в русі автомобілю марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого допустив зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Згідно Постанови Дарницького районного суду міста Києва від 01.12.2022 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Договору № 211451938 від 08.10.2022 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант".
Відповідач 03.11.2022 отримав від позивача повідомлення про вказану ДТП.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ»), протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настаннястрахового випадку та розміру збитків.
На виконання вимог п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» 10.11.2022 відповідачем було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, про шо складено відповідний протокол огляду ТЗ, який підписаний самим позивачем.
Заперечень щодо неправомірних дій представника відповідача під час огляду пошкодженого ТЗ та визначення розміру страхового відшкодування від позивача відповідачу не надходили, у зазначеному протоколі не вказано.
Відповідно до ст 22 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду,яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідач вчасно, а саме в десятиденний термін, передбачений ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» направив свого представника для огляду пошкодженого автомобіля позивача, що підтверджується протоколом огляду, та здійснив розрахунок страхового відшкодування в порядку передбаченому законом та на підставі звіту №22/4687 від 05.01.2023.
Відповідно до п 34 3 ст. 34 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСЬУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відтак позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, визначених ст. 34 Закону України «ОСЦПВВНТЗ», необхідних для самостійного визначення позивачем розміру завданої шкоди.
На підставі викладеного вбачається, що оскільки відповідач вчасно оглянув автомобіль позивача, позовна вимога про стягнення витрат на проведення експертизи на замовлення позивача не підлягає задоволенню.
Відповідачем, згідно ст. 36 Закону України «ОСЦПВВНТЗ», було складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування на підставі Звіту № 22/4687 від 05.01.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становила 105 813,68 грн. (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали) та 87 578,06 грн. (без врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали).
Оскільки відповідно доп. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи(її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Оскільки відповідачу не було надано належних доказів понесених витрат з оплати ПДВ, а саме актів виконаних робіт рахунків, платіжних доручень тощо, відповідачем, згідно ст. 36 ЗУ «Про ОСЦІІВВНТЗ» було складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування і страховий акт та виплачене страхове відшкодування в розмірі 88 208,77 грн. за вирахуванням 20% ПДВ та франшизи (2600,00 грн.) на рахуноквказаний заявником, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Страхове відшкодування було визначене та перераховане відповідачем у відповідності до вимог ст. 34 ЗУ «Про ОСЦІІВВНТЗ».
Позивач не надав належних, достатніх доказів які б спростували розрахунки відповідача здійснені на підставі Звіту № 22/4687 від 05.01.2023. Позивач також не надав підтвердження того, що фактична вартість відновлювального ремонту (з врахуванням зношення замінюваних деталей) вартувала більше за отриманий розмір страхового відшкодування.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п. 17 Постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду.
Позивач не надав належних, достатніх доказів які б спростували розрахунки відповідача здійснені на підставі Звіту № 22/4687 від 05.01.2023, такими доказами відповідно до норм чинного законодавства міг бути виключно висновок експертизи, виконаний на підставі ухвали суду.
Згідно викладеного вбачається, що відповідачем було виконано свій обов'язок, щодо визначення завданого збитку та виплати страхового відшкодування відповідно до отриманих документів та вимог ЗУ «Про ОСЦІІВВНТЗ».
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 77 ЦПК України належність доказів предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, разом з тим, позивач не повідомив суд про підстави звільнення від доказування.
За таких підстав, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З огляду на відхилення позовних вимог судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354,355 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріального збитку (шкоди) - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.Л. Котвицький